5. Основні терміни, що використовуються в узд.

Залежно від акустичного опору тканини організму людини візуалізуються в різних відтінках сірої шкали.

Тканини, що мають низький акустичний опір, добре проводять ультразвукові хвилі, і відповідно погано їх відбивають і називаються анехогенні або гіпоехогенні структури.

Анехогенні тканини на екрані сканера або на сонограмах представлені чорним кольором, а гіпоехогенні тканини – чорно-сірим відтінком.

Тканини, що мають високий акустичний опір і добре відбивають ехо, називаються гіперехогенні і мають вигляд світлих або яскраво-білих структур.

Прикладом анехогенних утворень є рідина (кров, сеча, жовч), а гіперехогенних – конкременти, кальцинати, повітря, кісткові структури.

При ультразвуковій візуалізації деяких гіперехогенних об’єктів (наприклад, конкрементів у жовчному міхурі) виникає ефект акустичної тіні. Він полягає в тому, що ультразвукова хвиля, дійшовши до гіперехогенного утворення, відбивається від нього практично повністю і майже не проникає в тканини, що лежать глибше. Тому за гіперехогенним утворенням виникає направлена в глибину тканин гіпо- чи анехогенна смужка ( акустична тінь).

За анехогенними об’єктами (наприклад, рідинним утворенням) виникає ефект дистального псевдопосилення ехосигналу. Візуально він являє собою гіперехогенну смужку, що направлена в бік глибше розташованих тканин. Цей ефект виникає внаслідок майже повного проведення ультразвукової хвилі анехогенним утворенням без втрати енергії і більш рівномірним зменшенням енергії ультразвукового сигналу у суміжних тканинах. Тому вся енергія ультразвукового сигналу концентрується за анехогенним об’єктом у вигляді дистального псевдопосилення.

6. Принципи інтерпретації ультразвукових діагностичних зображень.

У разі виконання УЗД у В-режимі слід визначити:

- початкове місце розвитку патологічного процесу (органне або позаорганне);

- локалізацію патологічних змін у органі;

- розміри органа і патологічного утворення (довжина, товщина, ширина, площа, об’єм тощо);

- форму патологічного утворення (кругла, овоїдна, овальна, неправильна невизначена);

- контури органів та утворень (рівні, нерівні);

- межі між об’єктами (чіткі, нечіткі, розмиті);

- ехогенність (висока, підвищена, середня, низька; повністю анехогенне, гіперехогенне утворення);

- внутрішню будову – ехоструктуру (однорідна, повністю вільна від внутрішніх структур, представлена дрібнодисперсною зависсю, губчаста, неоднорідна, змішана);

- звукопровідність (висока, підвищена, середня, знижена, суттєво знижена; визначається ефект поглинання, наявність акустичної тіні);

- після аналізу ультразвукових ознак формулюється висновок щодо відповідності виявлених змін тій чи іншій нозологічній формі хвороби.

7. Контрастні речовини, що використовуються в узд.

Підґрунтям отримання контрастного зображення в УЗД є зміна акустичних властивостей досліджуваних тканин. Як відомо, основними фізичними ефектами взаємодії ультразвуку з частками речовини (з тканинами та ехоконтрастом) є відбиття, заломлення, розсіювання і поглинання. Специфічні ультразвукові характеристики ехоконтрастів змінюють ступінь зворотного розсіювання і підсилюють відбиття ультразвуку в ділянці дослідження.

Завданням внутрішньосудинного введення контрастів є збільшення кількості відбивачів у просвіті судини. Оскільки акустичний опір газу найбільшою мірою відрізняється від опору крові, більшість ехоконтрастів засновано на введенні водної зависі мікропухирців повітря у кров.

Ідеальний ехоконтраст повинен мати такі властивості:

• нетоксичність;

• можливість внутрішньовенного введення;

• не повинен руйнуватися під час проходження через легені, серце і капіляри;

• зберігати стабільність у разі рециркуляції.

За місцем дії ехоконтрасти поділяють на:

• доплерівські контрастні речовини для внутрішньосудинного дослідження. Вони призначені для оцінки гемодинаміки магістрального та органного кровотоку і ангіоархітектоніки органів і патологічних утворень.

• тканинні контрастні речовини або органо- і пухлиноспецифічні контрасти. Ці контрастні речовини тропні до певних тканин. Їх використання дозволяє підсилити різницю між нормальними і прилеглими патологічними тканинами (наприклад пухлина) в паренхіматозних органах.

Ехоконтрасти також поділяються на рідинні і газовмісні.

Контрольнi питання до теми заняття:

1. Поняття про ультразвуковий метод дослідження. Переваги та недоліки методу.

2. Фізичні основи УЗД.

3. Принципи формування ультразвукового зображення.

4. Методи реєстрації відбитих ехосигналів (режими сканування).

5. Основні терміни, що використовуються в УЗД..

6. Принципи інтерпретації ультразвукових діагностичних зображень.

7. Контрастні речовини, що використовуються в УЗД.