Порядок утворення майна підприємства та його використання

Майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі. Майно підприємства належить йому на праві власності.

Джерелами формування майна підприємства є:

- грошові та матеріальні внески власника;

- доходи одержані від реалізації продукції, а також від інших видів господарської діяльності;

- доходи від цінних паперів;

- кредити банків та інших кредиторів;

- придбання майна іншого підприємства, організації;

- безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела не заборонені законодавчими актами України.

Підприємство має право продавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Підприємство має право продавати, обмінювати, здавати в оренду громадянам засоби виробництва та інші матеріальні цінності.

Зовнішньоекономічна діяльність у підприємництві

Відбувається у відповідності до Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”.

Закон надає підприємцю право:

- добровільно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у будь-якій формі, що не заборонена законодавством;

- власності на усі отримані результати (у т.ч. валюту);

- отримання кредитів за кордоном та від закордонних партнерів;

- відкриття рахунків за кордоном;

- відкриття філій, дочірніх підприємств за кордоном;

- утворення спільних підприємств з інофірмами.

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи.

Зовнішньоекономічна діяльність регулюється Державою:

- тарифами;

- валютним курсом;

- наданням кредитів;

- встановленням порядку, ставок, пільг при оподаткуванні;

- встановленням пільг по строках амортизації ОВФ;

- встановленням вільних економічних зон;

- страхуванням зовнішньоекономічних операцій;

- ліцензуванням;

- квотуванням експорту та імпорту;

- забороною експорту та імпорту деяких товарів, послуг;

- дотриманням спеціальних імпортних та експортних процедур (наприклад, попередньої сплати податків при експорті або внесок у банки попередніх імпортних депозитів)

4. Кон’юнктура і ринок як середовище діяльності підприємства

Підприємство діє в умовах ринку, тому необхідно знати особливості оцінювання ринку, основні його поняття, ринкову кон’юнктуру ринку і кількісні показники ринку.

Кон'юнктура ринку – сукупність умов, які характеризують співвідношення попиту і пропозиції на певні товари й послуги. Отже, першим напрямом комплексного дослідження ринку є вивчення та прогнозування кон’юнктури ринку – стану економіки в цілому, окремої галузі або конкретного товарного ринку, що формується певними факторами і виражається в конкретних показниках.

Комплексне дослідження ринку проводиться на різних рівнях і включає в себе аналіз макро-, мікросередовища та безпосередньо аналіз ситуації конкретного підприємства (або підприємств) – рис.1.1.

Рис. 1.1 – Напрями комплексного дослідження ринку

Макросередовище представлене п’ятьма групами факторів:

• Економічні;

• Соціально-культурні;

• Політико-правові;

• Технологічні;

• Природно-географічні (рис. 1.2)

Рис. 1.2 – Фактори макросередовища підприємницької діяльності

Дослідження мікросередовища проводять у таких напрямках:

- дослідження ринку як такого (місткість ринку, місткість окремих сегментів ринку, виробництво, експорт, імпорт, тенденції змін, темпи росту, частка на глобальному ринку та на окремих сегментах, середній попит на душу населення, насиченість ринку, рівень задоволення потреб, сезонна структура продажу, товари замінники);

- вивчення споживачів (портрет споживача, психографіка, сегментування ринку за групами споживачів, прихильність споживачів до торгової марки, ставлення до фірми та її дій на ринку (товар, ціна, розподіл, просування), наміри споживачів, процес рішення про купівлю, мотивація споживачів, поведінка споживачів);

- вивчення фірмової структури ринку:

- конкурентів (частки основних конкурентів, стратегія конкурентів, методи конкурентної боротьби, ефективність заходів конкурентів – цінової політики, позиціонування товару, системи розподілу, реклами, конкурентоспроможність;

- посередників (охоплення ринку, торговий потенціал, репутація, збутова мережа, регіони, доступність, фінансова стабільність, платоспроможність, умови співпраці, сервіс, склади, дороги, транспортні засоби, можливість ремонту);

- постачальників (якість товару, сировини, ціна, умови постачання, оперативність, репутація постачальника, кваліфікація персоналу, можливість надання кредиту, можливий обсяг поставок).

Оскільки конкретний товарний ринок розвивається не ізольовано, вивченню кон’юнктури передує аналіз загальноекономічної ситуації – стадії циклу, на якому перебуває економіка – криза, депресія, пожвавлення, піднесення. Далі оцінюються кон’юнктуроутворюваль-ні фактори (рис. 1.3), з яких показовим для підприємництва є рівень монополізації. Серед показників, що характеризують рівень монополізації ринку, найбільше поширення отримав індекс Герфіндаля-Хіршмана – сума квадратів ринкових часток фірм, діючих на ринку:

де n – кількість фірм, що діють на ринку,

S_i – частка ринку і-тої фірми, %.

Рис. 1.3 – Показники кон’юнктури ринку

Індекс може набирати значення від 0 (повна децентралізація виробництва) до 10000 (абсолютна монополія). Емпірічно визначено, що при значенні індексу 1000 і менше ринок є немонополізованим (нормальним для конкуренції, низько концентрованим), від 1000 до 1800 – помірно концентрованим, можливо з жорсткою конкуренцією (із типом ринку – олігополія або монополістична конкуренція в залежності від інших факторів), а 1800 і більше – монополізованим (неконкурентним).

Ринок для підтримання нормальної ринкової конкуренції вважається безпечним, якщо ситуація на ньому така:

• на ринку діють 10 і більше фірм;

• одна фірма не займає більше 31% ринку;

• дві фірми не займають більше 44% ринку;

• три фірми не займають більше 54% ринку;

• чотири фірми не займають більше 63% ринку.

Інші важливі розрахункові показники ринку:

1. Місткість ринку можливий обсяг продажу товару при даному рівні цін за конкретний проміжок часу. Розраховується двома способами:

Q = n ∙ q ∙ p,

де Q – місткість ринку,

n – кількість потенційних/реальних споживачів,

q – кількість закупівель продукції середнім потенційним/реальним споживачем (середньодушове споживання),

p - середня ціна продукту.

Місткість ринку, або обсяг (внутрішніх) продажів (Q_прод), також можна розрахувати через обсяги виробництва, експорту та імпорту.

Q_прод = Q_вир + Зал + І + І_н – Е – Е_н,

де Q_вир – національне виробництво певного товару,

Зал – залишки товарних запасів на складах підприємств-виробників країни,

І – обсяги імпорту,

І_н – обсяги непрямого імпорту (товар входить до складу інших товарів, що імпортуються),

Е – обсяги експорту,

Е – обсяги непрямого експорту.

2. Частка ринку фірми (ринкова частка) – це питома вага товарів фірми в загальній місткості даного ринку збуту. Виражається цей показник у відсотках.

3. Темпи приросту ринку. Наприклад, темпи приросту продажів за 2013 рік розраховуються як:

ТПП = (Q_пр²⁰¹³ – Q_пр²⁰¹²) / Q_пр²⁰¹² ∙ 100%

4. Насиченість ринку – ступінь насиченості попиту у %, характеризує перспективи зміни попиту, залежить від стадії життєвого циклу товару (галузі).

5. Торгівельний баланс, або сальдо торговельного балансу – різниця між експортом та імпортом на даному ринку збуту.