26.2. Роль наявності санногенного мислення в професійній діяльності керівника навчального закладу

Основна роль саногенного мислення – це створення умов для самовдосконалення: гармонії рис, згоди із самим собою й оточуючими, управління власними емоціями, контроль за власними потребами.

Мислення, яке зменшує внутрішній конфлікт, напруженість, запобігає захворюванням. Ю. Орлов називає саногенним, тобто таким, що породжує здоров’я, мислення, розширює різноманітність ходів думок, пропонуючи нові програми, зменшуючи надмірне виявлення емоцій. Щоб мислити саногенно, потрібно виробити нові звички не думати про конкретну емоцію, наприклад, про сором, образу та заздрість. Тоді ці емоції не зможуть програмувати хід мислення та поведінки.

Методи розвивитку саногенного мислення керівника (за Ю. Орловим).

1. Динамізм, гнучкість, рефлексія мислення: наше мислення немов відсторонюється від власних переживань та спостерігає за ними.

2. Інтроспекція: розмірковування, спрямовані вглиб себе, що здійснюються на фоні спокою, релаксації (гострі та сильні відчуття вже не виникають).

3. Людина усвідомлює будову психічних станів: розуміє, як побудована образа й інші психологічні реалії.

4. Знання індивідом соціальних стереотипів, програм культурної поведінки.

5. Концентрація, зосередженість уваги; спокійне розмірковування над власним станом.

Коли керівник оволодіває саногенним мисленням, він завершує шкідливу та некорисну роботу розуму та нейтралізує емоцію. Він може контролювати емоції, його мислення запобігає психосоматичним захворюванням, які викликані негативними емоціями та станом сильного емоційного стресу.

Сучасна технологічна наука вирізняє такі важливі феномени критичних життєвих ситуацій, що характеризують психологічний контекст виникнення конфліктів: стрес, фрустрацію, кризу і власне конфлікт.

Стрес – це неспецифічна відповідь організму на неспецифічне роздратування, це відповідь організму на дуже жорсткі вимоги, які пропонує йому життя. Майже будь-яка нова життєва ситуація, наголошував Г. Сельє, може викликати стресовий стан, але не кожний стан є критичним, окрім горя, нещастя, виснаження, які супроводжуються порушенням адаптації, контролю, перешкоджають самоактуалізації особистості.

До бурхливих емоційних реакцій або довготривалого негативного за своїм характером емоційному стану і можуть викликати різні розлади функцій органів людини, викликати хвороби або посилювати перебіг наявного захворювання.

До чинників, які призводять до стресу, відносять: дефіцит часу, негативні емоції, складні проблеми в сім’ї, мікроклімат у колективі, негаразди на роботі тощо.

Профілактика стресу вимагає від керівника навчального закладу: бути здатним змінити ситуацію; вміти зменшити значення втрати того, до чого прагнув; бути здатним прогнозувати не тільки успіхи, а й невдачі; уміти розрізнити значні втрати від несуттєвих, невдачу − від катастрофи; навчитися розслаблятися, аби дати організму відновити потенції; бути готовим до спілкування з різними людьми (”він іншим бути не може”); уміти навіювати позитивні образи, які б витісняли негативні (”який прекрасний день…”); мати почуття гумору − посміятися над собою, розрадити душу (”це ще не кінець світу…”); уміти вирізнити дві фундаментальні речі − здоров’я (яке не купиш) і роботу (яку можна змінити); навчитися говорити ”ні”, коли неможливо сказати ”так”, ураховуючи при цьому, що доцільно знайти аргумент для ”ні”; намагатися вивчити психологію й тактику начальника та відповідно розмовляти з ним так, аби не втратити довіру до себе; не погоджуйтесь із тим, хто висуває суперечливі вимоги, апелюючи до негативних наслідків, не посідайте звинувачувально-агресивну позицію.

Перша допомога в гострій стресовій ситуації:

• не можна приймати жодних рішень.

• прислухайтеся до такої поради: рахуйте до 10.

• займіться диханням. Повільно вдихніть повітря носом і на деякий час затримайте дихання. Видих здійснюйте поступово також через ніс, зосередившись на відчуттях, пов’язаних з вашим диханням.

Подальші події можуть розвиватися так: