Тема заняття: Види правовідносин.

1. Поняття і види правовідносин. Склад правовідносин.

2. Суб’єкти права та правовідносин. Правосуб’єктність. Особливості правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб.

3. Об’єкти правовідносин. Зміст правовідносин.

4. Підстави виникнення правовідносин.

1. Поняття і види правовідносин. Склад правовідносин.

Правовідносини — це аспекти суспільних відносин, які врегульовані правовими нормами і учасники яких є носіями прав і обов’язків, визначених цими нормами.

У найзагальніших рисах особливістю правовідносин є те, що вони виникають, здійснюються, змінюються і припиняються лише на основі і згідно з приписами правових норм. А це означає, що саме правовими нормами визначено, хто може бути учасником цих відносин, підстави й умови їх виникнення, з приводу яких об’єктів вони можуть відбуватися, який порядок їх здійснення тощо.

Крім того, характеризуючи правовідносини, як правило, підкреслю­ють, що вони:

• є різновидом суспільних відносин;

• є результатом свідомої та цілеспрямованої поведінки людей (бо­жевільні та інші живі істоти не можуть бути суб’єктами правовідносин, вони можуть бути лише їх об’єктами);

• є вольовими відносинами, оскільки у них виявляється як воля держави, яка їх врегульовує, так і воля їх учасників, які реалізують у них свої інтереси;

• підставами їх виникнення, зміни і припинення є правові норми та юридичні факти;

• як правило, мають двосторонній характер і є виявом взаємозв’язку між їх учасниками, який виявляється через взаємні права та обов’язки, повноваження та відповідальність;

• охороняються державою та забезпечуються заходами державного впливу.

Структура правовідносин — це їх внутрішня організація, яка перед­бачає наявність та певний взаємозв’язок їх складових (елементів).

У структурі правовідносин розрізняють такі елементи, як: їх суб’єк­ти, тобто учасники правовідносин, зміст, тобто суть правовідносин та об’єкти правовідносин, тобто ті соціальні цінності, з приводу яких їх учасники і вступають у ці відносини. Сукупність цих елементів охоп­люється поняттям «склад правовідносин».

Правовідносини класифікують за такими підставами.

Залежно від виду суспільних відносин, у сфері яких вони здійснюються, а отже, й галузей права, нормами яких вони врегульовані, розрізняють конституційні, фінансові, адміністративні, цивільні, сімейні, трудові та інші правовідносини. льовані. Тому особливе місце в системі суспільних відносин належить правовідносинам.

Залежно від характеру об’єктів, з приводу яких вони відбу­ваються, виділяють майнові та немайнові відносини.

Залежно від суб’єктів, які є їх учасниками, розрізняють відно­сини між фізичними і відносини між юридичними особами, а також змішані, тобто відносини фізичних осіб з юридичними і навпаки.

Залежно від кількості суб’єктів, які беруть у них участь, роз­різняють прості та складні правовідносини.

Залежно від ступеня визначеності кола суб’єктів,які ви­ступають сторонами у правовідносинах, розрізняють абсолютні та від-» носні правовідносини.

В абсолютних правовідносинах чітко визначені учасники лише од­нієї сторони — носії суб’єктивних прав, а всі інші учасники цих відно­син, коло яких невизначене, зобов’язані утримуватися від порушення їх законних прав та інтересів. Наприклад, відносини власності, у яких чіт­ко визначений власник, а всі інші особи зобов’язані утримуватись від порушення його прав, відносини, пов’язані з реалізацією конституцій­них прав і свобод, у яких визначені їх носії, а всі інші особи зобов’язані їх не порушувати тощо.

А у відносних правовідносинах точно визначені всі їх учасники, як ті, що наділені конкретними правами, так і ті, що наділені конкретними обо­в’язками. Такими правовідносинами є будь-яке цивільне зобов’язання, що виникає із договорів. Наприклад, у правовідносинах з приводу купівлі-про- дажу чітко визначено як те, хто є покупцем і хто є продавцем, так і те, якими правами та обов’язками вони наділені.

Залежно від підстав їх виникнення розрізняють договірні та позадоговірні (наприклад, деліктні та управлінські) правовідносини.

За тривалістю часу, протягом якого вони відбуваються, розріз­няють триваючі (стани), короткочасні та одноактні правовідно­сини.