3.Класифікація шкідливих факторів виробництва. Класифікація виробничих шкідливостей

Виробничі (професійні) шкідливості — несприятливі чинники трудового й виробничого процесів, а також санітарних умов праці, які можуть бути прямою або непрямою причиною порушень працездатності та стану здоров'я працівників.

Виробничі шкідливості можна поділити на 5 основних класів:

1. клас — психологічні чинники — поділяють на 4 групи: статичні й динамічні перевантаження; фізіо­логічно недостатня рухова активність; фізіологічні перевантаження органів кровообігу та ін.; нервово-психічні перевантаження;

2. клас — фізичні виробничі чинники — поділяють на 11 груп: підвищена або понижена темпера­тура, вологість повітря; підвищений рівень інфра­червоного випромінювання; підвищений рівень ультрафіолетового випромінювання; підвищений рівень лазерного випромінювання; підвищений рівень іонізуючого випромінювання; підвищений рівень електромагнітних випромінювань; підвище­ний рівень статичного випромінювання; підвищена запиленість повітря; підвищений рівень шуму, вібрації, ультразвуку, інфразвуку; нераціональна освітленість; підвищений або понижений атмосфер­ний тиск;

3. клас — хімічні виробничі шкідливості: гази, пара, рідини, аерозолі;

4. клас — біологічні виробничі чинники: мікро- і макроорганізми; вітаміни, гормони, антибіотики, ре­човини білкової природи;

5. клас — небезпека виробничих травм: наявність рухомих машин і механізмів; наявність незахищених рухомих елементів виробничого обладнання; наявність підвищеної або зниженої температури; наявність їдких розчинів лугів і кислот; наявність небезпечного рівня напруги в електричному колі.

4. Небезпечні та шкідливі психофізіологічні виробничі чинники.

Згідно з даними міжнародної статистики, головними причинами нещасних випадків є психологічні причини!

Перша причина випливає з аналізу еволюції людини. Якби була можливість наочно порівняти сучасну людину з тією, що жила 20-30 тис. років тому, то можна було би помітити, що за цей період людина зовні майже не змінилася. Більше того, деякі фізичні властивості навіть погіршилися (знизилася гострота слуху, немає тієї сили і витривалості, що була колись). У той же час із розвитком знарядь праці розширився діапазон дії людини на навколишні світ. При цьому, зрозуміло, розширилося коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесі її праці (шум, вібрації, електромагнітні випромінювання), що становить для неї потенційну небезпеку.

Друга причина пов'язана зі зростанням ціни помилки. Якщо в давні часи людина припускалася помилки в процесі своєї роботи, то розплата за неї не була надто великою. Помилка сучасної людини обходиться їй набагато дорожче (наприклад, аварії, вибухи).

Третя причина, що сприяє зростанню травматизму - адаптація людини до небезпеки. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб. Використовуючи блага техніки, людина часто забуває, що техніка також є і джерелом небезпеки. Постійна взаємодія з небезпечними машинами призводить до того, що людина нехтує небезпекою, звикає до неї, часто, ігноруючи вимоги, свідомо йде на порушення правил безпеки. Усі ці приклади вказують на те, що людський фактор у питаннях безпеки праці потребує знач­но більшої уваги порівняно з тією, яка йому зараз приділяється.

Інтегральна характеристика людини утворюється як поєднання рис темпераменту і характеру, фізіологічною основою якої є тип нервової діяльності Дослідження свідчать, що психофізіологічні причини становлять приблизно 10-12 % від усіх причин нещасних випадків.

Характер — сукупність найбільш стійких психічних рис особливості людини, які виявляються в її вчинках і діях Риси характеру да­ють змогу деякою мірою передбачити поведінку людини в різних жит­тєвих ситуаціях

Основні риси характеру поділяються на чотири групи:

I - виражає відношення людини до суспільних явищ і подій мужність чи боягузство, принциповість чи безпринципність, оптимізм чи песимізм тощо

II - визначає ставлення людини до інших людей товариськість чи замк­нутість, відвертість чи скритість, чуйність чи черствість, довірливість чи підозріливість, ввічливість чи грубість, правдивість чи брехливість тощо

III - виражає ставлення людини до праці працелюбність чи лінощі, аку­ратність чи недбалість, ініціативність чи рутинність, добросовісність чи без­ відповідальність

IV - визначає ставлення людини до себе: висока вимогливість чи самоза­коханість, соромливість, егоїзм чи альтруїзм.

Характер людини різнобічний, але він не є просто сумуванням окремих психічних рис. Ці риси перебувають у складному взаємозв'язку. Деякі з них є провідними і впливають не тільки на вибір професії, але і на те, як людина ванні характеру.

І.Павлов характеризував чотири основні типи нервової системи: сильний неврівноважений; сильний урівноважений рухомий; сильний урівноважений інертний; слабкий.

Показником сили є здатність нервової системи витримувати великі навантаження. Це виражається у великій працездатності і витривалості до сильних подразників, у здатності переносити великі нервово-психічні на­пруження, що забезпечує самовладання в небез­печних, екстремальних ситуаціях.

Від врівноваженості нервово-психічних процесів залежать такі важливі для безпеки праці якості, як відсутність підвищеної роздратованості та добра дисциплінованість.

Рухливість нервових процесів - це легкість переходу від стану збудження до стану гальмування і навпаки. Рухливість виражається у швидкості звикання до нової обстановки, легкості переключення до різних і особливо протилежних форм діяльності, легкості переключення уваги та швидкого реагування на небезпечні сигнали. Дослід­женнями встановлено, що загальмованість реакцій, як і надмірна їх швидкість несприятливо впливає на безпеку праці.

У більшості професій властивості темпераменту не впливають на кінцеву продуктивність. Вплив їх може виявитися в екстремальних ситуаціях, коли рухливі люди (холерик) швидко реагують (часто неадекватно) на дію виробничої ситуації, що склалася, і схильні зробити помилку, а інертні можуть роз­губитися і не зреагувати на небезпеку, що може призвести до травматизму.

Слід зазначити, що ключовою фігурою в забезпеченні безпечних умов праці є перший керівник. На жаль, багато з них, особливо ті, хто прийшов до ке­рівництва порівняно недавно, не бачать у вирішенні проблем безпеки праці економічної доцільності. Це нерозуміння часто обертається великими бідами для працівників.

Психологія безпеки праці — галузь психологічної науки, яка вивчає психологічні причини нещасних випадків, що виникають у процесі праці та інших видах діяльності і розробляє психологічні методи підвищення безпеки. Об'єктами досліджень є психічні процеси (сприйняття, увага, пам'ять та ін., які породжуються діяльністю людини і впливають на психічний стан людини, властивості особистості та її безпечну поведінку під час праці.

В процесі праці важливу роль відіграють властивості та особливості психіки і свідомості.

Чинниками, від яких залежить характер трудової діяльності людини, є : фізичні навантаження, величина нервового і емоційного напружен­ня, ритм і темп роботи, монотонність, об'єм сприймання і перероблення інформації.

На безпеку праці людини впливає його психічний стан:

• наявність конфліктів,

• втома, • перевтома,

• захворювання,

• залежність від нарко­тичних засобів, алкоголю, нікотину,

• особливості психіки людини.

Аналіз виробничого травматизму показує, що основна причина травм загибелі людей на робочих місцях - це поганий психічний стан працівників під час виконання трудових обов 'язків.

У діяльності з запобігання виробничого травматизму важливе значення має забезпечення надійності і безперебійності виробничого процесу. Зупинки виробництва з різних причин, які зараз часто трапляються, призводять не тільки до різкого спаду продуктивності праці, виробничих втрат, але і до різкого погіршення самопочуття і психологічного стану персоналу, призводять до виникнення різного роду помилок в роботі, стресового стану, підвищення ризику виникнен­ня аварій і травматизму. Таке виробництво супроводжується значним нерво­во-психічним напруженням, порушенням нормального ритму праці, суперечка­ми робітників з колегами і керівництвом цеху.

Виходячи з цього в умовах нестабільності виробництва, поряд з забезпечен­ням безпечного стану обладнання і виробничого середовища, значна увага з боку керівництва підприємств і його підрозділів повинна приділятися підвищен­ню надійності людського чинника в системі "людина—машина—середовище". Необхідно не тільки підвищувати якість навчання й інструктажу персоналу з питань охорони праці, а перш за все проводити відповідну психологічну роботу для того, щоби у робітників виховувалася психологія безпечної роботи, щоби вони оцінювали кожний крок і кожну дію з точки зору її безпечного виконання.

Перед виникненням нещасного випадку, як правило, створюється якась небезпечна ситуація, коли людина може усвідомити наближення такого випадку і може прийняти необхідні заходи для його запобігання. Невміння людини вчасно усві­домити небезпечну ситуацію і прийняти адекватні заходи призводить до неща­сних випадків і аварій. Людина повинна прогнозувати, передбачати розвиток трудового процесу і свою поведінку, вчасно усвідомлювати небезпечну ситуа­цію і тим самим запобігати нещасним випадкам. Інколи такі випадки розглядаються як наслідок неадекватної поведінки самої людини в небезпечній ситуації.

Безпека поведінки людини на виробництві залежить від таких чинників:

• стану безумовних рефлексів, якими людина несвідомо відповідає на різні небезпеки, що загрожують його організму (наприклад, самовільне відсунення руки від гарячого предмету);

• психофізіологічних якостей людини, які проявляються в чутливості її до сигналів небезпеки, її швидкісних можливостей зреагування на такі сигнали, в її емоційних реакціях на небезпеку, у визначенні небезпечної ситуації і реагуванні на неї. На поведінку людини впливає і її емоційний, психічний і фізичний стан. Так, стан тривоги загострює почуття небезпеки, стан втомлення зменшує можливості людини щодо визначення і протидії втомі;

• професійні якості і досвід людини, тобто знання професії і правил безпеки, життєвий досвід;

• мотивації до безпечної праці. У різних людей є різні мотиви до праці і заходів безпеки.

Політика в галузі охорони праці повинна бути спрямована на колективний пошук шляхів запобігання нещасних випадків. Кожний на своєму місці повинен вносити пропозиції в даному напрямку. Працівники самі повинні реагувати і зупиняти порушника інструкцій охорони праці. Слід виробляти психологічний настрій у колективі на безпеку праці. Виховання мотиву безпечної праці може бути підсилено за рахунок її стимулювання.

Психологічні процеси трудової діяльності людини і безпека праці

Психологічні процеси характеризуються цілою низкою елементарних видів психічної діяльності (відчуття, сприйняття, увага та ін.).

Відчуття і сприйняття.

Відчуття - це відображення у свідомості людини властивостей предмета за допомогою органів відчуття (зір, слух, дотик). Направлене відчуття, що спрямовано на визначене джерело подразнення, називають увагою. Для підвищення уваги потрібно створити вольове зусилля.

Працівник одержує інформацію від кількох джерел подразнення, одночасно різними органами відчуття. Це є процес сприйняття. Час сприйняття різними органами відчуття досягає секунди і більше. Для працівника важливо знати за якими об'єктами йому слід стежити особливо уважно під час проведення виробничого процесу.

Концентрацію уваги можуть викликати зовнішні чинники (звук, світло). Це несвідома концентрація уваги. Важливе значення має свідома концентрація ува­ги, яка здійснюється за допомогою другої сигнальної системи (слова, мислення). Несвідома концентрація уваги може викликати відволікання від основної роботи і призвести до аварійної ситуації. Джерелами такого відволікання уваги можуть також неорганізованість, поспіх, захаращеність робочого місця.

В той же час людина здатна на поділення психічних процесів, наприклад-виконувати роботу автоматично, а думати про інше. Однак, праця буде безпечною при умові, якщо робітник у будь-який момент може підключити другу сигнальну систему і для прийняття термінового рішення. Це досягається вихо­ванням і освоюванням відповідних навичок. Отже, вироблення навичок здатність свідомо управляти психічною діяльністю є важливою умовою безпе­ки праці.

Здатність людини утримувати увагу на одному предметі визначає стійкість уваги, а здатність на перенесення уваги на інші предмети - визначає явище переключення уваги. Відволікаючий чинник при цьому може викликати розсіяння уваги, що призводить до помилок.

Якщо людина одночасно спостерігає за декількома об'єктами, то це викликає розподілення уваги. Однак людина не може одночасно спостерігати більш як за 4-5 об'єктами. Досліди показують, що спостерігати за одним об'єктом з однаковим ступенем уваги людина може не більше 10-20 хвилин.

Суттєво впливає на увагу явище втомлення. Воно впливає на зменшення об'єму уваги і скорочення часу її концентрації. Тому на таких роботах слід передбачати паузи для відпочинку (через 2 години - перерва 15 хв).

Пам'ять. Подразнення від органів почуття не зникають безслідно. Вони залишають сліди у головному мозку. Ці сліди - основа пам'яті. Найпростіша форма пам'яті - пізнання. Але для свідомого запам'ятовування необхідна участь другої сигнальної системи - коли людина засвоює назву предмета і його властивості. В цьому випадку, якщо людина бачить цей предмет вдруге, підсвідомо виникає наз­ва його і знання про предмет, його призначення, як ним користуватися.

Психічний процес, який поєднує пам'ять і сліди від органів почуття першої Сигнальної системи і включення другої сигнальної системи, є основною умовою успішного оволодіння будь-якою діяльністю.

Виконуючи виробниче завдання, працівник використовує знання, одержані словами. Слова фіксують послідовність виконання дій. Працівників завчасно вчать діям в аварійних ситуаціях. Такі інструкції залишають слід і, коли виникає потреба, вони оживають у пам'яті. Для безпеки праці слід закріплювати ці інструкції в пам'яті працівників тренуванням.

Уявлення - це відтворення дійсності в пам'яті за допомогою понять і уявлень, що зберігаються в пам'яті.

Існує пасивне уявлення (снобачения) і активне уявлення (наприклад, проект «когось об'єкта), яке включає творчу діяльність уявлення. Уявлений об'єкт потім відтворюється в кресленнях, розрахунках. Це творче уявлення. Працівник може відтворювати виробничий процес, складати в свідомості схему діяльності. Токар, наприклад, у заготовці бачить вже готову деталь.

Уявлення повинно бути в кожній фазі праці. Слід ясно уявляти, що буде кінцевим результатом праці. В свідомості повинен бути образ результату наміченої діяльності. Важливо відтворювати в свідомості уявлення про дії в аварійних ситуаціях. Відсутність такого уявлення може викликати у працівника страх і безпорадність. В пам'яті працівника повинна зберігатися уява про небезпеку і дії в різних ситуаціях.

Мислення. Зовнішні подразнення - це первинні сигнали, слова - вторинні, тому що вони заміняють фактичні подразнення, викликають ту ж реакцію, як дотик, зір, слух.

Взаємодія слів з пам'яттю від першої сигнальної системи - це основа мислення. Мислення пов'язано з відчуттям, сприйняттям, пам'яттю, уявленням. Воно синтезує, упорядковує і координує ці процеси. Між поняттями виникають зв'язки - судження, які фіксують у свідомості властивості предметів. Наприклад, судження про кольори безпеки, тобто, який колір, що означає.

Мислення визначає процес вирішення задачі. Існують індивідуальні особливості мислення. Швидкість мислення залежить від рухомості нервового процесу, тобто від швидкості просування імпульсів по нервових волокнах. Від цього залежить швидкість умовиводів, висновки.

Емоції, відчуття, пам'ять, мислення розкривають зовнішній світ людини.

Емоції - це світ почуття людини. Вони виражають, яке значення мають для людини ті чи інші події. Предмети, особи, які неприємно впливають на людину, викликають від'ємні емоції: страх, хвилювання, антипатію, гнів. Все, що діє позитивно, викликає позитивні емоції: радість, задоволення, любов.

Трудова діяльність може викликати позитивні і негативні емоції. Тому важ­ливо зробити правильний вибір професії. Сильні емоції заважають роботі, мо­жуть викликати порушення трудового процесу, аварії, нещасні випадки. Ви­ходячи з цього, важливе значення має самовладання людини в різних ситуаціях.

В емоційних процесах є специфічні форми проявлення для чотирьох типів вищої нервової системи:

сангвініки - люди, в яких швидко виникають не сильні емоції;

холерики - мають сильні, але швидко згасаючі почуття;

меланхолики — мають стійкі, але мало відчутні емоції;

флегматики - в яких повільно виникають слабкі емоції.

Емоційні процеси відбиваються в таких поняттях як ритм, темп, швидкість праці. Специфіка емоцій залежить від сили, врівноваженості і рухомості двох основних процесів нервової системи - процесів збудження і гальмування.

Настрій і пристрасті

Настрій - це загальний емоційний стан, який про­тягом певного часу впливає на поведінку і життя людини.

Так, настрій у втомленої людини буде пригніченим, апатичним. Поганий настрій впливає на трудову діяльність, викликає розпорошення уваги, невпевнені рухи і ймовірність травм зростає. Тому для безпеки праці важливі заходи з підвищення настрою людей.

Пристрасті - це сильні, глибокі, стійкі почуття, які впливають на трудову діяльність. Виконувати роботу з пристрастю може і вчений, і робітник. Це цінні люди. Однак можуть бути і пагубні пристрасті (алкоголізм та ін.).

Воля. В трудовій діяльності важливе значення має цілеспрямованість пси­хічних процесів, тобто волі. Свідоме управління сприйняттям, здатність не послаблювати увагу при наявності відволікаючих чинників, переборювання від'ємних чинників - нетипові проявлення волі. Суттєва роль у цьому належить меті. Але мета встановлюється мотивами. За кожним вчинком людини є мотив, інколи кілька і навіть протилежних. Наприклад, втома - мотив для припинення роботи, але почуття обов'язку, потреба збільшення виробітку - мотив за про­довження роботи. Виникає боротьба мотивів і необхідність вибору рішення.

Впевненість. Впливає на всю психічну діяльність.

Перелічені психічні процеси зумовлюють свідому дисципліну людини.

Самодисципліна - це вольова дія на власну поведінку, свідомий обов'язок, що обумовлений вихованням.

Дисциплінованість - умова безпечної праці згідно з правилами, здатність управляти емоціями. Свідоме управління вчинками, почуття обов'язку і моральних принципів - запорука безпеки праці.

Особистість - сукупність внутрішніх чинників, які визначають поведінку людини, його трудову діяльність, його нахили й інтереси, здібності.

Нахили - це підвищена придатність до виконання визначеної діяльності. Однак, реалізація нахилів здійснюється шляхом надбання знань. Направленість людини визначається його інтересами. Професійний інтерес – запорука успішної і безпечної діяльності.

Трудовий колектив і безпека праці. В кожному колективі є формальні і не­формальні лідери, від яких залежить відношення працівників до виконання Інструкцій з охорони праці. Слід формувати правильне ставлення колективу до безпеки шляхом залучення неформальних лідерів до діяльності уповноважених з охорони праці. Заходи безпеки співпадають з задачами колективу і виробничого процесу. Про це ке­рівник повинен систематично нагадувати працівникам. Авторитет керівника створюється, якщо його вказівки виконуються не в силу адміністративного підпорядкування, а внаслідок усвідомлення підлеглими їх правильності. Додержання вимог безпеки слід в однаковій мірі вимагати як від себе, так і від кожного працівника без винятку.

Необережність та її причини. Поняття ''необережність" дуже розпливчате. Під ним проводять інші організаційно-технічні причини. Дії працівника можуть вважатися необережністю в разі: якщо він неуважний в роботі, не користується засобами індивідуального захисту, легковажно відноситься до вимог інструкції з охорони праці. Слід впевнити працівника, що обачлива робота - ознака його високої кваліфікації.

Інколи працівники з великим стажем ігнорують вимоги безпеки. Для боротьби з необережністю слід підсилювати виховну роботу, пропагувати почуття відповідальності.

Питання наступного практичного заняття

1.Мікроклімат виробничих приміщень. 2. Забруднення повітря виробничих приміщень. 3.Вентиляція виробничих приміщень

Освітлення виробничих приміщень, класифікація, основні вимоги. Нормування освітлення, … Засоби колективного та індивідуального захисту.

Самостійна робота 1.Значення профорієнтації. 2. Види професійного відбору та професійного добору.