Лабораторна робота № 3
Тема: Будова губок та кишковопорожнинних.
Мета: Ознайомитися з особливостями організації та життєдіяльності губок та кишковопорожнинних.
План заняття: Теоретичні відомості тип губки
Губки - це нижчі багатоклітинні, нерухомо прикріплені до субстрату тварини, що живляться шляхом фільтрації. Вони мешкають у водоймах, переважно в морях; утворюють колонії. Відомо понад 5 тис. сучасних і понад 2 тис. викопних видів. У прісних водоймах України виявлено не більше десяти видів, у Чорному морі через низьку солоність - лише 29 видів, ще менше їх у Азовському морі.
Губки не мають оформлених тканин і органів, їх тіло складається з безлічі клітин, що виконують різні функції та мають різну будову, й міжклітинної речовини - продукту виділення цих клітин. Отже, губки - тварини з поклітинним диференціюванням, або дотканинні організми, їх зовнішня та внутрішня будова настільки незвичайні, що тривалий час учені не знали, до якого царства живих істот вони належать, і лише в 1825 р. їх було визначено як тварин.
За формою тіла губки надзвичайно різноманітні. Поодинокі губки мають переважно кубкоподібну форму, однак колонії утворюють обростання на субстратах у вигляді кущів, корка або грудок. Розміри губок коливаються від 1-2 мм до 2 м, багато видів забарвлені спеціальними пігментами в жовтий, коричневий, жовтогарячий, червоний, зелений чи фіалковий кольори.
Тіло губок побудоване з двох шарів клітин: пінакодерми, що вкриває тіло ззовні, та хоанодерми, яка вистилає парагастральну порожнину або джгутикові камери. Між цими двома шарами розташований мезохіл (паренхіма, мезенхіма), який складається з різноманітних клітин і продуктів їх виділення, він містить також скелетні елементи. Товща мезохіла пронизана каналами, що відкриваються на поверхні невеличкими отворами - порами. Всю різноманітність будови губок можна поділити на три типи - аскон, сикон, лейкон. Це - назви родів, що мають відповідну будову (рис. 4.1).
Рис.4.1. Типи будови губок: а - аскон; б – простий
сикон; в - ускладнений сикон; г - лейкон.
Губка типу аскон, наприклад Ascetta, має вигляд бокала чи мішечка, прикріпленого основою (підошвою) до субстрату, з отвором (оскулюмом) на протилежному верхньому полюсі. Отвір веде у внутрішню (парагастральну, або атріальну) порожнину (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Будова губки типу аскон: 1 - оскулюм; 2 - голки; 3 - хоаноцити; 4 - пори; 5 - амебоцити; 6 - пороцити; 7 - пінакоцити; 8 - коленцити; 9 - парагастральна порожнина
Подальші ускладнення будови губок пов'язані зрозростанням мезохіла та випинанням в нього ділянок атріальної порожнини, що утворюють радіальні канали, стінки яких вистелені хоанодермою. Це сиконоїдний тип, що трапляється в багатьох поодиноких губок (Sycon raphanus).
Для більшості губок характерний лейконоїдний тип будови: стінка тіла потовщується, хоаноцити концентруються в джгутикових камерах, які містяться в товщі паренхіми (мезохіла) й зв'язані із зовнішнім середовищем і атріальною порожниною системою розгалужених канальців.
Канальці, що сполучають камеру з зовнішнім середовищем, називаються привідними, а з парагастральною порожниною - відвідними. Камери можуть утворювати кілька шарів, значно збільшуючи об'єм тіла губки. Таким чином утворюється складна іригаційна система, що спрямовує та впорядковує потік води.
У губок типів сикон та лейкон парагастральна порожнина та канали вистелені пінакодермою, як і зовнішня поверхня. Клітинний склад губок вивчений досить добре, а останнім часом ці відомості доповнені електронно-мікроскопічними дослідженнями. До складу пінакодерми входять два типи клітин: пінакоцити та пороцити. Пінакоцити мають сплющену або т-подібну форму - з плоскою поверхневою частиною та цитоплазматичним відростком із ядром та іншими органоїдами, зануреними в товщу мезохіла.
Пінакоцити, щільно прилягаючи один до одного, утворюють зовнішній покрив губок і вистилають їх внутрішні порожнини (крім джгутикових камер). У деяких губок (рогових) поверхня тіла вкрита ще й захисною оболонкою - кутикулою, яка вкриває шар пінакоцитів. У цитоплазмі пінакоцитів, крім ядра, великої кількості мітохондрій, лізосом, локалізовані також великі травні вакуолі (фагосоми), що свідчить про їх здатність до фагоцитозу. Цитоплазма пінакоцитів містить також мікрофіламенти, які зумовлюють їх скоротливість. Завдяки цьому форма пінакоцитів може змінюватися.
Пороцити - це різновид пінакоцитів, клітини, пронизані поровим каналом. Пороцит здатний скорочуватися й може відкривати або закривати пору та регулювати діаметр каналу.