2. Класифікація комп’ютерних мереж.

Згідно з принципами побудови комп’ютерні мережі поділяють на локальні та віддалені:

Локальні мережі створюються, як правило в одній організації чи в одному приміщенні. В локальних мережах комп’ютери підмикаються до мережі за допомогою мережних адаптерів (сіткових карт) та з’єднувальних кабелів. Найчастіше комп’ютери в таких мережах сполучаються єдиним високошвидкісним каналом передачі даних, що є характерною особливістю локальних мереж. Як канал в такому випадку використовуються вита пара, коаксіальний кабель, оптичний кабель та ін.

Функціонування мереж підтримується операційною системою мережі. Прикладами таких операційних систем є: Novell Netware, WINDOWS NT та ін.

Усі комп’ютери та їх операційні системи в однорангових локальних мережах повинні бути однотипними. Користувачі таких мереж можуть передавати один одному дані, використовувати загальні принтери, магнітні і оптичні диски та ін.

У багаторанговій локальній мережі використовується один більш потужний комп’ютер, який називають сервером. Сервер – це джерело ресурсів мережі (дискова і оперативна пам’ять, програмні модулі, дані та ін.), що використовується багатьма комп’ютерами. До нього можуть під’єднуватися менш потужні комп’ютери, які називають робочими станціями. Робоча станція – це ПК, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

Робоча станція мережі функціонує як у мережному, так і в локальному режимі. Вона оснащується власною ОС (MS DOS, WINDOWS та ін.), забезпечує користувача базовим набором інструментів для розв’язування прикладних задач.

Віддалені комп’ютерні мережі поділяють на регіональні та міжнародні (глобальні). Регіональні – це один із найбільш нових типів мереж. Такі мережі охоплюють цілі міста, області або навіть держави. Зв’язок комп’ютерів у регіональних мережах здійснюється через телефонні мережі за допомогою модемів. Модем перетворює сигнали двійкових кодів комп’ютера у звукові сигнали мовного діапазону (для передачі інформації), і навпаки (для прийому інформації).

Якщо мережа розповсюджується на широкі області, такі, як декілька країн, вона називається глобальною, або міжнародною. Зв’язок між комп’ютерами такої мережі здійснюється через телефонні лінії, супутниковий зв’язок або наземні мікрохвильові системи. Прикладом такої мережі є Internet.

3. Використання вбудованих мережних засобів windows.

Відразу після завантаження Windows пропонує вікно, через яке користувач реєструється в мережі, вказавши своє мережне ім’я та пароль:

П ри роботі в одноранговій локальній мережі користувач може керувати доступом до файлів та принтерів кожного комп’ютера мережі, забезпечуючи як спільне, так і індивідуальне використання ресурсів будь-якого з комп’ютерів мережі Windows. Керування настройками мережі здійснюється в діалоговому вікні "Свойства сети", яке з’являється на екрані після запуску об’єкта "Сеть" з панелі управління (Рис. 11).

Н а кожному з комп’ютерів може бути відкритий доступ до папок для інших комп’ютерів мережі, тобто вони можуть бути оголошені спільними ресурсами. Таким чином, кожний комп’ютер по суті стає сервером своїх ресурсів.

Д

Рис. 45. Вікно налагодження параметрів мережі

оступ до комп’ютерів і принтерів мережі забезпечується через папку "Сетевое окружение" на робочому столі – для доступу до ресурсів конкретного комп’ютера мережі досить клацнути лівою кнопкою миші по його значку. З мережними ресурсами користувач може працювати так само, як через папку "Мой комп’ютер" з локальними.

П ри потребі відображення логічних дисків мережного диска у списку пристроїв вікна "Мой комп’ютер" слід виконати команду Файл/ Подключить сетевой диск:

К аталоги та файли мережного диска є об’єктами, доступ до яких може бути обмежений (наприклад, неможливо провести знищення деяких каталогів і т. д.). Щоб користувач міг працювати в каталозі, він повинен мати право доступу до нього. Каталог, до якого користувач не має прав доступу, часто навіть не відображається в списках каталогів на мережних дисках.

У Windows права доступу до диска або до папки зручно призначати за командою з контекстного меню Доступ (Рис. 46). Користувачу можуть бути надані:

-

Рис. 46. Діалогове вікно встановлення доступу до об’єкта

право читання – право переглядати зміст об’єктів і копіювати їх;

- право повного доступу – право змінювати імена та вміст об’єктів, вилучати, переміщувати і перейменовувати їх.

Для підключення до мережного ресурсу із заданим паролем користувач повинен увести пароль у відповідному полі.