4. Статус, ієрархія, влада і повага

Відповідно до оцінок Хофстеде (Герт Хофстеде — соціолог, запропонував сукупність показників, які визначають культурні характеристики народів), Франція належить до числа країн із високою дистанційністю влади, де яскраво помітною є залежність підлеглих від керівника. Франція має давні традиції ієрархічних відносин, вшанування влади й централізації. Ключовим поняттям у французькій організації є влада (>pouvoir), це відрізняє Францію від інших країн (Німеччина – порядок, Скандинавські країни – рівність).

Класичний імідж французької ієрархії включає централізацію, значну влада керівника і службову дистанцію між керівником та його підлеглими. Французькі компанії — високо ієрархічні структури на чолі із генеральним директором-президентом (>PDG), який приймає рішення, керує, і контролює політику компанії. Таким чином, одна особа об’єднує функції голови ради директорів ( Британія, Америка) та генерального виконавчого директора. Він нікому не підзвітний. Голосування по важливих питань проводяться рідко. Якщо вони все ж таки обговорюються, то без схвалення генерального директора-президента рішення не приймаються.

Принцип зосередження всієї повноти влади у руках лідера є невід'ємною частиною французької моделі управління. Це не означає, що французи сліпо коряться центральній владі. Навпаки: існує постійна напруга між потребою у сильній президентській владі, з одного боку, і індивідуальними протестами проти неї — з іншого.

Обстановка у французьких компаніях здавалося б видається дуже демократичною. Начальник завжди звертається підлеглих на «ти», може поплескати під силу. Насправді французька ділова культура є автократичною — рішення завжди приймаються керівником одноосібно. Проте помилки легко прощаються.

«Існує, мабуть, обмаль країн, — пише М.Райхлен, — де вміють змусити бюрократичну структуру працювати ефективно. Франція, безсумнівно, належить до числа».

5. Час та графіки

У Франції робочий день триває з 8.30 до 18.30, обідня перерва з 12.30 до 15.00.

Французи не відрізняються пунктуальністю, спізнення для них – звичайна річ. До того ж на прийомах вони дотримуються правила: чим вищий статус людини, тим пізніше вона приходить. Але якщо ви спізнюєтесь, французи обов‘язково це помітять. Дотримання пунктуальності французи розцінюють як ввічливість. При виборі часу для проведення зустрічі необхідно враховувати як ділову, так і побутову зайнятість співрозмовника. У діловій практиці цієї країни переговори прийнято призначити на 11 годину ранку.

Якщо французький діловий партнер запросив вас на вечерю, рекомендується приходити на 15 хвилин пізніше визначеного часу.

Французи мають тенденцію щохвилини звірятися з деталями перед ухваленням рішення, тому інколи партнерам доводиться довго чекати рішення французької сторони. Однак договори та угоди, підписані французькими партнерами, завжди сформульовані дуже чітко і не допускають двозначностей.

6. Невербальна поведінка в бізнесі

Невербальне спілкува́ння — вид спілкування, для якого характерне використання невербальної поведінки і невербальних комунікацій як головного засобу передавання інформації, організації взаємодії, формування образу, думки про партнера, здійснення впливу на іншу людину.

До таких засобів належить система знаків, які відрізняються від мовних способами та формою їх виявлення. У процесі взаємодії вербальні й невербальні засоби можуть підсилювати або послаблювати дію один на одного. Мова невербального спілкування є мовою не лише жестів, а й почуттів. Люди використовують для комунікативного зв'язку цілу низку невербальних засобів: погляди, міміку, пози, жести тощо.

Французам притаманна рухлива міміка та енергійна жестикуляція. Так, наприклад, впродовж годинної розмови француз жестикулює в середньому 80 раз, у порівнянні, мексиканець - 180 разів, італієць – 120, фін – тільки 1 раз. Цікаво, що жителі південних регіонів Франції жестикулюють більше, ніж жителі північних регіонів.

Французи використовують руки, вираз обличчя, мову тіла, щоб додати експресії в розмову або підкреслити нюанси усного мовлення. Для них важливо не тільки те, що було сказано, але і як це було сказано, а також те, що залишилося недомовленим.

Розмовляти французи люблять на близькій відстані, причому неважливо, як довго ви знайомі і який у вас статус.

Суттєві особливості має французька культура погляду. Якщо британець, наприклад, дивитиметься на іншу особу, немов крізь неї, - як на скло, поки їх не познайомлять, то французи дивляться у вічі з першої хвилини розмови, впродовж усього спілкування розглядають співрозмовника, але ненав´язливо, щоб він не почувався незручно.

Деякі французькі жести схожі на наші і мають аналогічний зміст, інші - ні. У будь-якому випадку, знати значення основних з них необхідно, щоб відчувати себе впевнено і через незнання не потрапити в дурну ситуацію.

Наприклад, потирання вказівним пальцем кінчика носа – це попередження: “Будьте обережні”, “Цій людині не можна довіряти”. Також, випрямлений мізинець говорить співрозмовнику «Ви мене хочете обдурити». А звичний в американців жест “о’кей (все гаразд)” у французів означає “нуль”. Жителі Мальти замість слова «ні» злегка торкаються кінчиками пальців підборіддя, повернувши пензлик вперед. У Франції та Італії цей жест означає, що у людини щось болить. Коли французи стукають себе по голові, це значить, що вони вважають якусь ідею безглуздою.

Також:

A peu près – (приблизно) для того, щоб показати під час розмови, що приблизна інформація (наприклад, у скільки прибуває поїзд, або скільки часу займе справа), витягніть руку долонею знизу з розчепіреними пальцями і покачайте їй з боку в бік.

Baiser la main – (цілу вашу ручку) чоловік, цілую руку жінки - це жест витонченості та вишуканості. Губи не повинні торкатися до руки, а лише наблизитися до неї. Цей жест є дещо старомодним.

C'est fini –( вистачить!) щоб показати, що ви не будете продовжувати щось, схрестіть руки на грудях, долоні вгору і назовні, і різко опустіть їх вниз зі словами «c'est fini.»

Chut –( тиша!) щоб попросити тиші, підніміть вгору вказівний палець. Можна додати до жесту суворе вираз обличчя - за бажанням.

Демонструвати свою зацікавленість майбутньою угодою вважається непристойним, ознакою невеликого розуму, оскільки такі люди, на їх переконання, займають незаздрісне становище прохача. І в разі відмови вони ставлять у незручне становище себе і партнера. Тому з мімікою та жестикуляцією потрібно бути дуже акуратним та стриманим. В офісах французи прагнуть помістити керівників в середину серед підлеглих.