§7.2. Комп’ютерна мережа Internet

1) Загальні відомості про Internet, принципи роботи.

Internet – найвеличезніша глобальна комп’ютерна мережа, що зв’язує десятки мільйонів абонентів у більш ніж 150 країнах світу. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує взаємодію мереж, що належать різним установам у всьому світі.

Інтернет з’явився більш ніж 30 років тому в результаті спроби об’єднати мережу міністерства оборони США ARPAnet з радіо- та супутниковими мережами. Основний принцип полягав в тому, що кожний комп’ютер в мережі міг спілкуватися в якості вузла з будь-яким іншим комп’ютером. Завдяки вдалим рішенням мережа відповідала підвищеним вимогам щодо живучості в умовах ядерної війни – вона могла продовжувати функціонування навіть при масовому виході з ладу вузлів і ліній зв’язку.

Internet користується величезна кількість користувачів. Для того, щоб визначити, кому призначена інформація, кожному користувачу присвоюється спеціальна адреса, наприклад: vova@cv.ukrtel.net. Електронна пошта (E-mail) – найпоширеніша послуга мережі Internet. Сьогодні свою адресу в системі електронної пошти мають сотні мільйонів чоловік. Вартість пересилання листа електронною поштою значно нижча за пересилання звичайного листа. Крім того, повідомлення, передане електронною поштою, досягає адресата протягом кількох хвилин, тоді як звичайний лист він отримує через кілька днів, а то й тижнів.

Найпопулярніша послуга Internet – WWW (World Wide Web – в перекладі з англійської “всесвітня павутина”) – дозволила розміщувати інформацію на так званих Web-сторінках. WWW – це єдиний інформаційний простір, який складається з сотень мільйонів взаємозв’язаних гіпертекстових електронних документів, що зберігаються у Web-серверах. Окремі документи всесвітньої павутини називаються Web-сторінками. Групи тематично об’єднаних Web-сторінок утворюють Web-вузол (Web-сайт або просто сайт).

Web-сторінка – це текстовий файл, що містить опис зображення мультимедійного документа на мові гіпертекстової розмітки – HTML (Hyper-Text Markup Language). Сторінка може містити не тільки форматований текст, а й графічні, звукові та відео об’єкти.

Для того, щоб знайти потрібну інформацію, необхідно знати адресу Internet-ресурса (тобто сервера), на якому вона знаходиться. Адреси (імена) Internet-ресурсів складаються із декількох слів (як правило не більше 5), розділених крапками: www.itware.com.ua; www.amh.ru; www.ukrtel.net.

Спочатку, після введення користувачем адреси Internet-ресурса на екрані з’являється основна сторінка з інформацією (текст, малюнки, відеокліпи і т. д.). На основній сторінці можуть бути виділені слова і значки, які ще називають гіперпосиланнями. При наведенні курсора миші на такі об’єкти він приймає вигляд руки з витягнутим вказівним пальцем → . Гіперпосилання вказують користувачу, що в Internet є додаткова інформація на дану (або іншу) тему, яка міститься на іншій сторінці. Цю сторінку можна вивести на екран, клацнувши мишкою по гіперпосиланню, хоча можливо, ця сторінка знаходиться зовсім на іншому сервері, який, в свою чергу, може розміщуватись навіть в другій країні.

Таким чином, сукупність величезного числа гіпертекстових електронних документів, які зберігаються на серверах WWW, утворює своєрідний гіперпростір документів, між якими можливе переміщення. Для передачі інформації у WWW використовується протокол http (hypertext transfer protocol – протокол передачі гіпертексту)

Перегляд Web-сторінок і переміщення через посилання користувачі здійснюють за допомогою програм-броузерів (від слова "to browse" – переглядати). Найпопулярнішими Web-броузерами в Україні є Microsoft Internet Explorer, Netscape Navigator, OPERA.