Бюджетне обмеження споживача

Загальні видатки на придбання товарів і в межах певного доходу споживача визначаються рівнянням бюджетного обмеження: ,

де – ціни товарів, - кількості товарів.

Розв’язавши це рівняння відносно , можемо обчислити різні варіанти наборів товарів:

Бюджетна лінія (лінія бюджетних обмежень) – це лінія рівних видатків. Вона показує всі ті набори товарів X та У, які споживача може придбати в межах повного використання свого бюджету. Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг. Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”.

Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією – недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів і , видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача.

Рис. 3.8. Бюджетна лінія та її параметри

При зростанні ціни товару Х крива байдужості стане крутішою, при падінні ціни на товар Х – більш пологою (рис.3.10).

Рис. 3. 9. Зростання ціни на товар Х	Рис. 3. 10. Падіння ціни на товар Х

При зростанні ж доходу (бюджету) БЛ переміщуватиметься вправо (рис.3.11), при зменшенні бюджету – вліво (рис. 3.12). Нахил БЛ залишається в такому випадку незмінним (див. формулу обчислення нахилу).

Рис. 3.11. Зростання бюджету	Рис. 3.12. Зменшення бюджету

Узагальнимо властивості бюджетної лінії:

• бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків;

• бюджетна лінія має від’ємний нахил – це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів);

• зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача;

• зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача.

Розглянувши мету та обмеження споживача, проаналізуємо взаємодію цих складових, в результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного кошика.

Оптимізація вибору споживача на основі ординалістського підходу

Оптимальний вибір споживача відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при заданому бюджетному обмеженні. Як тільки споживач отримує такий набір товарів, у нього зникають стимули замінювати його на інший – він не зможе ще збільшити загальну корисність при заданому бюджеті. Тому економісти говорять, що споживач за таких умов перебуває у рівновазі.

Оптимальний набір є нічим іншим як точкою дотику максимально віддаленої від початку координат кривої байдужості та БЛ (графічне трактування рівноваги споживача). Лише в точці , де бюджетна лінія і крива байдужості дотичні, їх нахил однаковий. Як ми знаємо, нахил кривої байдужості відображає гранична норма заміни , а нахил бюджетної лінії – співвідношення цін .

або .

Ця рівність є рівнянням рівноваги споживача, аналогічним одержаному за кардиналістською версією. Рівняння рівноваги відображає не тільки умови оптимізації споживчого ви­бору, але й умови оптимізації в ринковій економіці в цілому: оптимізація досягається тоді, коли гранична вигода дорівнює граничним витратам .

Можна і так сказати: грошові одиниці , що витрачаються на придбання останніх одиниць різних товарів, повинні приносити споживачеві однакове задоволення. Чи: незалежно від того, на придбання останніх одиниць якого товару витрачаються гроші, вони приносити однакове задоволення (в розрахунку на одну грошову одиницю):

МUх / Px = МUy / Pу (*)

В протилежному випадку споживач не буде у рівновазі та збільшуватиме споживання того товару, який приносить більше граничне задоволення із розрахунку на одну витрачену грошову одиницю

Зазначений принцип (*) називаємо принципом рівності граничних величин (equal marginal principal). Ще один, на наш погляд не зовсім вдалий український переклад цього принципу, який можемо зустрітими в літературі – еквімаржинальний принцип.

Принцип рівності граничних величин є однією з найважливіших концепцій мікроекономіки. Він буде знову виявлятися в різних формах у подальшому аналізі поведінки споживачів та виробників.

У цій моделі також знайшло відображення фундаментальне припущення прихильників теорії граничної корисності про те, що пропорції обміну товарів і ринкове ціноутворення ґрунтуються на корисності.