1.Передумови виникнення єс

Європейський Союз (European Union) – унікальне об’єднання країн Європи,

які через створення спільного ринку, економічного та валютного союзу, а

також шляхом реалізації спільної політики й діяльності мають на меті

забезпечити безперервне економічне зростання, соціальний розвиток і

згуртованість країн-учасниць. Держави Європейського Союзу (ЄС) створили

спільні інституції, яким делегували частину своїх національних

повноважень так, що рішення в певних сферах загальних інтересів можуть

ухвалюватись демократичним шляхом на загальноєвропейському рівні. Таке

усуспільнення суверенітетів називають також ,,європейською інтеграцією”.

Отже, з історії нам відомо, що передумови для зародження ідеї про

необхідність об’єднання Європейського континенту визріли після Другої

світової війни.

По-перше, виникненню та розвитку цієї ідеї на той час сприяла Холодна

війна, та дуже близька присутність „іншого” - радянського блоку. Європа

об'єднувалася через страх перед своїм комуністичним сусідом, що

дозволяє, наприклад, Гілберту Траушу заявити, що „Європейська Спільнота

- дитя Сталіна”.

По-друге, цьому сприяли жахливі наслідки Другої світової війни: 45

мільйонів загиблих у самій лише Європі, повністю зруйновані економіки

країн континенту, невизначеність у майбутньому . Вважається, що Друга

світова війна, як і перша, виникла через суперечності між національними

державами, які через непоступливість своїми національними інтересами, не

змогли вирішити конфлікт мирним способом. Тож необхідно було створити

якусь загальноєвропейську організацію, яка би допомогла уникнути

повторення трагедії. Як сказав Карл Ясперс, Європа тоді змушена була

зробити вибір між „балканізацією” та „гельветизацією”. „Балканізація”

означала сплетіння чвар та конфліктів, в той час як „гельветизація” - це

набуття спільної політичної ідентичності всупереч численності

національних традицій та мов . 

Загалом, ідеї про політичне об’єднання Європи виникали ще й перед другою

світовою війною: у 1929 році міністр зовнішніх справ Франції Аристид

Бріан запропонував створити Сполучені Штати Європи. Цю ж ідею повторив у

своїй відомій промові, виголошеній в університеті у Цюриху в 1946 році,

Вінстон Черчілль. Після 1945 року було зроблено багато спроб об’єднати

Європу: було створено Раду Європи, Західний Європейський Союз і ОЕЄС

(Організація Європейської Економічної Співпраці). Але, хоча деякі з цих

організацій і об'єднали Європу (чи принаймні її частину) формально,

реальної співпраці не відбувалося. Ідея створення ,,європейської

федерації держав” не спрацювала, як і перед другою світовою війною,

насамперед через неготовність та небажання національних еліт

відмовлятися від традиційних сфер діяльності держави на користь

наднаціональної загальноєвропейської інституції. Вони не вбачали ніякої

користі в політичній співпраці, та й ідея широкого економічного

об’єднання не викликала у них ніякого ентузіазму.

Тоді виникла ідея, що об’єднання Європи можна розпочати з якогось

окремого сектора в економіці, з якого співпраця перекинеться на інші

галузі, потім стане співпрацею в цілій економічній площині, а в

кінцевому результаті можливо призведе до співпраці політичної (теорія

spill over). Автором цієї ідеї був Жан Моне, однак, волею історії

склалося так, що нам вона відома під назвою „плану Шумана”, від імені

міністра зовнішніх справ Франції Роберта Шумана, який 9 травня 1950 року

і запропонував створити Європейське Об'єднання Вугілля і Сталі. Те, що

головною метою створення цієї організації була не просто економічна

співпраця, підтверджують слова з плану Шумана, що завдання організації –

„зробити війну між Німеччиною та Францією не просто немислимою, а

фізично неможливою”. 

Формально датою народження Європейського співтовариства можна вважати 18

квітня 1951 р., коли 6 західноєвропейських держав – Бельгія, Італія,

Люксембург, Нідерланди, Франція й ФРН підписали у Паризький договір,

яким запроваджувалося Європейське об’єднання вугілля і сталі, що поклало

початок економічної і політичної інтеграції Європи.

ІН.  передумови утворення Європейського союзу поділяються на економічні, політичні, ідеологічні та передумови в галузі культури * (148).   Вирішальну роль в системі цих передумов і чинників відіграють економічні феномени. Суть їх зводиться за загальним правилом до такої зміни економічного базису Європейського співтовариства, при якому неминуче відбувається все більш глибока і різнобічна інтернаціоналізація господарських, а разом з ними соціальних, політичних та інших зв'язків між європейськими країнами, ведуча в кінцевому рахунку до виникнення процесів інтеграції в різних сферах життя суспільства і формуванню наднаціональних інститутів.   Розглядаючи індустріальну систему в якості одного з елементів загальноекономічної системи, А. Тойнбі не без підстави вважав, що "поширення індустріалізму у Великобританії", де він був "винайдений", по всьому Європейському континенту стало "одним з факторів національного об'єднання Італії та Німеччини", а пізніше - і інших європейських країн * (149).   Віддаючи належне передумовам і факторам, що виникають і що виявляється по відношенню до європейського об'єднавчого процесу і до Євросоюзу в економічній сфері, не слід, однак, недооцінювати роль і значення подібного роду феноменів, що існують в інших сферах * (150).   Не можна, наприклад, ігнорувати або не надавати належного значення для уникнення однобічності дослідження такої нерідко випускати з поля зору багатьох авторів сфери, як сфера загальної і особливо правової культури.   Бо, як показують численні наукові дослідження, правова культура, як і саме європейське право, з часу "його початкової ідентифікації в XI в. Завдяки справжнього ренесансу (a genuine renaissance) римського права" * (151) і аж до наших днів завжди справляли значний вплив на розвиток європейського суспільства і на що відбувається в його рамках об'єднавчий процес.   Констатуючи, що "серед численних факторів, що сприяють успіху інтеграційних процесів, право відіграє особливо важливу роль", Л.М. Ентін вірно помічає, що завдяки розвитку права на Європейському континенті формується не тільки єдиний правовий простір, але і створюються всі необхідні передумови і умови для утворення єдиного економічного простору, єдиного культурного простору, для подальшого розвитку в Європі інтеграційних процесів * (152).   При цьому суті справи не міняють різного роду "превходящіе" обставини, пов'язані, наприклад, з тим, що європейське, так само як і інше, право не завжди розглядається, а отже, і оцінюється однозначно з точки зору його значущості, в тому числі і для європейського об'єднавчого процесу. А саме, з одного боку, як "нікчемне" (misery) явище, неодмінно асоціюється з "примусом", "покараннями" і тому подібними "репресіями", а з іншого - як "велике" явище, котре асоціюється з надіями людей на "досягнення справедливості "* (153).   Не міняє суті справи також і таке "привхідні" обставина, яке пов'язане в деяких випадках з запереченням існування в даний час, а тим більше на ранніх етапах розвитку європейської інтеграції, єдиної європейської правової культури * (154). Поряд з широко поширеною в зарубіжній юридичній літературі концепцією існування єдиної, а точніше - загальною для всіх західноєвропейських країн правової культури, на основі якої власне створювалася, а нині функціонує правова система Євросоюзу, деякими дослідниками розвиваються ідеї про плюралізм, множинності і різноманітті існуючих на Європейському континенті правових культур * (155).   При цьому в якості вихідного розглядається теза не про сформованою, а про що формується загальноєвропейської культури, яка, будучи дуже далекою від свого завершеного стану, проте вже зараз виглядає такою при зіставленні (в контрасті) з іншими, неєвропейськими, правовими культурами * (156 ).   Однак, як би там не було, незалежно від того, чи розглядається правова культура як сформований західноєвропейський феномен або ж вона представляється як формується загальноєвропейське явище, в будь-якому своєму стані вона завжди виступала і виступає як вельми важлива передумова і фактор, який має значний вплив на процес формування і розвитку Євросоюзу та його правової системи