2. Організація господарської діяльності у військовій частині як додаткове джерело фінансування

Економіка збройних сил являє собою частину державної системи економічного забезпечення оборони країни, яка організаційно і функціонально належить до збройних сил, тому правомірно розглядати її як економічну діяльність у збройних силах.

Суть економічної діяльності у збройних силах полягає в тому, щоб найефективніше використовувати воєнно-економічні ресурси для повного і своєчасного забезпечення життєдіяльності, боєздатності, продуктивності та розвитку та удосконалення збройних сил.

Отже, економіку збройних сил можна повніше визначити як частину державної системи економічного забезпечення оборони країни, яка належить безпосередньо до збройних сил і має власний економічний механізм та матеріально-технічну базу діяльності. Основними елементами економіки збройних сил є економічні суб’єкти господарської діяльності:

з правом юридичної особи, які перебувають у сфері управління МО України (державні підприємства та об’єднання МО України);

без права юридичної особи (військові частини).

Економічна діяльність у військах – це сукупність організаційних, технічних, фінансово-економічних і виховних заходів, які здійснює командування і весь особовий склад в/ч щодо забезпечення економного та цілеспрямованого використання матеріальних ресурсів, державних коштів, які виділяються на підтримання бойової готовності військ.

Сутність організаційних заходів органів державного і воєнного управління полягає у встановленні правових норм (закони, постанови, положення, інструкції тощо), які забезпечують проведення економічної та фінансово-господарської діяльності.

Організаційні заходи у військах пов’язані, насамперед, з аналізом можливих джерел економії, розробленням і втіленням у життя заходів, які забезпечують отримання економічного ефекту.

Технічні заходи припускають впровадження в навчально-бойову і повсякденну діяльність військ передового технологічного досвіду, в тому числі результатів раціоналізаторської і винахідницької роботи.

Фінансово-економічні заходи полягають в проведенні воєнно-економіч-ного аналізу при обґрунтуванні і прийнятті рішень, які пов’язані з витрачанням грошових коштів і внесенням пропозицій щодо покращення фінансово-господарської діяльності військ в матеріальному стимулюванні (преміювання і застосування санкцій) результатів економічної роботи.

Виховні заходи призвані формувати в особового складу почуття високої відповідальності за збереження й економне використання державних засобів, мобілізувати його зусилля на винайдення додаткових джерел фінансування на утримання навчально-матеріальної бази і вирішення соціальних питань. Їх здійснюють командири і начальники разом з органами виховної роботи і підрозділами юридичної служби.

Військове (корабельне) господарство – це сукупність сил і засобів, які входять до складу військових частин (кораблів) і з’єднань, а також передані їм у постійне чи тимчасове користування різні об’єкти матеріально-технічної бази, матеріальні засоби, призначені для забезпечення бойової підготовки і виховної роботи, військового побуту, правильної експлуатації, ремонту, зберігання озброєння, військової техніки і майна.

Під сукупністю сил і засобів слід розуміти всі види озброєння, бойової та іншої техніки, ракети, боєприпаси, ракетне паливо, пальне, мастильні матеріали та спеціальні речовини, продовольство, речове, інженерне, хімічне майно та інші матеріальні засоби, які використовують для забезпечення потреб ЗС України у мирний та воєнний час.

До матеріально-технічної бази належать об’єкти господарського, технічного, медичного, спеціального призначення, а також бойової підготовки та виховної роботи.

Основними завданнями військового (корабельного) господарства є всебічне і безперервне забезпечення бойової підготовки та мобілізаційної готовності військових частин і з’єднань, створення умов для швидкого переходу їх із мирного на воєнний стан.

Сутність організації господарської роботи визначена у “Положенні про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України”, затверджене наказом МОУ від 16.07.97 № 300.

Господарською діяльністю вважається будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та істотною.

Господарська діяльність у ЗС України – це специфічна діяльність в/ч, закладів, установ та організацій ЗС України, пов’язана із забезпеченням їх повсякденної життєдіяльності і передбачає виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг, передання в оренду рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки) в межах і порядку, визначених чинною законодавчою та нормативно-правовою базою.

Господарська діяльність у ЗС України здійснюється з метою отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності. Господарська діяльність у ЗС України не повинна негативно позначатися на їх боєготовності та боєздатності.

Організація та ведення військового господарства (господарська діяльність) включає:

планування та організацію роботи служб, підрозділів та об’єктів господарського, технічного і медичного призначення, а також безперервне управління та здійснення контролю за цією роботою;

витребування, отримання, підвезення, зберігання, видачу та витрату матеріальних засобів і коштів;

своєчасне та повне доведення належних видів постачання, задоволення матеріально-побутових, культурних потреб та збереження здоров’я особового складу;

забезпечення правильної та безпечної експлуатації, зберігання і ремонту озброєння, бойової та іншої техніки і майна;

капітальне будівництво, яке виконується господарським способом, експлуатацію та ремонт казармено-житлового фонду, споруд комунального призначення, а також під’їзних шляхів та колій;

утримання у належному стані, удосконалення і розвиток об’єктів навчально-матеріальної бази бойової підготовки, спеціальних споруд;

розроблення та впровадження заходів щодо поліпшення екологічного стану довкілля, раціонального використання відведених земель та утримання у належному стані закріплених територій;

організацію пожежної безпеки у військових частинах (з’єднаннях) і безпечну експлуатацію об’єктів держтехнагляду;

ведення діловодства, обліку і звітності за всіма видами матеріальних засобів та інші питання забезпечення різноманітної діяльності військових частин (з’єднань).

Найважливішими завданнями командирів, начальників та усього особового складу в/ч та з’єднань є: постійний розвиток військового (корабельного) господарства, впровадження наукової організації праці під час його ведення, постійне поліпшення матеріально-побутових умов та задоволення культурних потреб військовослужбовців, ощадливі та економні витрати матеріальних засобів і коштів, уміле й ефективне використання техніки під час виконання господарських заходів.

Посадові особи в/ч і з’єднання, що здійснюють організацію та ведення військового (корабельного) господарства, відповідають за це господарство та виконують свої обов’язки відповідно до статуту внутрішньої служби ЗС України і вимог, викладених у цьому Положенні.

Здійснюючи господарську діяльність, використовують військове майно.

Закон України “Про правовий режим майна у ЗСУ” визначає правовий режим майна, закріпленого за в/ч, і повноваження органів воєнного управління та посадових осіб щодо управління цим майном. У ньому визначено, що військове майно – це державне майно, закріплене за в/ч.

До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв’язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління ЗС України відповідно до закону здійснює управління військовим майном, у т. ч. закріплює військове майно за в.ч. (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між в/ч ЗСУ, в т.ч. у разі їх розформування.

Військове майно закріплюється за в/ч ЗС України на праві оперативного управління.

З моменту надходження майна до ЗСУ і закріплення його за в/ч ЗСУ воно набуває статусу військового майна. В/ч використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.

Суб’єктами господарської діяльності у ЗСУ є в/ч, які утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням. Господарська діяльність, яка відповідно до закону підлягає ліцензуванню, здійснюється військовими частинами після отримання у встановленому порядку ліцензії без плати за видачу такої ліцензії.

Порядок реєстрації військових частин як суб’єктів господарської діяльності у ЗС України визначений ПКМУ від 3.05.00 № 749.

Реєстрації підлягають в/ч, які здійснюють господарську діяльність з метою отримання додаткових джерел фінансування життєдіяльності військ (сил) для підтримання на належному рівні їх бойової та мобілізаційної готовності, шляхом включення до реєстру в/ч як суб’єктів господарської діяльності.

Реєстрацію в/ч як суб’єктів господарської діяльності проводить МОУ відповідно до цього Порядку та Положення про порядок ведення реєстру в/ч як суб’єктів господарської діяльності, які затверджує МО України.

Міністерство оборони України у десятиденний термін з моменту одержання зазначених документів проводить або відмовляє в реєстрації військової частини як суб’єкта господарської діяльності у збройних силах.

У разі реєстрації в/ч як суб’єкта господарської діяльності МО України видає свідоцтво за встановленим зразком. Оформлені належним чином документи в/ч подаються до Департаменту фінансів МО України, де формуються реєстраційні справи на кожну в/ч і видає (надсилає) їй свідоцтво про реєстрацію як суб’єкту господарської діяльності.

В/ч у десятиденний термін з моменту одержання зазначеного свідоцтва інформує про свою реєстрацію податковий орган та орган Державного казначейства України за своїм місцезнаходженням. В/ч як бюджетна організація і суб’єкт господарської діяльності зобов’язана також встати на облік у місцевих відділеннях Пенсійного фонду України, інших державних цільових фондах, органі статистики.

Стосовно податкових органів, то в/ч після реєстрації має встановити, які податки, платежі і збори до державного або місцевого бюджету підлягають сплаті і у яких розмірах (податок на прибуток, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, транспортний податок, плата за землю, місцеві податки і збори тощо).

Перелік видів господарської діяльності, які дозволені в/ч збройних сил, визначений Постановою КМ України від 25.07.2000 р. № 1171.

В/ч також можуть без завдання шкоди бойовій та мобілізаційній готовності передавати закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам. Порядок надання дозволу в/ч на передання закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлений Постановою КМУ від 11.05.00 № 778, що ми досконало будемо вивчати в наступних темах.

Постановою КМУ від 28.12.00 № 1919 затверджене Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна збройних сил. Інструкція про порядок виконання цієї постанови затверджена наказом Міністра оборони України від 12.12 2002 р. № 407.