Висновок
Отже, ділове спілкування у міжнародному аспекті є складним процесом, опосередкованим ціннісною несумісністю національних бізнес-культур. Воно повинно відбуватися так, щоб унеможливити будь-який міжкультурний конфлікт, спричинений зіткненням різних уявлень про належну поведінку. Цьому сприяє знання і дотримання вимог і правил культури міжнародного спілкування (крос-культурної комунікації) у бізнесі.
Таким чином, проаналізувавши всі культурні змінні ведення бізнесу у Франції, можна розробити модель крос культурної поведінки в бізнесі, відповідно до певних категорій:
По-перше, Франція відноситься до ієрархічно-формальних бізнес-культур, де домінують принципи субординації, статусу, поваги до колег з вищими посадами.
По-друге, залежно від фактора часу, Францію можна було б віднести до поліхронних (гнучких) держав, для представників яких не мають особливого значення пунктуальність, терміни виконання домовленостей, вони цінують зустрічі, на яких можна обговорювати одночасно кілька питань, але зважаючи на те, що французи дуже прискіпливо відносяться до прийняття рішень, вони воліють до суперечок під час укладання угод, на мою думку, доцільніше віднести Францію до варіативно-монохронних.
По-третє, в залежності від припустимості чи неприпустимості емоційності, Францію можна віднести скоріш до експресивних культур, адже для них важливим є встановлення зорового контакту, вони схильні вести ділові розмови на близькій відстані, полюбляють гарно та швидко говорити, знову ж таки, схильні відстоювати власну точку зору, тому часто вступають в суперечки.
По-четверте, Франція – це традиційно-колективістська культура, зорієнтована на збереження, постійне відтворення національних звичаїв, традицій, норм. Вони з ревністю відносяться до власної історії, культури, їжі, мови. Французи звертають увагу не тільки на зміст того, що говорять, а й на те, як це роблять, якою мовою, чи є помилки та інше.
По-пяте, Франція є бізнес-культурою, помірно орієнтованою на угоду, а не взаємовідносини, оскільки якщо французу потрібен діловий партнер, він йде з ним на контакт, якщо у француза до партнера пропав інтерес – він поводиться так, ніби і не знав людини, тобто домінуючим є принцип: “жодних зайвих контактів”. Тобто після укладання угоди ніяких взаємовідносин не підтримується.
Отже, Франція є ієрархічно-формальною, варіативно-монохронною, експресивною, традиційно-колективістською, помірно-орієнтованою на угоду бізнес-культурою. Вона, як і інші європейські культури ґрунтується на принципах автономії особистості та гідності людини.
Джерела інформації
Сайтарли І.А. Культура міжособистісних стосунків: навч.посіб. – К.: Академвидав, 2007. – 240 с.;
Панченко Є.Г., Петрашко Л.П. Технології крос – культурного менеджменту: адаптація до умов реального середовища. Міжпредметний тренінг магістерської програми “Управління міжнародним бізнесом”: посібник. – К.: КНЕУ, 2009. – 245 с.;
InFrance – о Франции по-русски [Електронний ресурс] - Режим доступу – http://www.infrance.ru/affaires/etiquette/etiquette.html
Снітинський В.В., Завальницька Н.Б., Брух О.О . Діловий етикет у міжнародному бізнесі: навч. посіб. - Львів: «Магнолія 2006», 2009.- 300 c.