3. Регулювання акціонерного капіталу.

Одним з головних напрямів корпоративного регулювання є цінні папери. Стан акцій залежить від ефективно­сті діяльності акціонерних товариств, а також від впливу макросередовища. Наприклад, падіння курсу акцій негативно впливає на фінансово-господарську діяльність корпорації. Щоб підтримувати акції в належному стані, корпорація розроб­ляє положення „Про цінні папери”, „Про відділи”, які регулюють її діяльність у сфері роботи із цінними паперами.

У положенні „Про цінні папери” визначається перелік видів цінних паперів, які може випускати акціонерне товариство, способи їх емі­сії. Як правило, корпорація випускає акції (іменні та на пред'явни­ка, прості та привілейовані); облігації (іменні та на пред'явника, процентні та цільові, з вільним та обмеженим обігом), опціони, векселі (прості й переказні) та інші види цінних паперів.

У положенні визначаються: форма випуску (документарна чи бездокументарна – у вигляді записів в електронній базі даних); обов'язкові реквізити; вписуються деякі законодавчі вимоги щодо неподільності акцій; права власників привілейованих акцій; умови та способи конвертації акцій; їх анулювання; умови випуску облігацій; умови невиконання зобов'язань покупцями цінних паперів що­до термії ів та розмірів їх оплати.

Особливо ретельно слід розробляти положення, що регулю­ють рух цінних паперів у закритих акціонерних товариствах. На практиці в положеннях „Про рух цінних паперів” закладаються та­кі норми: акціонери не мають права продавати або передавати свої акції без згоди загальних зборів; власник акцій, який вирішив продати свої акції або їх частину, зобов'язаний запропонувати їх безпосередньо самому акціонер­ному товариству; у разі згоди товариства придбати акції у акціонера між ними укладається договір купівлі-продажу; включення до ЗАТ нових акціонерів можливе тільки з числа йо­го працівників за згодою загальних зборів.

Регулювання фондів акціонерного товариства здійснюється відповідно до законодавчих положень, установчих документів, розроблених і затверджених положень про фонди. Регулятивна база України містить лише вимоги щодо створення обов'язкових фондів – статутного й резервного, тому в положеннях передбачається створення фіксованого (статутного) та фіксовано-змінного (резервного) фондів.

Для ефективного господарювання створюються інші фонди: фонд розвитку виробництва; фонд соціального розвитку; фонд заохочення; фонд оплати праці органів управління та контролю; фонд сплати дивідендів: фонд накопичення коштів для викупу власних акцій.

Джерелами фонду розвитку виробництва є відра­хування з прибутку, який залишається в розпорядженні корпорації, амортизаційні відрахування, виручка від реалізації майна та інші джерела. Фонд розвитку виробництва призначений для фінансування технічного переозброєння, реконструкції та розширення виробничої бази корпорації, для фінансування приросту власних оборотних ко­штів, для підготовки та освоєння нових видів продукції, прогресив­них технологічних процесів, для погашення довгострокових креди­тів, що згідно з чинним законодавством погашаються за рахунок фонду розвитку виробництва, відшкодування збитків тощо.

Фонд соціального розвитку створюється за рахунок відрахувань з прибутку, який залишається у розпорядженні корпорації, виручки від реалізації майна, а також інших джерел. Кошти фонду соціально­го розвитку спрямовуються на підтримку й розширення соціально-побутової сфери: будівництво житлових будинків, дитячих закладів; премії та подарунки до свят і ювілеїв; матеріальну допомогу на поховання; одноразову допомогу ветеранам праці, які виходять на пенсію; доплату й надбавку до державних пенсій працюючим пенсіонерам; оплату путівок на лікування й відпочинок; харчування працівників у їдальнях.

Фонд заохочення створюється за рахунок відрахувань з чистого прибутку за нормативом у відсотках до нього, що встановлюється на загальних зборах. За рахунок фонду здійснюються всі заохочувальні індивідуальні виплати працівникам корпорації, крім тих, які сплачу­ються за рахунок собівартості.

Фонд оплати праці органів управління й контролю створюєть­ся для оплати праці членів ради та голови ревізійної комісії за ра­хунок чистого прибутку. Розмір фонду визначають загальні збори акціонерів.

Фонд сплати дивідендів створюється з метою реалізації ефек­тивної дивідендної політики за рахунок чистого прибутку за нор­мативом, встановленим загальними зборами акціонерів. Фонд ді­литься на дві або три частини. Дві частини використовуються на виплату дивідендів за простими й привілейованими акціями, третя частина – на виплату обов'язкових відсотків за облігаціями.