1.До основних бюджетів відносять:

• план інвестицій,

• план фінансових результатів,

• планування ліквідності (оперативний фінансовий бюджет),

• плановий баланс,

• план звіту про рух грошових коштів.

2. У первинному бюджеті фіксуються планові значення фактора, що найбільше обмежує діяльність підприємства. Він може бути орієнтованим на збут продукції, постачання факторів виробництва, можливості фінансування.

3. Часткові бюджети формують відповідно до спеціалізації та декомпозиції і включають окремі частини грошових доходів і витрат. До типових відносять:

• план реалізації продукції,

• бюджет виробництва,

• бюджет товарно-матеріальних запасів,

• бюджет ФОП та нарахувань на неї,

• бюджет матеріальних витрат,

• бюджет споживання енергії,

• бюджет інших витрат,

• бюджет погашення кредитів,

• податковий бюджет.

Всі бюджети тісно пов’язані між собою і складають єдину систему.

3.

Необхідність планування прибутків і збитків зумовлено такими чинниками:

• потребою в інформації щодо майбутніх фінансових результатів і можливих джерел фінансування інвестицій і виплати дивідендів,

• необхідністю визначення потреби в капіталі,

• необхідністю оцінки рівня податкового навантаження у плановому періоді.

Планування прибутків і збитків здійснюється зіставленням прогнозів доходів і витрат за всіма видами діяльності. Прогнозні показники плану реалізації розраховуються на основі аналізу ситуації на ринку із врахуванням:

• статистичних показників загальноекономічного, демографічного розвитку,

• економічних оглядів,

• існуючих тенденцій в соціальній, культурній сферах,

• впливу сезонних, циклічних коливань на обсяги реалізації,

• довготривалих тенденцій зміни економічних показників,

• даних економічної розвідки.

У процесі такого планування розраховують точку беззбитковості та зони безпеки підприємства.

На основі прогнозів реалізації розробляється бюджет виробництва продукції, де відображають:

• асортимент продукції,

• обсяги виробництва,

• витрати на виробництво продукції,

• необхідний запас сировини та матеріалів,

• інша інформація, пов’язана з виробництвом продукції.

Планування ліквідності (платоспроможності) здійснюється на основі зіставлення прогнозів грошових надходжень і виплат протягом планового періоду. До основних інструментів планування ліквідності належать оперативний фінансовий план і бюджет робочого капіталу. Оперативний фінансовий план складається на 12 місяців з розбивкою (по днях, тижнях, декадах, місяцях) і містить інформацію про грошові надходження та видатки підприємства. За структурою він може складатись з таких елементів (план та факт):

• залишок грошових коштів на початок періоду,

• грошові надходження,

• грошові видатки,

• залишок (дефіцит) грошових коштів на кінець періоду.

Найважливішим інструментом перевірки узгодженості показників балансу і оперативного фінансового плану на предмет забезпечення стабільної фінансової рівноваги є прогнозування робочого капіталу. Бюджет робочого капіталу базується на плануванні змін у складі короткострокових активів та пасивів. Основна мета його складання – прогнозування змін показників ліквідності в плановому періоді, що створює базу оперативного управління ліквідністю. Якщо протягом планового періоду обсяг робочого капіталу залишається стабільним, то це означає, що фінансування підприємства здійснюється згідно правила паралельності строків.

Координація та узгодження показників окремих бюджетів між собою відбувається у зведеному бюджеті (балансі підприємства). Позиції балансу планують на підставі плану інвестицій, бюджету ліквідності, бюджету товарно-матеріальних запасів, бюджету прибутків і збитків, інших. Зміни у складі активів і пасивів, які очікуються в плановому періоді, відображаються у динамічному (рухомому) балансі, де висвітлюються сумарні зміни у величині різних активів та паралельно - у пасиві – джерелах фінансування.

4.

Бюджетний контроль – це порівняння фактичних показників фінансово-господарської діяльності з плановими (бюджетними) на предмет перевірки їх узгодженості за величиною і термінами, а також аналіз причин відхилень з метою вироблення пропозицій щодо коригування бюджетів та показників діяльності підприємства. Основними елементами системи контролю є:

• об’єкти контролю (бюджети),

• предмети контролю – окремі показники доходів і витрат , надходжень і видатків,

• суб’єкти контролю – служби контролінгу,

• інструменти контролю - методи, процедури, що використовуються.

Діяльність контролера в галузі бюджетного контролю передбачає такі заходи:

1. ідентифікацію фактичних даних,

2. розрахунок відхилень,

3. визначення причин і факторів відхилень,

4. розробка каталогу заходів щодо коригування планів,

5. оцінка запропонованих заходів,

6. ініціювання рішень щодо коригування планів,

7. контролю виконання скоригованих планів.

Результати бюджетного контролю доцільно оформляти у вигляді звіту (рапорту) про виконання бюджетів. Аналіз відхилень подають у вигляді схем, графіків, з фіксацією відхилень пояснюються причини та формулюються пропозиції щодо коригування бюджетів. На крупних підприємствах функціонують комплексні автоматизовані системи бюджетного планування та контролю, що дозволяє оперативно одержувати інформацію про виконання бюджетів і вносити необхідні корективи.