Фактори, що впливають на розподіл прибутку:

Тема 5. Дивідендна політика підприємства

1. Завдання і зміст дивідендної політики. Етапи формування дивідендної політики. Теорії в галузі дивідендної політики.

2. Методи і порядок нарахування дивідендів. Джерела та форми виплати дивідендів.

3. Оподаткування дивідендів. Оподаткування прибутку підприємства як фактор дивідендної політики.

1. Дивідендна політика – механізм формування частки прибутку, що виплачується власнику, у відповідністю з його часткою вкладу в загальну суму власного капіталу підприємства. Основною ціллю дивідендної політики є встановлення необхідної пропорції між поточним споживанням прибутку і майбутнім його ростом. Дивідендна політика фірми є складною в силу того, що при її здійсненні потрібно поєднувати дві протилежні тенденції:

• прагнення акціонерів отримати максимально високі дивіденди на звичайні акції, що забезпечить їм найвищу ціну на фінансовому ринку і полегшить доступ до фінансових джерел;

• домогтися мінімальних затрат при залученні фінансових ресурсів з фінансового ринку.

Дивіденди – частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до їх частки участі у статутному капіталі підприємства.

Основні завдання, що реалізуються в процесі дивідендної політики

виявлення основних факторів, які впливають на прийняття рішень про виплату дивідендів чи реінвестування прибутку

визначення оптимального співвідношення між розподіленим і тезаврованим прибутком

оцінка впливу рішення щодо порядку розподілу чистого прибутку на ринкову вартість підприємства

визначення оптимальної для підприємства величини статутного і власного капіталу

узгодження стратегії виплати дивідендів із податковим законодавством

вибір найсприйнятливішого методу та форми нарахування та виплати дивідендів

оцінка впливу дивідендної політики на вирішення конфлікту інтересів між власниками, кредиторами та керівництвом підприємства

При здійсненні дивідендної політики необхідно враховувати певні обмеження:

• заборгованість власників за внесками до СК;

• при наявності підстав щодо порушення справи про банкрутство підприємства;

• коли власний капітал є меншим за обсяг його статутного та резервного капіталу;

• повністю не сплачені поточні та накопичені дивіденди за привілейованими акціями;

• при відсутності відповідних фінансових джерел виплати дивідендів;

• при наявності договірних обмежень (з банком-кредитором).

2 .

акціям

Визначальний підхід до формування дивідендної політики	Варіанти використання типів дивідендної політики
І. Консервативний підхід	1. залишкова політика дивідендних виплат
	2. політика стабільності розміру дивідендних виплат
ІІ. Компромісний (поміркований) підхід	3. політика мінімального стабільного розміру дивідендів із надбавками в окремі періоди
ІІІ. Агресивний підхід	4. політика стабільного рівня дивідендів
	5. політика постійного росту розміру дивідендів