Лекція №2. Тема. Класифікація морфем української мови План

1. Типи морфем за характером значення

2. Типи афіксів за позицією в структурі слова

3. Типи афіксів за функцією

4. Типи афіксів за способом їх вираження

Література:

1. Вакарюк Л., Панцьо С. українська мова. Морфеміка і словотвір. — Тернопіль, 1999. — С. 21-42.

2. Горпинич В.О. Українська словотвірна дерпиватологія. — Дніпропетровськ, 1998. — С. 13-51.

3. Клименко Н., Карпіловська Є. Словотвірна морфеміка сучасної української мови. — К., 1978.

1. Морфеми мають багатоаспектний характер. Їх класифікація відбувається на основі чотирьох важливих ознак: а) за значенням; б) за позицією в структурі слова; в) за функцією; г) за способом вираження. За значенням морфеми поділяються на кореневі і афіксальні. За характером значень морфеми можуть виражати предметне, дериваційне і релетивне значення. Носієм предметного значення є корінь. Носіями дериваційного значення є префікси і суфікси (без-дум-(й)-а). Релятивне (від лат. relatio — відношення) виступає закінчення, рідше суфікс (слон-ен-я — суфікс –ен- має дериваційне і релятивне значення: утворюю назву малої істоти та іменник середнього роду). В. Горпинич поділяє морфеми за значеннями на семантичні (корінь), лексико-граматичні (суфікси, префікси, конфікси) і граматичні (закінчення). Конфікс — це поєднання префікса і суфікса чи префікса і постфікса, як рамкової конструкції для утворення слів: о-…-ок (одвірок) під-…-ок (підліток), по-…ому (по-новому).

Афіксоїд — морфема, подібна до афікса і до кореня. Розрізняють префіксоїди (бі-, мікро-, міні-, полі-, мало-, багато-, загально-, пів-, напів- — мікроавтобус, загальновживаний) і суфіксоїди ( -віз, -роб, -мір, -різ, -дром — водовіз, молоковіз, землемір, космодром, ракетодром).

2. У складі простого слова має місце позиція для чотирьох типів морфем: префікса, суфікса, кореня, флексії. Ще розрізняють інтерфікс, постфікс, конфікс.

Префікс — препозитивна морфема, знаходиться перед коренем (перед-день), перед іншим префіксом (по-написувати). Система префіксів поповнюється за рахунок перейнятих з інших мов (а-, анти-, інтер-, де-, ультра- та інші) і за похідних зне-, недо- (знеболити).

Суфікси знаходяться після кореня (брат-н-ій) і після суфікса (не-залеж-н-ість). Закінчення — словозмінний афікс, що виражає граматичне та релятивне значення. Термін “флексія” належить Ф. Фон Шлегелю, а термін “закінчення” Я. Головацькому.

Інтерфікс — морфоподібний компонент, який з’єднує дві основи чи суфікс і корінь. В українській мові їх налічують біля 30: -о-, -е-, -и-, -ан-, -ів-, -ин- (купе-(й)-н-ий, тр-(и)-чі, бур-(е)-вій, птах(о)ферма, ялт-(ин)-ськ-ий, америк-(ан)-ськ-ий).

Конфікс —двокомпонентна афіксальна морфема (з-далек-а).

3. За функцією морфеми поділяються на основні (обов’язкові) і службові (факультативні). До обов’язкових належить корінь слова – носій лексичного значення. Функція кореня — виражати найзагальніше значення і бути базою для творення інших слів. Факультативні морфеми — це афікси, службові морфеми, які виражають граматичне або словотвірне значення.

За функцією афіксальні морфеми поділяються на словотворчі, формотворчі і словозмінні. До словозмінних належать афікси ,які утворюють словоформи однієї лексеми, — флексії і деякі суфікси: серц-е — серц-я флексії утворюють форми Н.в. і Р.в. одн., мат-ер-і — суфікс -ер- разом із флексією –і утворює форму Р.в. одн. До словотворчих належать афікси, за допомогою яких утворюються слова з різними значеннями. Словотворчу функцію виконують суфікси (Тернопіль – тернопіл-ець, тернопіль-ськ-ий) префікси (давній – пра-давній), конфікси (плече – перед-пліч-ч-я), постфікси (мучити-ся).

До формотворчих відносять афікси, які утворюють форми ступенів порівняння прикметників, дієприкметників, дієприслівників, форми на –но, -то, суфікси дієслів минулого часу –в-, -л-, суфікси видових форм дієслова –ну-, -ува-.

4. за способом вираження афікси поділяються на матеріально виражені і нульові або, по-іншому, на субстанціальні (повнозначні) і нульові (неповнозначні). Субстанціальні (повнозначні) — такі, які мають план вираження буквами, (звуками): прірв-а, прірв-ою. Флексії –а, -ою матеріально виражені, позитивні. Нульові — такі морфи, план змісту у яких не виражений звуками (буквами): флексії степ , знань , зелен , батьків , писав , сядь ; суфікси хід, синь, тризубий.

За активністю вживання афіксальні морфеми поділяються на регулярні (-ач), нерегулярні (-амт пошт-амт), за участю в творені слів на продуктивні (під-, -ник, -н-ий і т.д) і непродуктивні (-івн-а королівна). Також вживаються терміни активні афікси і неактивні. Окремі афіксальні морфеми є унікальні і їх називають уніфіксами (поп-ад-я).