Тема 8. Витрати виробництва витрати підприємства

Виробництво є основною сферою діяльності на підприємстві. Його організація неможлива без затрат ресурсів а відповідно потребує витратвитрат. Втім не всі витрати носять економічний характер.

Частина видатків, пов’язаних з організацією бізнесу, носить незворотній характер. Наприклад, ресурси вкладені в реєстрацію підприємства, його презентацію, рекламу, в унікальне обладнання не мають альтернативного способу застосування. В тій своїй частині, в якій їх не можна повернути, вони стосуються лише минулого. Тому на сучасні чи майбутні рішення фірми впливати не повинні. Так, якщо профіль діяльності обраний невдало і стоїть питання про згортання справи або скорочення випуску, то при підрахунку витрат їх приймати до уваги не має сенсу Збитки від помилкових рішень слід віднести на користь набутого досвіду. Такі витрати добре ілюструються примовкою: «Що з воза впало, те пропало».

Але характеризуючи подібні витрати як незворотні, потрібно переконатися в якій мірі їх дійсно не можна повернути, а ресурси-використати іншим способом. Наприклад, в первісному вигляді суто спеціалізоване обладнання може бути частково переоснащене, або продане з великою знижкою, або здане на металобрухт. Тому розмір незворотніх витрат, що дійсно не впливають на прийняття рішень, в кожному випадку буде різним, але меншим за суму вартості унікального обладнання в цілому.

Розуміння економічних витрат грунтується на усвідомленні обмеженості ресурсів у виробників та можливості їх застосування для випуску інших товарів та послуг.

Намагаючись випустити якомога більше продукції, щоб отримати вищі прибутки, виробники разом з тим обмежені затратами. Вони пов’язані з тим, що постачальники обмежених ресурсів (капіталу, праці, землі, підприємництва) мають отримати економічний стимул, щоб переорієнтувати бажані виробникові ресурси на його виробництво з тієї сфери, де вони до цього були задіяні. Необхідною умовою при цьому є те, щоб вигода від перепрофілювання ресурсів виявилася вищою, ніж затрати на нього. Іншими словами ця вигода має бути вищою за цінність тих можливостей, які мусять втратити потенційні постачальники ресурсів.

Внаслідок цього виробництво без певних витрат взагалі є неможливим. Будь-яке рішення про виробництво певного економічного блага пов’язане з необхідністю відмови від використання тих самих ресурсів для створення інших благ. Таким чином, в цілому всі витрати є альтернативними (інкримінованими) витратами.

Це добре ілюструє модель лінії виробничих можливостей, з якою ви вже добре знайомі. Згадаймо визначення альтернативних витрат. Це кількість одного товару, виражена в кількості іншого товару, від виробництва якого прийшлося відмовитися заради збільшення випуску першого товару. Але, разом з тим, не забуваймо, що теорія вивчає ефективне виробництво. Тому економічні (або інкриміновані) витрати будь-якого ресурсу, що обраний для виробництва товару, дорівнюють його вартості (цінності) при найкращому з можливих способів його використання.

Крім

Пам’ятаючи, що всі економічні витрати носять альтернативний характер, можна сказати, що економічні витрати – це ті виплати, які фірма (підприємство) зобов’язана здійснити, або ті доходи, які фірма повинна забезпечити постачальнику, щоб залучити певний ресурс в своє виробництво.

Це пояснюється тим, що в умовах конкуренції економічний ресурс направляється туди, де за нього більше платять. А платять більш там, де з нього можуть отримати більшу користь – тобто продукт, дохід і прибуток. Тобто, якщо підприємець хоче найняти робітників певної спеціальності, то змушений платити їм не менше, а то й більше, ніж вони можуть заробити в іншому місці. Наприклад, щоб висококваліфіковані українські будівельники не виїжджали на роботу за кордон, рівень їхньої зарплати має бути не нижчим, ніж в Португалії чи Росії.

Витрати підприємства можуть бути зовнішніми та внутрішніми.

Зовнішніми витратами називають ті грошові виплати, які здійснюються фірмою іншим економічним суб’єктам, що постачають їй робочу силу, паливо, сировину, енергію, транспорті послуги і т.і.

Такі витрати називають зовнішніми не лише тому, що вони вилучаються за межі фірми (іншим особам та структурам). Але і тому, що вони є “видимими”, тобто безпосередньо виступають в грошовій формі. Саме їх враховують обліковці при підрахунку собівартості продукції. Тому іноді їх також називають “грошовими” або “бухгалтерськими”.

Поряд з цим, підприємство може використовувати частину власних ресурсів, на залучення яких начебто не потрібно спеціально витрачати кошти. Наприклад, фірма має власний склад, власний транспорт. Але ж і ці ресурси можна було б використати альтернативним способом, який може навіть бути більш вигідним. Тому, незалежно від того, чи є певний ресурс власністю фірми, чи винаймається, певний спосіб його використання пов’язаний з деякими витратами.

Таким чином, внутрішні витрати – це витрати на власний і самостійно використовуваний ресурс. З точки зору фірми внутрішні (невидимі, негрошові) витрати можна зробити видимими, виразити і порахувати їх в грошах.

Це ті грошові платежі, які могла б мати фірма, якби задіяний в даному виробництві ресурс був використаний найкращим іншим способом. Наприклад кошти, що були затрачені підприємцем на купівлю власного обладнання, можна було покласти на рахунок в банку і отримати через певний час дохід у вигляді проценту.

Ще один приклад. Підприємство має власність на будинок і таким чином не сплачує орендної плати. Обліковці можуть вважати, що ці витрати відсутні (є нульовими). Але економісти мусять врахувати, що здаючи будинок в оренду іншим, фірма могла б сама отримувати доход у вигляді орендної плати. Відповідно, підприємець міг би застосувати свій підприємницький талант, працюючи по найму в іншій фірмі. Той заробіток, який він міг би мати, виступає як його внутрішні витрати (втрачені потенційні доходи).

Потрібно звернути увагу, що фактичні витрати цікавлять як обліковців, так і економістів. Економісти так само, як і бухгалтери, мусять знати, скільки грошей витрачається на амортизацію, сировину, паливо, зарплату робітникам і т.і. Адже ці кошти можна використати і якось інакше. Вартість втрачених можливостей при цьому може бути складовою фактичних витрат. Наприклад, якщо ви переплатили за оренду складу порівняно з ринковими розцінками.

Але, поряд з фактичними, грошовими витратами економісти приймають до уваги і негрошові. Тобто їх погляд ширший і спрямований в майбутнє. Основне завдання економістів визначитись: чи варто продовжувати використання ресурсів у вибраному напрямі, чи не доцільніше їх перепрофілювати?

Неоднаково підходять економісти і обліковці до підрахунку амортизації. Бухгалтери розраховують її на основі діючих нормативних положень, списуючи припустиму норму амортизації, що не завжди відповідно відображає дійсний економічний знос обладнання, А він, як відомо, може бути і фізичним, і моральним. Вартість капіталу може змінюватися під впливом змін в доходах, які здатні приносити капітальні засоби.

Важливою складовою внутрішніх витрат є нормальний прибуток. Це винагорода підприємця за здійснювані ним особливі функції. Як відомо, до таких функцій відносять здійснення інновацій (нововведень), пристосування до динамічних змін ринку, взяття на себе нестрахованого ризику, наукову організацію виробництва. Хоча точно оцінити належну компенсацію такого ресурсу як підприємництво дуже важко, але грошова винагорода у вигляді прибутку має бути достатньою для того, щоб підприємець зосередився саме на даному виді діяльності.