- •1!Поняття і зміст роботи з кадрами.
- •2! Організаційна структура і функції кадрової служби.
- •3! Цілі кадрової політики.
- •4!Суб’єкти кадрової політики.
- •5! Засоби кадрової політики.
- •6!Завдання і напрямки роботи кадрових служб.
- •7! Професійно-кваліфікаційні вимоги до працівників кадрових служб.
- •8! Зміст, завдання та принципи кадрового планування.
- •9!Методи визначення потреб персоналу.
- •10!Види планів з питань персоналу.
- •11! Методи підбору персоналу, їх характеристика.
- •12!Суть контрактної форми найму.
- •13! Номенклатура справ з кадрового діловодства.
- •14!Документаційне забезпечення обліку та руху кадрів.
- •15! Комп'ютеризація кадрового діловодства.
- •16! Атестація, її типи і цілі.
- •16! Види атестації та її етапи.
- •18!Поняття та концепції навчання.
- •19! Методи навчання.
- •20!Професійна підготовка.
- •22! Перепідготовка і підвищення кваліфікації.
- •23! Присвоєння професійної кваліфікації на виробництві.
- •24! Формування кадрового резерву.
- •25! Проведення співбесід з кадрами.
- •26!Особливості підбору кадрів.
- •27!Підбір кадрів – функція управління.
- •28! Методи і засоби вивчення особи при підборі і розстановці кадрів.
- •29! Функції кадрових служб з комплектування штатів.
- •30Джерела комплектування штатів.
- •31!Шляхи залучення кваліфікованих працівників.
- •32! Підвищення на посаді.
- •33!Оцінка персоналу: сутність, види, функції, принципи.
- •34!Основні складові оцінки персоналу.
- •36! Оцінка персоналу за досягненням поставлених цілей (оцінка за цілями).
- •37! Механізм розмежування повноважень у діяльності підприємницьких структур на ринку кадрової інформації.
- •39! Джерела задоволення потреби в персоналі.
- •41! Робота з молодими фахівцями.
- •Науково-практичні основи добору та розстановки кадрів управління.
- •43! Робота з фахівцями за кордоном.
- •Принципи та методи нововведень у кадровій роботі.
- •Інноваційний потенціал працівника.
20!Професійна підготовка.
Система підготовки кадрів характеризується поєднанням практичної і теоретичної підготовки, забезпечує опанування високопродуктивних методів праці. Підготовка кваліфікованих працівників здійснюється у системі професійно-технічної освіти і безпосередньо на виробництві. Система професійно-технічної освіти готує кваліфіковані кадри робочих професій майже для всіх галузей. Термін навчання залежать від галузі, для якої готуються кадри, і ряду інших факторів.
Виробниче навчання відбувається у майстернях училищ або на підприємствах і є основою професійної підготовки, на яку відводиться 2/3 всього фонду навчального часу. В основу виробничого навчання покладено комплексну систему його організації, у якій передбачається поступовий перехід від простих до більш складних процесів, необхідних для опанування певних робіт з конкретної спеціальності або професії. Ця форма підготовки здійснюється завдяки індивідуально-бригадному і курсовому навчанню.
Індивідуальне навчання характерне тим, що виробниче навчання здійснюється безпосередньо на робочому місці. Працівник закріплюється за інструктором (майстром), який допомагає практично освоїти необхідні виробничі навички у відповідності з програмою підготовки. Після навчання і складання тарифно-кваліфікаційного іспиту працівнику присвоюється тарифний розряд.
Значного поширення набула групова форма підготовки працівників. Навчання проходить під керівництвом інструктора (майстра) виробничого навчання. Таке бригадне навчання здійснюється там, де цього вимагає характер виробництва і специфіка технологічного процесу. У бригадному навчанні працівник включається у спеціально створену бригаду або направляється у виробничу бригаду робочого навчання, що здійснюється безпосередньо на робочому місці під керівництвом кваліфікованого працівника.
Курсове навчання здійснюється на спеціальних курсах (з відривом або без відриву від виробництва), де готуються працівники більш складних професій, ніж в індивідуальному або бригадному навчанні, або тих професій, умови роботи яких ускладнює проведення практичних занять на робочому місці. Метою курсової підготовки є одержання інших суміжних спеціальностей. Економічна ефективність підготовки кадрів визначається показниками зростання продуктивності праці, поліпшення якості продукції, зниження собівартості, браку тощо. Недоліками цих показників є те, що вони не дають загального уявлення про ефективність підготовки кадрів та не порівнюються із витратами на навчання.
Для визначення економічної ефективності підготовки кадрів слід враховувати комплекс факторів: витрати на навчання і форми підготовки; період до присвоєння вищого розряду при однаковому освітньому рівні, але різних формах підготовки; вплив підвищення кваліфікації на підвищення продуктивності праці, якості продукції, зниження собівартості, зниження браку тощо. Аналіз цих показників дає можливість порівняти витрати на навчання з економічними результатами праці.
22! Перепідготовка і підвищення кваліфікації.
Необхідність перепідготовки кадрів зумовлена такими обставинами:• вивільненням працівників у результаті технічного прогресу та реконструкції підприємства; • відсутністю попиту на професійну структуру працівників, яка склалася у зв'язку з територіальним переміщенням виробництва; • відповідністю професійного набору працівників потребам виробництва.
Між процесом підготовки нових працівників і перепідготовкою тих, що мають стаж роботи на виробництві, є суттєві відмінності. Якщо підготовка передбачає навчання професійно-кваліфікаційним знанням і навичкам, то перепідготовка − розширення і поглиблення професійно-кваліфікаційних навичок і знань, які працівники набули за період підготовки і вдосконалили в процесі трудової діяльності.
Перепідготовка працівників − це процес навчання, завдяки якому у працівника розширюються можливості застосування праці. Вона передбачає професійні зміни.
Перепідготовка здійснюється на спеціальних курсах з відривом або без відриву від виробництва. Така система має забезпечити відповідність між професіонально-кваліфікаційною структурою кадрів та досягненнями науки і технології, які впроваджуються у виробництво.
На підприємствах і в навчальних закладах створюються курси ділового призначення, курси опанування суміжних спеціальностей і професій, виробничо-технічні курси, індивідуально-бригадне учнівство.
Підвищення кваліфікації працівників здійснюється підприємствами для своїх працівників з відривом і без відриву від виробництва, через курсову мережу, школи передових методів праці, технічні гуртки, семінари. Важливою формою підвищення кваліфікації є вечірнє навчання у професійно-технічних училищах, спеціальних вищих навчальних закладах.
Причому підвищення кваліфікації − це освітні заходи з удосконалення професії, а перепідготовка − заходи з освоєння інших (суміжних) професій і навиків.
Підготовка та перепідготовка фахівців здійснюється за такими формами:• заочною; • очно-заочною (дистанційною); • очною.
Основними видами підвищення кваліфікації кадрів є: • систематичне самостійне навчання (самоосвіта); • навчання у тематичних постійно діючих і короткострокових семінарах; • стажування (у тому числі і за кордоном); • навчання за професійними програмами підвищення кваліфікації працівників.
