Лекція №5. Тема: Морфологія План

1. Морфологія як наука.

2. Морфологічна модель, морфологічна позиція, морфонема.

3. Морфологічні явища.

Література:

1. Вакарюк Л., Панцьо С. Українська мова. Морфеміка і словотвір. — с. 67 – 82.

2. Горпинич В.О. українська словотвірна дериватологія. — с. 143 – 167.

3. Українська мова. Енциклопедія. — с. 349 – 352.

1. Морфонологія — розділ мовознавства, який сформувався на перетині морфології та фонології і вивчає закономірності функціонування морфологічно зумовлених морфем. Цей розділ науки розвинувся протягом останніх 20-30 років. Дослідження варіантності морфем спричинило появу нового вчення про фонологічну структуру морфем. Об’єктом морфонології є варіювання морфем і парадигматика їх аломорфів. Завдання морфонології — дослідження фонематичних і акцентологічних змін, які відбуваються в морфемах внаслідок словозміни або словотворення. Ці зміни відбуваються регулярно, носять системний характер. Регулярними і обов’язковими є чергування кінцевого приголосного основи перед суфіксом прикметника –н-: рік – річний, сміх – смішний, сніг – сніжний.

2. Регулярність перетворень породила морфонологічну модель (схему), в якій відтворюються морфонологічні зміни у багатьох похідних. У морфонології одним із основних понять є морфонологічна позиція. Це місце морфа або аломорфа у слові, яке визначається характером сусідніх морфів. Подібне визначення запропонував Лопатін (1977). Морфонологічна позиція — комбінаторний процес поєднання морфем та спричинені цим зміни їх звукового оформлення. Процес взаємопристосування морфем в слові нерідко пов’язаний з необхідністю уникнути порушення якихось закономірностей української мови. Тут приходять на допомогу морфонологічні явища, основне призначення яких полягає в полегшені процесу поєднання морфем: суфікс –ськ- не може бути приєднаний до основи Ялт(а) (ялтський). Він приєднується за допомогою інтерфікса –ин-: ялтинський, хоч в інших випадках цей суфікс може приєднуватися легко без інтерфікса: Поділля – подільський. Отже, морфонологічна позиція — це місце поєднання сусідніх морфем. Це місце називають “ морфемним швом”, тобто це місце стику морфем: блиск – блищ-а-ти, рух – руш-и-ти, козак – козацьк-ий. У морфемній структурі слова важливим є виявлення морфонологічних засобів як допоміжних елементів в утворенні похідних слів. Такою одиницею морфонологічних засобів виступає морфонема. Г. Циганенко її визначає як “звуки, які групуються в морфах однієї і тієї ж морфеми, утворюючи фонемні ряди” (1978). Морфонема — це ряд фонем, що заміняють одна одну в межах тієї ж морфеми і представлені її аломорфами (ход-и-ти і ходж-у, крич-а-ти і крик-нути). Морфонеми д – дж, ч – к. розрізняють морфонеми регулярні і нерегулярні. Останні маємо в запозичених чи застарілих словах.

3. До морфонологічних явищ в українській мові належать:

1) морфонологічні чергування: ручний (к-ч перед –н-ий), перекручення (т – ч перед –енн-я);

2) усічення основи вихідного слова перед суфіксами: синтаксис – синтаксичний (скоротилося –ис-);

3) нарощення звуків: театрал – театральний (нарощення –аль- до суфікса –н-ий), рвати – зірвати (нарощення –і- до префікса з-);

4) суміщення (накладання) морфем: Тернопільщина (тернопільський + -ина), одеський (одесь + ський);

5) переміщення наголосу (заробіток – заробітчанський);

6) суміщення (накладання) морфем і морфонологічні чергування (фузія) моряк – моряцький;

7) усічення, накладання, чергування: чех – чеський;

8) усічення, нарощення, чергування, наголос: чотири – четверо;

9) інтерфіксація: Америка - америк-ан-ський.

Інтерфіксація — морфонологічне явище, при якому на морфемному шві з’являється асемантична вставка.

Інтерфікс з’являється і тоді, коли на морфемному шві виникають стягнення морфем, неможливі в українській мові згідно з законами морфонології або нетипові для сучасної української мови. Інтерфікс не має значення, а лише виконує формальну функцію — сприяє взаємопристосуванню морфем. Ідея виділення таких формальних відрізків належить М. Трубецькому. Існує дві точки зору на інтерфікс: 1) сполучна морфема, що з’єднує частини складного слова, 2) морфема без самостійного значення, що розташована між основою і словотворчою чи граматичною морфемою (див. Укр. Мова. Енциклопедія.) В українській мові налічують близько 30 інтерфіксів. Виділяють продуктивні і малопродуктивні інтерфікси.