22.1. Становлення та формування професіоналізму особистості керівника навчального закладу

Професіоналізм – це відповідність професії вимогам людини, його мотивам, схильностям, особистісна схильність до професії, задоволення працею в ній, наявність стійкої психолого-педагогічної спрямованості, сукупність необхідних професійно-психологічних якостей особистості.

Професіоналізм керівника навчального закладу – це не тільки досягнення ним високих професійних результатів і успіх у професійній діяльності, але й наявність психологічних компонентів – внутрішнього ставлення особистості до професії, емоційної включеності в неї, відповідних професійно значимих якостей.

Становлення та формування професіоналізму особистості керівника навчального закладу – це не тільки набуття конкретних знань і практичних навичок, але й формування необхідних для успішної трудової діяльності внутрішніх структур особистості, розвиток професійної самосвідомості. Професіоналізм припускає необхідність удосконалення структури особистості, розвиток її професійно значимих психологічних особливостей і якостей.

Основою формування професіоналізму є професійна культура. Професіоналізм як достатній рівень розвитку професійної культури та самосвідомості забезпечує творче вирішення завдань у процесі діяльності. Якщо керівник здатен здійснювати професійну (в тому числі й управлінську) діяльність, на творчому рівні це є найвищим проявом професіоналізму. Професіоналізм буде якісною характеристикою професійної культури, тому в процесі її формування особистістю буде досягатися певний рівень професіоналізму.

Професіоналізм має дві складові: професіоналізм діяльності та професіоналізм особистості (схема 21.1.1).

Схема 21.1.1

С кладові професіоналізму

Професіоналізм керівника навчального закладу визначається професіоналізмом діяльності (професійні знання, вміння та навички) і професіоналізмом особистості (те, на якому рівні керівник володіє професійними знаннями, вміннями і навичками у процесі своєї професійної діяльності, як він використовує рефлексивну культуру).

Професіоналізм діяльності визначається тим, як керівник володіє сучасними методами наукового управління і новими технологіями соціально-культурного програмування. Це забезпечує теоретична і практична підготовка керівника до виконання завдань стратегічного і тактичного планування діяльності, управління персоналом.

Професіоналізм особистості керівника навчального закладу характеризується:

• практичністю розуму – здатністю запроваджувати знання і досвід у різні життєві ситуації;

• комунікативністю – відкритістю до інших, готовністю до спілкування, потребою контактувати з людьми;

• глибиною розуму – вмінням діяти енергійно, наполегливо вирішувати практичні завдання;

• ініціативністю – специфічним творчим проявом активності, що зумовлює породження нових ідей, пропозицій, енергійність;

• наполегливістю – проявом сили волі, вмінням доводити справу до кінця;

• витримкою – здатністю контролювати власні почуття та поведінку в складних ситуаціях;

• працездатністю – здатністю вести напружену роботу, тривалий час не стомлюючись;

• уважністю – вмінням бачити незначні деталі та зберігати їх у пам’яті;

• організованістю – умінням виробити і жити за режимом, планувати діяльність;

• самостійністю у прийнятті рішень, умінням самому знаходити шляхи виконання завдань, брати на себе виконавську відповідальність.

Рівні професіоналізму (за А. Марковою):

1. Допрофесіоналізм – керівник не має достатніх вмінь і навичок для ефективного виконання управлінської діяльності в освітньому просторі, в такому разі він може бути висококваліфікованим вчителем, але не керівником. З цього рівня професіоналізму починає будь-який керівник, але головне його завдання – не зупинитися на цьому;

2. Професіоналізм – керівник стає активним учасником управлінського процесу, знає та ефективно використовує закони, принципи, методи, форми управління, свідомо приймає управлінські рішення, дотримується норм і правил ділового мовлення та поведінки, починає досягати високих результатів у своїй професійній діяльності, і в той же час подовжує вдосконалюватися як педагог. На такому рівні формується рефлексивна культура керівника;

3. Суперпрофесіоналізм – це розквіт професійної діяльності керівника навчального закладу. Він підходить до виконання своєї діяльності творчо, з новаторством, бачить перспективи та майбутній опір, пропускає виконання діяльності через себе, а отже, застосовує рефлексію і критичне мислення (рефлексивна культура).

4. Непрофесіоналізм (псевдопрофесіоналізм) – цей рівень відрізняється від рівня допрофесіоналізм. Зовні керівник виконує активну професійну діяльність, але помічаються деякі деформації. На цьому рівні керівник навчального закладу намагається досягнути не мети розвитку закладу освіти, а задовольняє особистісні потреби, зациклює своє життя на роботі. Усе це характеризує відсутність професіоналізму.

5. Післяпрофесіоналізм – характеризує керівника, як ”професіонала в минулому”. Цей рівень проходить майже кожний керівник, який досягає пенсійного віку, і тоді вже він стає порадником, який ділиться досвідом, дає поради теперішнім керівникам. Цей рівень може дати особистості досягти нового рівня професіоналізму як наставника.

Керівник навчального закладу не обов’язково проходить усі ці рівні та послідовно переходить від одного рівня професіоналізму до іншого. Залежно від професійної підготовки керівника, його особистісних якостей він досягає того чи іншого рівня або взагалі зупиняється тільки на рівні допрофесіоналізм (Схема 21.1.2).

Схема 21.1.2