5. Визначте основні риси філософії західноєвропейського Середньовіччя

Середньовічна ф-я (v-xv) - *Релігійність: У Ант найвагоміший внесок – поява ф-ї, а на ост етапах – поява християнства. Середньовічна ф-я – ф-я християнства. Не людина, а Бог в центрі ф-ї. Людина – раб Божий. На місце знань приходить віра. Сер ф-я проклинає ант ф-ю, бо та піднімала на 1-й план людину. В Ант боги, як люди, і люди, як боги. А в Сер Бог – єдина найвища іпостась. Віра, надія, любов до Бога. Людське життя поділяється на земне і потойбічне. Тіло – в’язниця для душі. *Суттєва різниця між положенням чоловіка і жінки. Середньовіччя зосереджується на людській душі. Індульгенції. Августин Блаженний, Тома Аквінський. Приниження розуму на користь віри, тому не відбувається відкриттів. Тома Аквінський – гол теоретик – вивив теорію двоїстої істини – розуму і віри. Загасив вогнище інквізиції.

5. В чому полягає внесок філософії Відродження в розвиток світової філософської думки?

Ф-я доби Відродження (xv-xvi) – Занепад феодалізму і розвиток капіталізму. *Відроджуються античні зразки, які треба наслідувати, відтворювати і продовжувати. Закон Гегеля: заперечення заперечення. Відновлюється антропоцентризм, гуманізм, шанобливе ставлення, повага, любов до людини. *Антиклерикалізм: Церква не витримала величезного багатства, відчуженість церкви від народу. *Наукове знання: база, фундамент для філософських узагальнень. *Прямий і тісний зв’язок з мистецтвом: Леонардо да Вінчі – естетичний ідеал. Всебічно і гармонійно розвинена людина.

5. Назвіть представників німецької класичної філософії та основні ідеї їхніх вчень

Німецька класична ф-я (xvii-xix) –(Кант, Гегель Фіхте) Кант – суб’єктивний ідеалізм. Кант ділить філософію на теоретичну і практичну. Він вважав, що вирішенню таких проблем філософії, як проблеми буття, моралі і релігії повинно передувати дослідження можливостей людського пізнання. Предметом теоретичної  філософії  є дослідження пізнавальної діяльності і законів людського розуму і його меж. Практична філософія, вважає Кант, вивчає суспільство, проблеми людської свободи і відповідає на питання: що я повинен зробити? на що я можу надіятись? хто така людина? Категоричний імператив Канта: «Дій так, щоб закони твоєї власної поведінки міг стати загальним законом для всіх.» За Кантом, діяльність – буття людини. Своєю діяльністю людина перетворює світ і людину.

5. Сучасний український філософ Кримський визначає філософію як «шлях людяності і надії», як усвідомлення долі людини як найважливішої складової світового процесу. Чи поділяєте ви таку високу оцінку філософського знання?

Філософія навчає життю. Завдяки їй людство розвивається. Нам, постмодерновій цивілізації, залишається хіба що надія на можливість запобігти найстрашнішому лихові - новим гуманітарним катастрофам. Запобігти їм, на думку С.Б. Кримського, можна не просто шляхом повернення до духовності, а через актуалізацію базисної для розуміння духовності християнської тріади "Віра - Надія - Любов". Він пише, що віра в цій триєдності "виступає вже за принципом буття, а не пізнання, як вічне народження "внутрішньої", ідеальної людини в системі особистості, як рух до абсолюту і зустріч з ним, ... як шлях формування в людині того, що не відміняється смертю". Отже, йдеться про формування особистісної свідомості та особистості як гарантії збереження світу, культури, самого життя. Так, я поділяю думку сучасного філософа, оскільки на даному етапі, саме при сучасних подіях як ніколи необхідний розвиток гуманізму і втручання його у хід нинішніх подій. Наша країна наразі переживає одну з катастроф, гинуть люди через політичний конфлікт. І я вважаю, що саме через брак гуманізму, людяності і духовності, тобто через занедбання філософії сталося таке лихо. Отже, філософське знання дійсно потребує значної уваги як шлях людяності і надії.

5. Давньогрецький філософ епіку залишив нащадкам таку пораду: «Нехай ніхто з молоду не відкидає філософію, а в старості не втомлюється займатися філософією, бо ніхто не буває ні недостиглим, ні перестиглим для здоров’я душі.» В чому Ви вбачаєте корисність філософії для формування духовного світу людини?

Хто говорить, що займатися філософією ще рано або вже пізно, подібний тому, хто говорить, ніби бути щасливим ще рано або вже пізно. Тому займатися філософією слід і молодому і старому: першому - для того, щоб він і в старості залишився молодим з доброю пам'яттю про минуле, другому - щоб він був і молодий і старий, не відчуваючи страху перед майбутнім. Отже, треба подумати про те, що складає наше щастя, - адже коли воно у нас є, то все у нас є, а коли його у нас немає, то ми на всі йдемо, щоб його дістати. Людина прагне, щоб хтось чи щось допомогло їй зорієнтуватися в житті, зосередити увагу на найголовнішому, розрізняти цінності справжні й уявні, справжні і несправжні, швидкоплинні і вічні. Людина має розібратися в тому, як слід жити і якими духовними цінностями послуговуватися. А в цьому допоможе саме філософія. Бо це наука про принципи буття, людини, підвалини існування людини і буття в їх цілісності.

Формування духовного світу особи здійснюється під впливом чотирьох основних факторів. Перший — це об'єктивні умови життя. Другий — система цілеспрямованого виховного впливу на особу, що формується. Третій - це залучення особи, що формується, до практичної участі в різних сферах життя. Четвертий фактор - це самовиховання, самонавчання, самовдосконалення, самоконтроль. Особа стає творцем самої себе. І саме знання філософії, пізнання сутності самого себе, свого буття, розвиток своєї свідомості допомагає розвинути і удосконалити наш духовний ідеальний світ.