Тема 11. Фінансовий контролінг

1. Сутність та основні завдання фінансового контролінгу.

2. Функції контролінгу.

3. Інструменти та методи контролінгу.

Фінансовий контролінг – функціональна система планування, контролю, аналізу відхилень, координації, внутрішнього консалтингу та загального інформаційного забезпечення керівництва підприємства. Тобто це спеціальна, саморегулююча система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства і включає в себе інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг.

Завдання контролінгу:

• збір та аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, що стосується об’єкта контролінгу,

• виявлення та ліквідація “вузьких місць” на підприємстві,

• своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей,

• забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків, розробка заходів по їх усуненню,

• виявлення резервів зниження собівартості,

• оцінка повноти та надійності ведення бух обліку,

• розробка стратегії розвитку та координація роботи з планування господарської діяльності,

• аналіз відхилень факт показників діяльності від запланованих, вироблення пропозицій щодо корекції планів,

• забезпечення постійного контролю за додержанням встановленого документообороту, проведення операцій,

• надання рекомендацій страхування підрозділам у процесі планування,

• проведення внутрішнього консалтингу, проведення внутрішнього аудиту.

2.

Основними функціями контролінгу є:

1. координація планів і діяльності,

2. фінансова стратегія,

3. планування та бюджетування,

4. бюджетний контроль,

5. внутрішній консалтинг та методологічне забезпечення,

6. внутрішній аудит і ревізія.

Для уникнення (чи нейтралізації) проблем стратегічного характеру на підприємстві слід запровадити механізм стратегічного контролінгу. Стратегічний контролінг – це комплекс функціональних завдань, інструментів і методів довгострокового (3 і більше років) управління фінансами, вартістю та ризиками. Стратегія діяльності підприємства – це визначення основних його довгострокових цілей і завдань, обрання курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення поставлених цілей. Головні завдання стратегічного контролінгу:

1. визначення стратегічних напрямів діяльності підприємства,

2. формування стратегії розвитку,

3. визначення стратегічних факторів успіху,

4. впровадження дієвої системи раннього попередження і реагування (перманентний аналіз шансів, ризиків, сильних і слабких сторін),

5. визначення горизонтів планування,

6. довгострокове управління вартістю підприємства та прибутками його власників,

7. довгострокове фінансове планування: прибутків та збитків, грошових потоків, балансу, основних фінансових показників,

8. забезпечення інтеграції довгострокових цілей та оперативних завдань.

До основних інструментів стратегічного контролінгу відносять: аналіз сильних і слабких сторін, побудова стратегічного балансу, портфельний аналіз, організаційний аналіз, функціонально-вартісний аналіз, модель життєвого циклу, система раннього попередження та реагування, дискримінантний аналіз, тощо.

Побудова система управління інформацією супроводжується виконанням таких завдань:

• визначення характеру інформації, яку потрібно зібрати та обробити,

• організація системи збору та обробки інформації,

• визначення найбільш прийнятних інструментів та методів збору й обробки інформації.

Забезпечення інформацією здійснюється створенням системи раннього попередження та реагування – це особлива інформаційна система, яка сигналізує керівництву про потенційні ризики та шанси, які можуть насуватись на підприємство як з боку зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Етапи процесу створення системи раннього попередження та реагування

визначення сфер спостереження (об’єктів діагностики),

вибір індикаторів раннього попередження

розрахунок граничних значень індикаторів і безпечних інтервалів їх зміни,

формування конкретних аналітичних завдань для аналітичних центрів,

узагальнення одержаних аналітичних висновків та підготовка пропозицій і рекомендацій.

Розрізняють дві підсистеми СРПР: орієнтована на внутрішні параметри діяльності підприємства, та орієнтована на зовнішнє середовище.

Отже, координація забезпечує організацію ефективнішого використання всіх видів ресурсів (фінансових, трудових, виробничих), якими володіє підприємств. Найважливішими інструментами тут є стратегічне, довгострокове планування та бюджетування.

Базовими складовими оперативного фінансового контролінгу є система річних бюджетів і бюджетний контроль. Головною метою оперативного фінансового контролінгу є організація системи управління досягненням поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства. Такими цілями є досягнення показників виручки від реалізації, прибутку, постійних і змінних витрат, рентабельності капіталу. Оперативний фінансовий контролінг (на відміну від стратегічного) спирається переважно на внутрішні джерела інформації (доходи – витрати, грошові надходження – грошові видатки), а стратегічний орієнтований на аналіз шансів і ризиків, сильних і слабих сторін. Однією з функцій управління є контроль ефективності виконання планових завдань. Він зводиться до:

• ідентифікації фактичних даних,

• розрахунку відхилень,

• визначення причин та факторів відхилень,

• розробка, добір каталогу заходів щодо коригування планів і діяльності,

• оцінювання запропонованих заходів,

• ініціювання рішень щодо коригування планів,

• контроль виконання скоригованих планів.

До функцій контролінгу відноситься також внутрішній аудит та консалтинг. Внутрішній аудит – сукупність процедур, які забезпечують подання керівництву підприємства вірогідної та повної інформації; додержання внутрішніх та зовнішніх нормативних актів у процесі здійснення фінансово-господарської діяльності; збереження майна підприємства та його кредиторів; оптимальне використання наявних ресурсів; управління ризиками; забезпечення виконання управлінських розпоряджень, спрямованих на досягнення мети, що поставлена в стратегічних та інших планах (тобто, сукупність процедур щодо перевірки відповідності фактичного стану об’єкта аудиту нормативному). У процесі внутрішнього аудиту вирішуються такі завдання:

• впровадження ефективної, вірогідної та повної інформації в процес управління,

• виявлення та усунення недоліків та порушень,

• перевірка виконання вимог з ефективного управління ризиками,

• налагодження і підтримання взаємодії з зовн аудиторами і контролюючими органами,

• вироблення рекомендацій щодо усунення виявлених недоліків та мобілізація наявних ресурсів.

3.

Служби контролінгу у процесі виконання своїх функцій використовують різні методи - як загально методологічних і загальноекономічні: спостереження, порівняння, групування, аналіз, трендовий аналіз, синтез, систематизацію, прогнозування. До специфічних методів контролінгу належать: опитування (анкетування), факторний аналіз відхилень, аналіз точки беззбитковості, бенчмаркінг, вартісний аналіз, портфельний аналіз, АВС-аналіз, нуль-базис-бюджетування.

1. опитування (анкетування) спрямовано на виявлення сильних та слабких сторін підприємства; внутрішніх резервів.

2. мета факторного аналізу відхилень – визначення та оцінювання відхилень фактичних показників витрат від планових.

3. аналіз точки беззбитковості зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції, при якому підприємство не несе збитків = нульовий прибуток.

4. бенчмаркінг – перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними об’єктами інших підприємств. Види бенчмаркінгу: внутрішній (порівняння різних структурних підрозділів); зорієнтований на конкурентів ( порівняння з аналогічними об’єктами конкурентів); функціональний бенчмаркінг (не з конкурентами). Об’єктами його є процеси, методи, технології, якісні показники продукції, фінансові показники.

5. вартісний аналіз – дослідження функціональних характеристик продукції з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. Для цього виділяють головні, додаткові та непотрібні функції продукту та можливості мінімізації витрат на виконання кожної функції.

6. портфельний аналіз - інструмент стратегічного контролінгу, в якому досліджується теперішня вартість очікуваних доходів від володіння ЦП та рівень ризикованості вкладень.

7. АВС – аналіз - метод контролінгу, що застосовується для добору найцінніших для підприємства постачальників і клієнтів, найважливіших видів сировини та матеріалів, найвагоміших елементів витрат, найрентабельнішої продукції, напрямків КВ.

8. аналіз сильних і слабких місць (SWOT- аналіз) призначений для з’ясування фактичного стану підприємства та перспектив його розвитку. У його результаті виявляються позитивні та негативні чинники впливу на підприємства ззовні, а також внутрішні та виявляються додаткові шанси та ризики, які можуть виникнути під дією зовнішніх обставин.