55. Охарактеризуйте основні принципи духовності ххі століття.

У наш час до всього іншого ставляться як до ворога. До ХХІ ст. суспільство можна було умовно назвати «звіринцем», а після – «джунглями». «Джунглі» панують навколо нас і в нас самих. На основі цього можна виділити наступні основні принципи духовності ХХІ ст. :

1. Необхідно подолати «джунглі» в собі, оскільки пристрасті, на жаль, беруть верх над розумом. Цьому підтвердженням є численні війни сучасності, збройні протистояння.

2. У ХХІ ст. з’явився новий вид некрофілії – потягу до всього неживого, нелюдяного, а саме – до машин, комп’ютерів. Спілкування переходить у віртуальний вимір, витісняючи реальні контакти людей одне з одним.

3. Створення монадної людини (від назви гармонійної молекули «монада»). Мається на увазі, що є необхідність працювати над своєю духовністю, бо суспільству ХХІ ст. характерна криза духовності.

4. Людина – істота вертикальна, розуміння самої духовності як руху за вертикаллю до високих ідей і далі, де кожна людина – суб’єкт, а не об’єкт. Духовний розвиток людини вимірюється не роками, які вона прожила, а сходинками розвитку.

5. Принцип полісистемності. В нашій діяльності жодна мета не може бути однією, оскільки, у такому випадку, вона може довести до фанатизму.

6. Принцип несилового протистояння добра і зла. Людство має навчитися застосовувати зброю лише в тих випадках, коли це дійсно необхідно, а не усюди, де це можливо. Цей принцип закладений у архетипі українців «дім-поле-храм» (поле – життєвий простір людини; храм – святині, які сповідують люди)

7. Традиційні принципи само будови людини: віра, надія, любов.

8. Перестає діяти закон виключення третього, є можливість існування третьої правди.

9. Криза ставлення людини до природи (вона руйнує природу, тобто дів, в якому вона живе. З’явилися екологічні катастрофи. Екологічна криза – це не криза природи, а криза ставлення людини до природи).

56. Визначте зміст поняття глобалізація та основні глобальні проблеми людства.

Процес глобалізації дуже давній. Вчений Мальтус вперше попередив, що розселення людей по землі може мати негативні наслідки. На сьогоднішній день народжуваність зростає у геометричній прогресії, а продукти споживання – у арифметичній, і це – світова тенденція.

Глобалізація – це характер інтеграційних і дезінтеграційних процесів планетарного масштабу: економіки, політики, культури, а також антропологічних змін оточуючого середовища.

Глобалістика – це міждисциплінарна галузь наукових досліджень, скерована на виявлення сутності глобалізації, напрямків та тенденцій розвитку, а також породжених нею позитивних і негативних наслідків.

Основні глобальні проблеми: 1) екологічна 2) економічна 3) енергетична 4) проблема збереження миру 5) тероризм 6) демографічна проблема.

Глоба́льні пробле́ми лю́дства (глобальні проблеми, глобальні проблеми сучасності) — комплекс проблем і ситуацій, що зачіпають життєві інтереси всіх народів світу,характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв'язання колективних зусиль світової громадськості (екологічні проблеми, гонка озброєнь, хвороби і т. д.),від вирішення яких залежить подальший прогрес людства і збереження цивілізації.

Глобальні проблеми людства взаємопов'язані охоплюють всі сторони життя людей,стосуються всіх країн народів та верств населення,стосуються як поверхні землі, так і Світового океану, атмосфери планети, навколоземного та космічного простору. Вони призводять до великих економічних та соціальних збитків.

Екологія: деградація земель — екологічні проблеми сучасності — озонові діри — парниковий ефект — проблема регулювання промислових викидів — проблеми руйнування екосистем — екологічні лиха — проблеми геоактивності — проблеми геліоактивності — проблеми світового господарства

Економіка: Вичерпання факторів виробництва — глобальна конкурентноспроможність — економічна парадигма — Інтеграція та дезінтеграція господарських ринків (інтеграційні утворення в Європі, Азії, Америці) — затратні виробництва — нові моделі економічного розвитку — перерозподіл блага між традиційними та новими економіками — Ресурсний потенціал сучасної цивілізації — Сталий розвиток

Енергетика: Енергетична криза — проблема безпеки АЕС, нових енергоблоків та наслідки виведення АЕС з експлуатації — Аварії на атомних електростанціях (Японія, 1997, 2011)

Здоров'я: контроль народжуваності та демографічні програми у країнах, що розвиваються — СНІД — старіння людини — санітарно-ветиринарний контроль проти пандемій та їх загроз (грип пташиний, грип свинячий)

Космос та космічні технології: космічне сміття та забруднення космосу — Ноосферно-космічна цивілізація

Озброєння: контроль озброєнь — контроль атомних технологій («Атомний клуб»)

Природа: межі розуміння природи — самозародження речовини

Політика: взаємопристосування господарських механізмів та інституціональних структур на міждержавному і міжнародному рівнях — гармонізація національної й міжнародної економічної політики — уніфікація господарського законодавства

Промисловість: Постіндустріальна модель розвитку — Третя промислова революція

Суспільство: гіпотеза другого демографічного переходу — експорт демократії — зближення націй (асиміляційний характер глобалізації) — перенаселення — продовольча проблема — соціально-економічний розвиток — цивілізаційний розвиток — технологічна революція

Технології: інформатизація (у глобальному вимірі) — машинна ера — обмеженість сучасних технологій — технологізація

Екологічна проблема

Суть:

суперечності між продуктивною діяльністю людства і стабільністю природного середовища його проживання. Діяльність людей завдала значних збитків природі. Порушилася здатність природи самовідтворюватися:

1. Забруднене повітря окислами сірки, азоту, вуглекислим газом. Це спричинило зміну клімату — глобальне потепління за рахунок «парникового ефекту».

2. З’явились озонові дірки, кислотні дощі.

3. Забруднені джерела питної води

Проблема збереження природних і енергоресурсів

Вичерпуються запаси корисних копалин планети. НТР та індустріалізація підвищили попит на окремі рідкісні ресурси. Через те за збереження існуючого річного зростання їх видобутку на 2,5 % хрому на планеті вистачить на 80 років, алюмінію — на 63, нікелю — на 43, срібла — на 17. Швидко вичерпуються запаси нафти і газу

Соціально-економічна проблема

Суть проблеми — наявність на планеті двох полюсів: бідних і багатих країн (проблема «Північ–Південь»). Основна маса «однодоларових» країн, де люди в день отримують не більше 1 долара, знаходиться в Азії, Африці, Латинській Америці (хоча останнім часом деякі країни Східної Європи, у тому числі й Україна, також опинилися в цій зоні). 20 % жителів планети представляють розвинені країни, 80 % — відсталі

Демографічна проблема

У другій половині ХХ ст. прискорено зростає населення планети (щорічний приріст 2,5 %, через кожні 30 років за рахунок демографічного вибуху в країнах Азії, Африки і Латинської Америки воно подвоюється). При цьому збільшення населення в окремих регіонах Південно-Східної Азії, Африки, Латинської Америки, як правило, не супроводжується створенням умов для життя людей. Лише окремі країни (Китай, Японія, Південна Корея) проводять тактовну і вивірену демографічну політику. Збільшення кількості населення призводить до посилення навантаження на природні ресурси, прискорює їх вичерпування, створює небезпечну для загального миру ситуацією на планеті

Продовольча проблема

Суть проблеми — хронічне недоїдання людей (в Азії, Африці). Відомо, що постійно 450 млн чоловік на планеті голодують, а декілька сотень мільйонів одержують недостатню кількість їжі

Проблеми невиліковних хвороб

Найбільш поширені: СНІД, рак, депресії, хвороби серцево-судинної системи, малярія, алкоголізм, наркоманія і т. ін. 1,5 млрд. людей на планеті не мають елементарної медичної допомоги. Ті хвороби, які є виліковними у багатих країнах, можуть бути смертельними у бідних країнах

Військово-політична проблема

Суть проблеми — загроза війни із застосуванням зброї масового знищення (термоядерної, хімічної, бактеріологічної), що може призвести до ліквідації людської цивілізації. Загроза неконтрольованого розповсюдження ядерної зброї по всьому світові, використання її терористами в своїх цілях. Загроза переростання локальних збройних конфліктів у світову війну

Екстремізм і міжнародний тероризм

Загострилася проблема цивілізаційної взаємодії, взаємної адаптації суспільства з різною культурою. На зміну ідеологічним конфліктам приходять конфлікти релігійні і етнічні. Саме ці конфлікти є головним джерелом напруженості і фанатизму, екстремізму (міжнародного тероризму). Зараз існує ряд міжнародних терористичних організацій, які несуть загрозу миру на планеті (пропалестинські терористичні організації — «ХАМАС», «Мученики Алякса», «Хезболлах», «Ісламський джихад», міжнародні мусульманські — «Аль каїда» на чолі з У. Бен Ладеном, баскська терористична організація — ЕТА). Жертви тероризму вимірюють десятками тисяч.

57. К. Ясперс в роботі «Сенс і призначення історії» пише про єдину долю людства і наявність глобальних проблем, які необхідно вирішити для збереження життя на Землі. Які з цих проблем ви вважаєте найбільш актуальними?

Філософська думка К.Ясперса була спрямована на висвітлення цілісної концепції світової історії. Він пише: “Лише історія людства може дати масштаб для осмислення сучасності”.1

Філософ у своїй праці “Витоки історії та її мета” запропонував своєрідну концепцію історичного розвитку людства. В цій роботі після короткого, але ґрунтовного огляду загальних історичних процесів Ясперс звертається до аналізу сучасної ситуації, а також робить спробу звернутися до майбутнього людства. Підсумовує твір розділ , що розкриває питання цілей і призначення історії, її значення та властивостей.

Значну частину своєї книги К.Ясперс приділяє питанню прогнозування майбутнього людства. Він говорить: “Історична концепція людського існування в його цілісності повинна включати і майбутнє, бо відмова від майбутнього призводить до незавершеності, отже, неправдивості образу минулого”.1

Зміст прогнозів Ясперса – різний; деякі з них передбачають тотальну машинізацію суспільства, панування духовного нігілізму , інші, навпаки, подають оптимістичні картини майбутнього на основі науково-технічного прогресу, є ряд прогнозів щодо зміни біологічних якостей людини, але найбільше уваги приділяє Ясперс тим з них, що попереджають про можливість втрати людиною своєї сутності, вступ її у “царство чорної злоби, що не знає гуманності”. Очевидно, автор писав цей твір , перебуваючи під глибоким враженням від страшного досвіду Другої Світової війни, і зокрема, концентраційних таборів, де люди і дійсно втрачали себе, переступали за межі людського (і це не обов’язково були якісь монстри, а навіть і мирні бюргери, слухняні чиновники). Жах, який принесла війна, має бути усвідомлений людством, і ні в якому разі не забутий, - лише в цьому випадку є надія, що він не повториться. Протистояти загрозам майбутнього людина може лише у боротьбі з можливістю зла у світі . “Лише відповідальність за сучасне дозволяє нам відчути відповідальність за майбутнє”.1

Автор визначає вирішальні тенденції, які можуть дозволити зробити певні висновки щодо перспектив людства. Цими тенденціями є:

соціалізм (як ідея справедливої організації мас),

єдність світу ( потяг усіх до мирного існування, яке може реалізуватися у формі світової імперії, або ж “світового порядку”),

віра (те всеохоплююче начало, яке повинне лягти в основу перших двох).

Ясперс розкриває свою тезу про значущість історії. За його словами, вона являє собою основу, зв’язок з якою ми зберігаємо, якщо не хочемо зникнути безслідно. Лише у контексті історичного знання можливо прийти до розуміння природи людини. Саме тому історичне не є для нас чимось байдужим, а виступає моментом нашого життя. 2

Такий зв’язок проявляється, зокрема, у тому, що разом з історією змінюється і наше історичне мислення. Так, сьогодні воно визначається усвідомленням кризи (мова про цю кризу вже йшла у попередній частині книги). Зрозуміти, відчути цю кризу допомагає нам знання історії. Історія - це те, що відбувається. Воно перетинає час, знищує його і сягає вічного. Історія - це завжди процес, і все повинно постійно змінюватись. Історія не може бути завершеною.

Таким чином, Карл Ясперс не лише характеризує провідні періоди розвитку людства з точки зору реалізації духовної та соціальної сутності людини, не лише робить спробу найважливіші тенденції сучасності, які дають нам змогу певною мірою спрогнозувати майбутнє, але й розкриває ті глибинні сутнісні риси історії, які характеризують історичний процес в цілому. За його власними словами, автор розробив цілісну концепцію філософії історії, спрямовану на те, щоб висвітлити сучасну ситуацію у межах світової історії.

Шляхи вирішення: якщо брати до уваги таку проблему, як насильство, то людству необхідно навчитися бути терплячи один до одного, відмовитися від ядерної зброї та війн, підписувати мирні договори на невизначний час. Проблему машинізації суспільства, яка може призвести до техногенних катастроф потрібно вирішувати більшою уважністю до самої техніки (перед тим як показати світові якийсь новий технологічний засіб, або збудувати нову електростанцію, потрібно впевнитися, що вони ні за яких умов не принесуть шкоди людині).

58. Ауреліо Печчеї в книзі «Людські якості», аналізуючи сучасну екологічну кризу, пише, що це не криза природи, а криза відношення людини до природи. Чи поділяєте ви таку точку зору?Ваші міркування щодо покращення екологічного буття і екологічного виховання.

Я поділяю цю думку. Природа завжди супроводжувала людину протягом її історичного розвитку. І ставлення природи до людини ніколи не змінювалося. А ось ставлення людини до природи – навпаки. Із розвитком суспільства, технічним прогресом, люди почали зневажати природу. Будуються різні заводи в місцях, де це категорично заборонено, забруднюють водойми і т.ін. Саме тому в останні роки дуже багато природних катаклізм. Природа «відповідає» на жахливі вчинки людства.

Від середини XX століття людство почало усвідомлювати катастрофічність подальшого розвитку сучасної цивілізації. Людству необхідна була організація, яка б зайнялася дослідницькими роботами по проблемах, які назрівали в суспільстві. Такою організацією став Римський клуб. Саме про нього, в своїй роботі «Людські якості», пише Ауреліо Печчеї - італійський вчений, підприємець, громадський діяч, засновник та президент Римського клубу.

Довгий час екологічна ситуація на планеті не заважала поступальному розвитку суспільства і головним рушієм прогресу залишалися соціально-економічні фактори. Влада людини невпинно зростала, середовище її перебування вважалося вічним та незмінним, ресурси - невичерпними, науково-технічний прогрес обіцяв можливості їх безкінечного відновлення чи принаймні безболісної заміни. Проблеми безпеки та виживання не пов'язувалися з екологією планети, а були спрямовані на організацію суспільного життя та політичну боротьбу. Тим часом природне середовище під впливом людської діяльності переживало суттєві зміни. Саме за таких обставин питання наукового обґрунтування взаємовідносин суспільства і природи та раціонального використання природних ресурсів набрали актуальності.

Політичні лідери, які весь час боролися за владу, не зуміли вчасно роздивитися приховані та явні загрози, що нависали над людством. За них це зробили інші. Одним із таких провидців – Ауреліо Печчеї. Він багато їздив по світу та власними очима мав змогу бачити реальну дійсність, що складалася в розвинутих та слаборозвинутих країнах, а також розрив, що постійно збільшувався між ними. У своїй книзі «Людські якості» він зізнавався: «...побувавши та працюючи в багатьох країнах світу, я мав можливість переконатися в тому, як погано налагоджене управління людськими справами, - багато чого хотілося б організувати значно розумніше та ефективніше...Чим ясніше я уявляв небезпеку для людства, тим більше переконувався в необхідності здійснити якісь заходи, поки не стало надто пізно. Я один не міг зробити нічого...»

Три основні ідеї, що і сьогодні визначають діяльність письменника:

- дати суспільству методику, за допомогою якої можна було б науково аналізувати проблеми людства, пов'язану з фізичною обмеженістю ресурсів Землі, бурхливим ростом виробництва і споживання;

- застерегти людство щодо критичної ситуації, яка склалася у світі;

- визначити для суспільства заходи доцільного управління, досягнення «глобальної рівноваги

«Людська революція» ось що може врятувати світ. Це- становлення світового співтовариства, яке здатне до колективних зусиль, щодо планування загального майбутнього людства, в протилежному ж випадку альтернативою буде відсутність будь-якого майбутнього. Ще одним, дуже важливим моментом є спроба всього населення планети більш реалістичніше дивитися на свої проблеми та можливості.

· Визначальними для покращення долі планети Земля є не якості еліти, а саме інтелектуальні і моральні якості мільярдів. Потрібен контроль над технікою і само обмеженим споживанням.

· У ділянці господарської діяльності головне завдання людства полягає в тому, щоб задовольнити свої природні потреби, не ставлячи при цьому під загрозу інтереси майбутніх поколінь.

Неможливо не погодитися з думкою А. Печчеї, адже дійсно сьогодні юдина починає забувати всю могутність природи, її велич. Люди вбивають самих себе, знищують природи. Прикладом цього може бути той факт, що людство безперервно використовує всі природні запаси газу, нафти, інших мінералів, створюючи небезпеку їхнього швидкого зникнення. А хіба можливо уявити наше сьогоднішнє життя без газу, без бензину? Основному проблемою є те, що людина використовує ці ресурси нераціонально. Крім того, людина прагне підкорити собі природу, і іноді такі намагання виявляються досить трагічними. Прикладом може слугувати аварія на Чорнобильській АЕС.