4. Назвіть основні складові філософського знання та проблеми, які вони досліджують

Філософія вивчає загальні принципи буття, людину, підвалини існування людини і буття в їх цілісності. До складових філософського знання належать: 1) онтологічна складова – вчення про буття; 2) гносеологічна – про загальні закони пізнання світу людиною; 3) антропологічна – про людину; 4) соціальна філософія – аналіз суспільства; 5) аксіологія – теорії цінностей людського життя; 6)праксіологія – загальна теорія діяльності.

5. Яке місце займає філософія серед інших форм світогляду? Визначте функції філософії. Наведіть приклади їх дії в сучасному знанні, зокрема в лінгвістиці. (про лінгвістику я не написала, бо не знаю, що вони хочуть)

Філософія виконує багато функцій в життєдіяльності людини. Виділяють такі основні функції філософії: світоглядну, методологічну, соціокультурну, критичну, прогностичну. На їх основі можна виділити і розкрити специфіку всіх інших, похідних від них функцій. 1) Світоглядна - полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя. 2)Методологічна – філософія є засобом вироблення принципів людського ставлення до світу і зберігачем знань про ці принципи, тому вона в змозі виступати в якості методології, тобто в ролі вчення про методи пізнання і перетворення дійсності. 3) Соціокультурна - філософія покликана виконати двоєдине завдання - пояснювати соціальне буття і сприяти його матеріальній і духовній зміні. 4) Критична - Принцип "піддай усе сумніву", з часів античності що проповідує багатьма філософами, свідчить про важливість критичного підходу і наявність певної долі скепсису по відношенню до існуючого знання і соціокультурних цінностей. Він грає антидогматичну роль в їх розвитку. 5) Прогностична - формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості, людини і світу. При цьому міра вірогідності прогнозу буде тим вище, чим більше філософія спирається на науку.

5. В чому полягає внесок античної філософії в розвиток світової філософської думки?

Антична філософія (іх до н.е. – v н.е.) – *космоцентричність ф-ї. Людина – окремий єдиний світ, але у них є спільне, співпадаюче. Це – сутність людини, пошук сутності. + Пошук Логосу – закону, що керує цим світом (прийшло зі Сходу, але у кит. «дао» - природний шлях речей, у нього не можна втручатися). В Античності – пізнати Логос і використовувати його заради людини. *Антропоцентризм: пізнання людини – центральна проблема філософії. У «Діалогах» Платон не раз пише, що людина – найвище творіння. Сократ: Пізнай самого себе і ти пізнаєш світ. Протагор: Людина – мірило всіх речей. Епікор: Основна мета людини – забезпечити солодке життя, не боятися смерті. *Закладені всі основні типи філософування, світогляду. Склалося основне питання філософії: співвідношення свідомості до буття. Що первинне? С – Б, Б – С чи С=Б (дуалізм). Дуалізм не вижив. Б – С матеріалізм; Валес (засн. Всієї філософії), Демокріт (атомарна будова світу), Геракліт (теорія розвитку). С – Б ідеалізм. Чия С створює світ? Бога (боги, логос) чи людини? Ідеалізм: об’єктивний, суб’єктивний. Об’єктивний – надлюдська свідомість. Засн. Платон (ідеї). Суб’єктивний – у людині живе світ, який вона створила своїми думками. Ідея, намір – річ (Арістотель). *Багато для розуміння соціальної природи людини. Арістотель: людина – тварина політична. Його робота «Про душу». Пише, що у людини 3 душі: рослинна, тваринна, людська. Людська може бути тільки у людському соціумі.