Лекції з «Мікроекономіки»
ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД МІКРОЕКОНОМІКИ 2
ТЕМА 2. ТЕОРІЯ ГРАНИЧНОЇ КОРИСНОСТІ І ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА 7
ТЕМА 3. ОРДИНАЛІСТСЬКА ТЕОРІЯ ПОВЕДІНКИ СПОЖИВАЧА 9
ТЕМА 6. МІКРОЕКОНОМІЧНА МОДЕЛЬ ПІДПРИЄМСТВА. 43
ТЕМА 7. ВАРІАЦІЇ ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА ТА ОПТИМУМ ТОВАРОВИРОБНИКА 51
ТЕМА 9. РИНОК ДОСКОНАЛОЇ КОНКУРЕНЦІЇ 74
ТЕМА 10. МОНОПОЛЬНИЙ РИНОК 90
ТЕМА 11. ОЛІГОПОЛІЯ ТА МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ 101
ТЕМА 12. РИНОК ФАКТОРІВ ВИРОБНИЦТВА 113
ТЕМА 13. ЗАГАЛЬНА РИНКОВА РІВНОВАГА ТА ЕКОНОМІКА ДОБРОБУТУ 129
ТЕМА 14. ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ РИНКОВОГО ГОСПОДАРСТВА 139
Тема 1. Предмет і метод мікроекономіки
.
Предмет, суб’єкти та об’єкт мікроекономіки
Об`єктом мікроекономічних досліджень є мікросистема економічних мотивацій і господарських позицій. Оскільки мікросистема - це система економічних відносин між безпосередньо господарюючими суб'єктами, то аналізувати її можна в наступних підходах:
через з`ясування того, які суб`єкти вступають у ці відносини;
з приводу чого ці відносини складаються;
який зміст цих відносин.
До основних суб`єктів мікросистеми належать:
1. домогосподарства - це група людей, які об'єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. На ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку домогосподарства - це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей, тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;
2. підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб`єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари і послуги заради отримання прибутку;
3. держава. У мікроекономіці держава розглядається як сукупність органів влади, що є координатором та регулятором економічного життя.
Об`єктами, з приводу яких складаються відносини у мікросистемі, є ресурси виробництва та його результати. Ресурсами виробництва є: праця, капітал, природні ресурси (земля) та підприємницькі здібності. Праця - це цілеспрямована діяльність людини, здатна видозмінювати природну речовину, щоб надати їй необхідної для споживання форми. Під капіталом розуміють всі засоби виробництва, створені людиною у попередніх виробничих процесах. До природних ресурсів належать групи предметів праці, що не піддавалися обробці, або сили природи, що використовуються у виробничому процесі. Найчастіше їх називають узагальненим словом "земля". Підприємницькі здібності - це особливі здатності окремих людей свідомо йти на ризик, мобілізацію ресурсів, їх організацію у виробничому процесі та творче використання заради отримання прибутку.
Мікроекономіка - це фактично наука про економічний вибір, що здійснюється малими економічними одиницями, домогосподарствами, фірмами, урядовими агентствами. Малими вони є не за розмірами діяльності чи чисельністю працівників, а тому що представляють собою первинні ланки народного господарства.
Особливе значення для розуміння мотивів поведінки економічних суб'єктів та побудови відповідних моделей має врахування таких властивостей ресурсів:
- обмеженість;
- взаємозаміщуваність (субституційність;
- взаємодоповнюваність (комплементарність).
Як результат виробничої діяльності у мікроекономіці розглядається матеріальний продукт (річ) або послуга. Кількісно його можна характеризувати як за допомогою натуральних показників, так і у вартісному вираженні.
Якщо розглядати мікроекономічну систему з точки зору змісту економічних відносин, які складаються в ній, то мікросистема є ринковою системою. Ринок - спосіб взаємодії економічних суб`єктів, який грунтується на ціновій системі та конкуренції. Це особливий механізм координації економічних дій.
Ринковий зв`язок, що встановлюється між продавцем і покупцем, має деякі відмінні риси:
- рівноправне становище учасників;
- використання принципу економічного зиску як основного критерію доцільності вступу у ринковий зв`язок;
- повна економічна відповідальність учасників за свої дії. Коли економічний суб`єкт обирає контрагента без примусу, за власною волею, то, звичайно, сам має відповідати за свій вибір.
Нормальним станом мікросистеми є її спрямованість на досягнення рівноваги як окремих суб'єктів (споживача і виробника), так і системи в цілому. 3’ясування механізмів встановлення та відновлення стану рівноваги мікросистеми - головне завдання мікроекономіки.
Структура мікроекономічної теорії визначається внутрішнім складом самих мікроекономічних систем та особливостями їх функціонування.
В центрі уваги мікроекономіки - поведінка людей, що виступають в різних соціально-економічних ролях: продавців ресурсів, покупців товарів, державних урядовців чи чиновників, власників підприємств і т.д.
Мікроекономіка виходить з того, що приймаючи економічні рішення, люди в якій би ролі вони не виступали, вибирають найкращий шлях до досягнення мети. Тобто, незважаючи на різницю в об’єкті аналізу, спільним є припущення щодо раціональності поведінки всіх економічних суб’єктів.
Раціональність – принцип поведінки суб’єктів господарювання, відповідно до якого суб’єкт завжди намагається отримати за даних умов екстремальний, найкращий для себе результат.
В центрі уваги всіх розділів мікроекономіки - доцільна діяльність людей, що направлена на досягнення мети, яка враховує наявні можливості та обмеження.
Так, теорія поведінки споживача досліджує умови досягнення оптимального споживацького вибору, при якому буде використаний весь бюджет споживача і досягнутий найвищий з можливих рівнів задоволення потреб.
Теорія поведінки фірми в якості основної мети будь-якої виробничої структури розглядає отримання найбільшого сукупного економічного прибутку. Особлива увага приділяється умовам досягнення найвищого можливого випуску при мінімальних витратах. Але на практиці кожна фірма працює в унікальних умовах. В мікроекономіці ці умови узагальнюються. Поведінка фірм вивчається в межах моделі чистої та монополістичної конкуренції, олігополії та чистої монополії.
Тобто при дослідженні закономірностей мікроринку особлива увага звертається на наявність відносин конкуренції та монополізму, їх взаємодії, здатності виробників впливати на ціну, самостійно проводити виробничу політику.
Економічна діяльність політичних діячів теж передбачає наявність приватного інтересу та пошуку політичної ренти при вирішенні питань, що стосуються всього суспільства. Такий аналіз здійснюється в межах теорії суспільного вибору.
Дослідження умов досягнення ефективних варіантів виробництва та обміну при конкурентному ринку доповнюється аналізом впливу ресурсів та доходів, а також державного регулювання.
Методи мікроекономічних досліджень
У мікроекономічних дослідженнях використовуються як загальнонаукові, так і спеціальні методи. Кінцевим завданням таких досліджень є розробка теорій та моделей.
Мікроекономічні дослідження розпочинаються зі збирання та вивчення фактів економічного життя, узагальнення їх, виділення найсуттєвіших, дослідження причинно наслідкових зв’язків. Все це дає змогу встановити мотиви поведінки економічних суб’єктів та побудувати модель. Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. За способами вираження розрізняють вербальні (словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні, комп’ютерні, змішані моделі. Економічна модель - це система взаємозв'язків між економічними змінними, яка дає змогу прогнозувати результат. Вона використовується для передбачення того, як зміни економічних умов призведуть до зміни економічних результатів. Економічні змінні - це натуральні величини, які можуть певним чином вимірюватися, або суми грошей, що можуть набувати можливих значень.
Висновки з економічних моделей виражаються у формі гіпотез, тобто тверджень про причини і наслідки, які потребують підтвердження чи заперечення фактами.
Найпростішим
видом економіко-математичного моделювання
є моделювання у двовимірному просторі
- за допомогою графіків. Прикладом
графічної пояснювальної моделі є межа
виробничих можливостей або
крива трансформації виробничих
можливостей – модель, яка
ілюструє ситуацію обмеженості ресурсів,
необхідності компромісного вибору та
оцінки його альтернативної вартості.
У ситуації обмеженості ресурсів
нарощування виробництва одного блага
можливе лише за рахунок скорочення
виробництв а іншого. 
Така
ситуація вважається ефективною,
оскільки забезпечує одержання найкращого
результату від використання наявних
ресурсів. Межа виробничих можливостей
є опуклою спадною зі зростаючим в міру
просування донизу кутом нахилу, що є
проявом закону зростання альтернативної
вартості, який діє внаслідок
недосконалої взаємозамінюваності
ресурсів.
Межа виробничих можливостей є опуклою спадною зі зростаючим в міру просування донизу кутом нахилу, що є проявом закону зростання альтернативної вартості, який діє внаслідок недосконалої взаємозамінюваності ресурсів.
Щоб розширити виробничі можливості, потрібно або збільшити обсяги ресурсів у суспільстві, або підвищити ефективність їх використання за рахунок технологічних інновацій, що зрушить криву трансформації далі від початку координат. Це означає, що відбувається економічне зростання.
Граничний та функціональний аналіз
Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – це аналіз прирістних величин, в якому всі фактори, за винятком досліджуваного, приймаються як незмінні, а вивчаються наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. Це дослідження того, яким чином кожна додаткова операція, здійснена за певний період, впливає на мету, досягти якої прагне людина
У ході здійснення функціонального аналізу в досліджуваному явищі виділяється характерна риса, яка нас цікавить, а потім розпочинається пошук факторів, що на неї впливають. Після встановлення таких факторів визначається спосіб їх взаємодії з виділеною характеристикою, тобто функція.
Зрівноважений аналіз.
Рівновага означає, що немає внутрішніх тенденцій до зміни існуючого стану. Якщо при незначних змінах зовнішнього середовища ситуація докорінно змінюється, то така рівновага називається нестійкою. Якщо при виникненні таких зовнішніх змін у самій системі з’являються сили, що відроджують рівновагу, то вона називається стійкою. Зміни зовнішніх умов можуть бути значними, тоді така економічна система перейде від одного рівноважного стану до іншого аналогічного стану. Встановлення способу взаємодії сил, що безпосередньо контактують у цій взаємодії, аналіз результатів їх взаємовпливу та стійкого функціонування в зовнішньому середовищі, яке динамічно змінюється, а потім передумов виникнення та розпаду таких систем і перехід до нових – один з ключових напрямків розвитку мікроекономіки.
Метод статики передбачає порівняння різних рівноважних станів, при цьому перехід від однієї рівноваги до іншої залишається поза аналізом. Метод динаміки, навпаки, вимагає аналізу саме переходу від одного стану рівноваги до іншого.
Позитивний економічний аналіз – вивчає причини та наслідки економічних явищ, залежності між економічними факторами. Нормативний економічний аналіз – стосується міркувань щодо того, як має бути, що добре, а що погано в економічних умовах та політиці.
Етапи розвитку мікроекономічної теорії.
Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX - на початку XX ст. Однак засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії.
У другій половині XIX ст завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання. За цих умов особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики. Якісний аналіз, як правило, витісняється кількісним.
Мікроекономічний аналіз має такі три етапи еволюційного розвитку.
І етап (1845 - 1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Найвідомішими представниками цього етапу є:
Г. Госсен, Дж. Б. Кларк, австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем - Баверк),
II етап (1890 - 1933). На цьому етапі мікроекономіка виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської та американської шкіл. Представниками другого етапу є: А. Маршалл, - математична школа (У.С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето).
III етап (1933 - до сьогодні). Мікроекономіка розвивається на власній основі і поповнюється такими відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон); теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлін); теорія ігор (Дж. Неш, О. Моргенштерн, Дж. Фон Нейман).
Функції мікроекономічної теорії.
Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічної системою: 1) "що виробляти ?".
2) "як виробляти?"
3) "кому і які результати принесе виробництво ?". Це пов’язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне та перспективне споживання.
Пошук відповідей на вище вказані запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати ряд функцій. Основні з них:
Пізнавальна..
Теоретична.
Практична.
Методологічна.
Ідеологічна.