- •49. Що таке суб’єктивний фактор в історії? в чому полягає протилежність фаталізму та волюнтаризму у визначенні ролі суб’єктивного фактору?
- •50. Як соціальна філософія визначає зміст соціального прогресу? Які концепції щодо визначення критеріїв суспільного процесу вам відомі?
- •51. Які принципи пізнання суспільних явищ визначила соціальна філософія?
- •52. Визначте предмет соціальної філософії. Які функції виконує соціальна філософія в сучасному світі?
- •53. Як співвідносяться між собою людська діяльність і закони історії? в чому полягає специфіка законів історії?
- •54. В чому полягає специфіка пізнання соціальної реальності? Яке місце займає соціальна філософія по відношенню до всіх наук, що визначають суспільні явища?
- •55. Охарактеризуйте основні принципи духовності ххі століття.
- •56. Визначте зміст поняття глобалізація та основні глобальні проблеми людства.
- •59. Діалектика необхідного і випадкового в історії.
- •60. Що таке духовне життя суспільства? Які складові становлять зміст цього складного явища? Визначте структуру духовної культури.
- •61. О. Шпенглер в роботі «Занепад Європи» визначає цивілізацію як старість і смерть культури. Чи дійсно розвиток цивілізації складає загрозу сучасній культурі?
- •62. Які концепції щодо сенсу людської історії склалися в соціальній філософії?
- •63. Якими факторами можна пояснити поліваріантність історії? Наведіть приклади поліваріантності перебігу історичних подій в історії України та країн, мови яких ви вивчаєте.
- •64. Особливості сучасного інформаційного суспільства. Ваші міркування щодо майбутнього цього суспільства.
59. Діалектика необхідного і випадкового в історії.
Питання про співвідношення випадковості й необхідності в історії постає лише з визнанням того, що в історії діють не лише боги, а й люди. Практика античного полісу переконувала греків у всесиллі людського розуму, його природній здатності доцільно підпорядковувати вчинки і обов'язково досягати поставленої мети. Водночас визнавалася наявність фатальних сил, які можуть непередбачено деформувати результати дії людей; ці сили непідвладні навіть богам.
Таким чином, необхідність розглядалась як така, що реалізується на рівні індивіда, його свідомої цілеспрямованої дії, а випадковість, зловмисна і фатальна, виявляла себе на надіндивідному, недосяжному для людського розуміння рівні. Для християнської свідомості індивідна діяльність - обмежена й випадкова, але є якесь надлюдське благо - розумна сила, що здатна надати вищого сенсу індивідним діям і використати їх для здійснення настанов, що виходять за межі людського осягнення. Засобами одкровення і розчинення в Богові дії людини можуть збігтися з божественним планом, і тоді вона стає творцем історії, святою, знаряддям божественного промислу.
Випадковість - сфера корисливих індивідних дій, а необхідність - сфера дії «невидимої руки», що долає обмеженість індивідних зусиль і забезпечує загальний позитивний наслідок у суспільному житті. Утверджується погляд, що необхідність є формою вияву загальних історичних процесів, які реалізують загальний план чи особливий сенс історії. Випадковість є передумовою вільної індивідної дії, що передбачає вибір варіантів, тобто право не бути абсолютно детермінованою хитрощами світового розуму.
Діалектика необхідності і випадковості в природі і суспільстві полягає в тому, що вони не існують одне без одного, доповнюють одне одного, здатні взаємопереходити. Отже, кожна подія яка відбулася є необхідна і випадкова.
60. Що таке духовне життя суспільства? Які складові становлять зміст цього складного явища? Визначте структуру духовної культури.
Духовність – це ступінь причетності людини до духу. Починаючи з Античності всі філософи займалися проблемою духовності людей: Платон у своїй праці «Про державу», Арістотель «Про душу». За радянських часів, у філософії марксизму соціальне буття вважалося первинним, незалежним від суспільної свідомості. Однак така позиція була спростована пізніше. Усе навколо нас – продукти діяльності людства, а діяльність не може бути несвідомою, отже, положення марксизму визнавалось недійсним. Суспільна свідомість присутня у будь-якій суспільній діяльності: мораль, релігія, мистецтво, філософія, наука, право, система освіти і виховання.
Духовність – це складний комплекс якостей людини, пов’язаний із вибором власного образу. Людина задає собі питання, ким вона себе бачить?
Духовне життя суспільства – це галузь буття, в якій об’єктивна реальність дана не у формі предметної діяльності, що протистоїть нам, а реальність, що є невід’ємною частиною особистого життя людини.
Іншими словами духовне життя суспільства – це особлива підсистема суспільства, у якій народжуються духовні потреби людини від елементарних до високих, відбувається виробництво ідей і тут же здійснюється їх споживання. Це найпіднесеніша, найважливіша система.
Елементи духовного життя:
Духовні потреби (пізнавальні, у спілкуванні, моральні, естетичні)
Духовне виробництво (духовна діяльність людей по створенню ідей, знань, художніх образів)
Духовна культура (сукупний духовний досвід, накопичений людством за весь час його існування, який визначає інтелектуальний, моральний і естетичний рівень розвитку людей, що живуть тепер. Елементи духовної культури: мораль, релігія, мистецтво, наука, філософія права, система освіти і виховання. Не включає політику, бо вона може бути бездуховна).
Духовна культура – один із елементів духовного життя суспільства.
Духовне життя суспільства – це особлива підсистема суспільства, у якій народжуються духовні потреби людини від елементарних до високих, відбувається виробництво ідей і тут же здійснюється їх споживання. Це найпіднесеніша, найважливіша система.
Духовна культура – сукупний духовний досвід, накопичений людством за весь час його існування, який визначає інтелектуальний, моральний і естетичний рівень розвитку людей, що живуть тепер.
Елементи духовної культури: мораль, релігія, мистецтво, наука, філософія права, система освіти і виховання. Не включає політику, бо вона може бути бездуховна.