
- •Тема 2. Місце і роль центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в системі державних закладів соціальної роботи
- •1. Передумови розвитку соціально-педагогічної діяльності соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді в Україні
- •2. Структура, основні завдання та функції центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
- •3. Особливості організації діяльності соціальних служб та спеціалізованих формувань, які підпорядковуються центрам для сім'ї, дітей та молоді
- •1. “Соціальна підтримка молодої сім’ї”.
- •3. „Соціальна підтримка дітей та молоді з особливими потребами”.
- •7. “Сприяння працевлаштуванню та вторинній зайнятості молоді”.
- •8. “Сприяння творчому розвитку дітей та молоді, організація їхнього змістовного дозвілля, відпочинку, оздоровлення”.
- •4. Організаційно-педагогічна діяльність Чернігівського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
- •Список використаних джерел та літератури
3. Особливості організації діяльності соціальних служб та спеціалізованих формувань, які підпорядковуються центрам для сім'ї, дітей та молоді
Одним із важливих і особливих напрямів діяльності ЦСССДМ є профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі. Програма профілактики розрахована на проведення профілактичної роботи серед неповнолітніх та молоді, їх батьків, на професійну допомогу, що надається педагогічним колективам навчальних закладів. Особлива увага приділяється дітям та молоді (схильним до адитивної поведінки), неповнолітнім, які перебувають на обліку в кримінальній міліції, а також неповнолітнім та молоді, які звільнились з місць позбавлення волі, безпритульним, бездоглядним, тобто схильним до асоціальної поведінки. Процес профілактичних заходів, які здійснює центр, включає: первинну, вторинну і третинну педагогічну профілактику адитивної поведінки:
Первинна педагогічна профілактика передбачає виховання антинаркогенної спрямованості особистості, його морально-психологічної стійкості як основного характерологічного утворення, що відіграє вирішальну роль у критичних ситуаціях, ситуаціях вибору, пропозиції наркогенних речовин.
У цьому плані першочерговими виділяються ряд завдань у процесі виховання учнів підліткового віку:
- виховати правильне розуміння природи наркогенних речовин;
- особливості їх впливу на ЦНС людини, віддалених наслідків зловживання;
- формувати поняття про морально-психологічну стійкість особистості як основу здорового способу життя;
- виховувати культуру потреб, бажань, захоплень підлітків;
- формувати поняття про норму моралі у вихованні до власної стійкості деяких антиособистісних захоплень - паління, пияцтво наркоманії, токсикоманії;
- виховувати свідоме бережливе ставлення до свого здоров’я, власного організму, формувати уміння раціонально використовувати його психологічні можливості;
- формувати науково обґрунтовані уявлення про анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресів, інформаційних перевантажень, автотренінгу, самопсихотерапії, умінь самоконтролю та самооцінки у поведінці;
- формувати основу моральних звичок індивідуальної поведінки та прийняття рішень у ситуаціях можливих зловживань наркогенними речовинами.
Вторинна профілактика передбачає в основному діагностування та виявлення залежності підлітків від наркоречовин.
Основними завданнями якої є:
- визначення рівнів інформованості підлітків про дію наркогенних речовин на людський організм та наслідки їх вживання;
- виявлення таких індивідуально-психологічних станів, які передують проявам адитивної поведінки;
- вивчення можливих умов і факторів, що сприяють виникненню схильності до адитивної поведінки;
- вивчення виділених умов і факторів виникнення схильності особистості до адитивної поведінки, станів, що їм передують, і на цій основі встановлення осіб групи “ризику”;
- діагностика мотивів адитивної поведінки підлітків;
- вивчення найбільш чуттєвих і сенсаційних до виховного впливу компонентів у структурі особистості учня (рис характеру, особливостей темпераменту, інтересів тощо).
Вивчені завдання зумовлюють різноманітність методів психоло- педагогічної діагностики та перелік основних заходів вторинної профілактики:
- вивчення основних справ учнів, включаючи довідку про стан здоров'я;
- знайомства з сім’єю, вивчення її соціально-психологічного клімату;
- бесіди з іншими вчителями-предметниками;
- спостереження за поведінкою підлітка на уроці та у позанавчальній діяльності за такими параметрами: успішність, відношення до навчання, до праці, до товаришів, до себе, до близьких, до батьків, участь у спільному житті класу, школи, навички культури поведінки;
- спостереження за індивідом групи ризику у педагогічно-значущих ситуаціях.
Третім видом педагогічної профілактики афективної поведінки учнів є система заходів, спрямованих на корекцію поведінки учня, його перевиховання, переорієнтацію та реабілітацію хворих алкоголізмом і наркоманією. Здійснюється на основі результатів організаційно-аналітичних заходів вторинної профілактики.
Завданнями третинної профілактики є:
- на основі встановлених груп “ризику” здійснювати індивідуальний виховний профілактичний вплив на особистість учня шляхом використання доцільного та професійного вираженого арсеналу відповідних педагогічних засобів;
- створення сприятливих для корекції адитивної поведінки учнів умов соціального оточення психологічного клімату, позитивно психологічного самопочуття;
- однією з найпоширеніших і на думку центрів ССМ ефективних форм профілактичної роботи, що досить часто використовується у практиці, залишається лекційна робота, яка насичується новітніми технологіями та прийомами.
Варто також звернути увагу на те, що для профілактичної роботи фахівці центрів соціальних служб для молоді широко використовують масові та профілактичні акції, які організовуються під час Всесвітніх днів боротьби з тютюнопалінням, боротьби з наркотиками, боротьби зі СНІДом.
Одночасно фахівці та волонтери Центру організовують роздачу пам’яток, буклетів, листівок, профілактичного змісту засобів контрацепції, проводять експрес-опитування, вікторини, конкурси малюнків, плакатів, спортивні змагання. Нерідко практикують індивідуальні консультації спеціалістами різного профілю.
Відповідно до головних завдань, Центри реалізують на практиці соціальні програми за 9-ма напрямками: