75

Тема 1. Основи фінансової діяльності суб’єктів господарювання

1. Зміст і завдання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

2. Капітал підприємства та його економічна сутність.

3. Поняття фінан­су­ван­ня. Методи розрахунку потреби в капіталі.

4. Принципи та правила фінансування.

5. Теоретичні джерела фінансової діяльності підприємств.

Фінанси підприємств як економічна категорія – це сукупність економічних відносин, що опосередковують процес розподілу і перерозподілу ВВП, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів в процесі відтворення. Фінанси підприємств виконують ті ж функції, що і фінанси – розподільчу і контрольну.

Фінансова діяльність являє собою управління процесами формування і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, тобто управління фінансовими ресурсами. Фінансові ресурси підприємств – це грошові фонди цільового призначення, які формуються в процесі розподілу і перерозподілу ВВП і НД, і використовуються в цілях підприємства. Грошові фонди можна поділити на: власні, позичені і залучені.

Фінансова діяльність підприємства - використання різних прийомів і методів для фінансового забезпечення функціонування підприємства, досягнення визначеної ним мети – отримання прибутку, підвищення ефективності діяльності.

Завдання фінансової діяльності підприємства	фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності
	пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності
	виконання фінансових зобов’язань перед СПД, бюджетом, банками
	мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого і соціального розвитку, збільшення власного капіталу
	контроль за ефективним, цільовим розподілом і використанням фінансових ресурсів

Фінансова діяльність (за Бланком І.А.) – цілеспрямована система заходів по залученню необхідного капіталу з зовнішніх джерел, а також своєчасного і повного виконання зобов’язань по його обслуговуванню і поверненню.

Згідно із П(С)БО, фінансова діяльність – це діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного і позиченого капіталу підприємства (який не є результатом операційного діяльності). Тобто, визначення фінансової діяльності у вузькому розумінні співпадає із поняттям фінансування підприємства.

2.

Капітал – накопичений запас економічних благ в формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, що вкладається його власником в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання прибутку.

1. Операційна діяльність підприємства – основна його діяльність, що пов’язана із виробництвом продукції або її реалізацією, що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Тоді операційний капітал – це капітал підприємства, що задіяний у його виробничій діяльності і формує доходи від такої діяльності.

2. Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Тобто, це сукупність практичних дій інвестора по здійсненню інвестицій, тобто вкладенню капіталу в грошовій, матеріальній та нематеріальній формах в об’єкти підприємницької діяльності з метою отримання доходу.

3. Фінансова діяльність – діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства. – заходи по залученню необхідного капіталу із зовнішніх джерел, а також своєчасному і повному виконанню зобов’язань по його обслуговуванню і поверненню.

Часто фінансову діяльність трактують ширше, ніж фінансування.

Тобто, у широкому розумінні, фінансова діяльність – всі заходи, пов’язані із мобілі­за­ці­єю капіталу, його використанням, примноженням та поверненням. Таким чином, фінансова діяльність суб’єктів господарювання - весь комплекс функціональних завдань, що здійсню­ють­ся фінансовими службами підприємства і пов’язаних із фінансуванням (вузьке розуміння), інвес­тиційною діяльністю і фінансовим забезпеченням операційної діяльності суб’єктів господарювання .

3. Фінансова діяльність як управлінська функція тісно пов’язана із фінансуванням.

Фінансування	залучення капіталу
	зв’язок з інвесторами
	зв’язок з кредиторами
	фінансова структура капіталу
	забезпечення поточної ліквідності та платоспроможності
	управління розподілом та використанням прибутку
	управління кредиторської заборгованості
	дивідендна політика

Потреба в капіталі – виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства у грошових та матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених завдань та забезпечення фінансової рівноваги.

Потреба в інвестиційному капіталі визначається на основі бюджету капіталовкладень, в якому відбито виробничу програму.

Потреба в оборотному капіталі для фінансування виробничого процесу визначається за окремими видами оборотних активів на основі їх нормування за видами оборотних активів: П = одноденна потреба * на кількість днів запасу

Критерії прийняття фінансових рішень

прибуток рентабельність

ліквідність платоспроможність прибуток рентабельність

фінансова незалежність

прибуток рентабельність

накладні витрати по залученню капіталу

мінімізація оподаткування

дивідендна політика

об’єктивні обмеження

особливості законодавства про банкрутство

4. Розрізняють три правила фінансування:

1. Золоте правило фінансування = банківське правило = правило узгодженості строків. Воно вимагає, щоб строки , на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Воно проявляється:

довгострокові активи ≤ 1, короткострокові активи ≥ 1,

довгострокові пасиви короткостроковий капітал

2. Золоте правило балансу – принцип фінансування підприємства, який вимагає не лише паралельності строків фінансування та інвестування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Це правило передбачає виконання двох умов:

Необоротні активи	Власний капітал		Необоротні активи	Власний капітал
				Довгострокові пасиви
	Довгострокові пасиви		Довгострокові оборотні активи
Оборотні активи	Короткострокові пасиви		Короткострокові оборотні активи	Короткострокові пасиви

3. Правило вертикальної структури капіталу пов’язане з аналізом складу та структури джерел формування капіталу; воно вимагає додержання певного співвідношення між власним і позичковим капіталом. Для його дослідження використовують два показники:

- Коефіцієнт автономії (фін незалежності)

- Коефіцієнт фінансового лівериджу (заборгованості)

5. Теорії з приводу фінансування класифікують залежно від того, які фінансові ризики взяті за основу: зовнішні чи внутрішні.

1. класична теорія фінансування (зовнішні)

• теорія інвестування,

• теорія фінансування.

2. Неокласичні теорії (зовнішні)

• теорема іррелевантності,

• теорема оптимізації портфеля інвестицій,

• теорема оцінювання доходності активів,

• теорія арбітражного ціноутворення.

3. Неоінституційний підхід (внутрішні ризики)

• теорія агентських відносин,

• теорія фінансового посередництва.