Лекція №7. Тема. Словотвір як навчальна дисципліна. Словотвірна структура слова План

1. Об’єкт і завдання словотвору.

2. Основні аспекти словотвору.

3. Похідне слово як основна одиниця словотвору, похідна основа.

4. Твірна основа і формант.

5. Словотвірна структура похідного слова.

Література:

1. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. — с. 99 – 118.

2. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. — параграфи 7, 10, 17, 20.

1. Словотворення — процес, механізм, система і результат творення вторинних (похідних слів). Розділ мовознавства, який вивчає процес творення слів, його словотвірну структуру... називається словотвором. Словотворення ще називають деривацією, а словотвір — дериватологією.

Як окрема дисципліна словотвір сформувався завдяки працям Г. Винокура, О. Смирницького, І. Ковалика.

Об’єктом словотвору є похідні слова. Завдання: вивчення структури похідних слів, їх складових та їх зв’язків; вивчення формальних і семантичних ознак похідних слів, способів словотворення, словотворчих ресурсів, за якими визначається спосіб словотворення тощо. Словотвір можна вивчати в діахронічному і синхронічному аспектах. Діахронічний словотвір ототожнюють з історичним, оскільки досліджуються певні процеси формування нових слів в ході історичного розвитку. Синхронічний словотвір вивчає процеси і шляхи утворення нових слів на сучасному етапі розвитку мови.

2. Морфологічний аспект полягає в тому, що вивчаються словотвірні морфеми похідних слів, які водночас вказують на морфологічні ознаки слова. Так, багато суфіксів вказує на належність до частини мови: -ик, -ник, -от(а), -ість, -ств(о), -тель та інші — до іменників, -н-, -аст-, -ов-, -лив- — до прикметників, -і-, -ува-, -ну-, — до дієслів. Суфікси нерідко розрізняють граматичний рід (стриб-ну-ти —доконаний вид) окремі суфікси поєднуються лише з певними частинами мови (-няк з основами іменників): березняк.

Структурний аспект передбачає встановлення структурної відповідності між вихідним (твірним) та новоутвореним (похідним) словами: добрішати – добріший.

Ономасіологічний аспект передбачає врахування семантики похідного слова. Похідність слова семантично мотивується вихідного слова, тобто при доборі твірного слова до похідного керуємося семантичним правилом. Словотвірне правило (Горпинич, Грещук) — це зумовленість вибору словотворчого засобу сукупність семантичних ознак твірного слова: бандур-ист, «той, хто грає на бандурі». Отже, твірне слово добирається за симантичним критерієм.

3. при визначенні поняття «похідне слово» звертаємося до критерію Г. винокура, за яким головною ознакою похідного слова є його словотвірна мотивованість, тобто до похідного слова завжди є твірне. Похідне слово характеризується ознаками:

1) завжди семантично витлумачене за допомогою іншого (твірного) слова: весельчак — «той, хто веселий»,

2) похідне слово структурно складніше, ніж твірне: добр-як — «той, хто добрий». Похідне слово завжди двокомпонентне (бінарне), оскільки воно складається з твірної (мотивуючої) частини і ферманта: степ-няк, картопл-ина. Похідне слово — слово, утворене від іншого слова. Воно протиставляється твірному слову. Твірне слово — це вихідне слово, яке служить для утворення іншого (похідного) слова:

край (твірне слово) краянин (похідне слово)

троянда (твірне слово) трояндовий (похідне слово).

Відповідно до поняття похідне слово у словотворі існує поняття похідна основа. Похідна основа — це основа, яка за допомогою словотворчих засобів утворена від іншої основи: телятник (від телята). Вона також має бінарну структуру (твірна основа + словотворчий засіб). Непохідна основа — основа, яка не походить від іншої (не виводиться від іншої), яка дорівнює кореню: звук, плід, листя, зелений.

Похідне слово співвідноситься із твірним словом.

4. Похідна основа протиставляється ще твірній основі. Твірна основа — частина твірного слова, від якої утворюється похідне, і яка цілком або у видозміненому вигляді повторюється у цьому похідному: флейт-а — флейт-ист. Твірну основу виявляємо шляхом «накладання» твірного слова на похідне. Частини, які збігаються, і будуть становити твірну основу: груп-а – груп-ов-ий, бід-а – бід-ува-ти, багат-ий – багат-ств-о, рад-ий – рад-ощ-і. За будовою твірна основа може дорівнювати кореню (див. вище), або поділятися на кореневу і афіксальну (витворити – витвір, сміливий – сміливець).

Твірна основа не існує самостійно, вона виявляється після завершення словотворчого акту як спільна частина для твірного і похідного слів. похідні слова утворюються за допомогою словотворчих засобів, які називаються формантами. Формант — словотворчий афікс, який разом із закінченням виражає його значення: біл- (твірна основа) + -іти (формант) “набувати певної ознаки”; друг- (твірна основа) + -о- +клас- (твірна основа) + -ник (формант) “учень, що навчається в другому класі”. Формант може бути матеріально виражений або нульовий: насипати – насип. Афікси поділяються на продуктивні і непродуктивні, регулярні і нерегулярні.

5. Похідне слово — найменша комплексна одиниця словотвірної системи. Воно винакає в результаті процесів словотворення. Похідне слово має словотвірну структуру. Воно складається з твірної основи і форманта. Тим і відрізняється словотвірна структура слова від морфемної. Остання має стільки елементів, скільки є морфем: уч-и-тель (морфемна структура) і учи-тель (словотвірна). Словотвірна структура має бінарний характер.

Для похідних існує протилежна твірна основа і формант. Твірною базою виступають слова, словосполучення, усічені основи: не-правда, сонцелюб, кільк-ість. Трактування поняття словотвірної структури знаходимо у Соболєва, Степанова.