Тема № 13. Безафіксні способи словотворення Теоретичні питання:

1. Нульсуфіксальний спосіб (усічення).

2. Осново- і словоскладання.

3. Абревіація.

Література:

1. В.О. Горпинич. Українська словотвірна дериватологія. – Дніпропетровськ, 1998. – С.126-128.

2. Н.Ф. Клименко. Як народжується слово. – К.: Рад. шк., 1991. – С.66-98.

3. М.В. Кравченко. Явище усічення у системі віддієслівних іменників // Мовознавство. – 1984. – № 3. – С.32-36.

4. О.А. Стишов. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ століття // Мовознавство. – 2001. – № 1. – С.33-40.

5. Л.М. Третевич. Нульова суфіксація деад’єктивних іменників у сучасній українській мові // Українське мовознавство. – 1982. – № 10. – С.60-66.

1. У системі іменникового словотвору активно діє безсуфіксний або нульсуфіксальний спосіб. Мовознавці цей спосіб ще називають зворотним, регресивним, усіченням, способом заміни флексій, конверсією, нульовою суфіксацією тощо.

Нульова суфіксація – це утворення похідних за допомогою нульових суфіксів, наприклад: добирати → добірØ.

Розрізняють два типи слів, утворених нульсуфіксальним способом:

1) похідні, утворені від прикметників і дієприкметників (деад’єктиви), наприклад: блакитний → блакить, зарослий → зарослі;

2) похідні, утворені від дієслів (девербативи), наприклад: ходити → хід, вибирати → вибори.

При нульсуфіксальному способі утворюються тільки іменники шляхом усічення частини твірної основи. Усічення виявляється без фонетичних змін (бігати → біг, насипати → насип) і з фонетичними змінами, які полягають здебільшого у чергуванні голосних або приголосних (вивозити → вивіз, зав’язати → зав’язь). Допоміжним засобом безсуфіксного творення іменників може виступати також перенесення наголосу: закликáти → зáклик.

2. Складання (осново- і словоскладання) – різновид морфологічного словотворення, при якому нове слово утворюється шляхом об’єднання в одне ціле двох чи більше основ або слів: лісотундра, світловодолікарня.

Цим способом утворюються іменники, прикметники, рідше прислівники та дієслова.

У межах складання розрізняють основоскладання та словоскладання.

Результатом основоскладання є складні слова, або композити.

Основоскладання – це поєднання кількох основ слів ( основи та цілого слова) за допомогою інтерфіксів о, е або без них: сухофрукти, працездатний.

У композитах твірними виступають повні основи слів, які співвідносяться зі словосполученнями, побудованими за типами підрядного зв’язку (близькоспоріднений) або сполученням компонентів із сурядним зв’язком (чорно-синій).

Словоскладання, або юкстапозиція – це поєднання кількох слів в одному складному слові: салон-перукарня, далеко-далеко.

Юкстапозити утворюються на основі словосполучень прикладкового типу і виражають одне поняття: лікар-онколог, фільм-опера.

3. Спосіб абревіації полягає в утворенні похідних шляхом скорочення твірних слів, наприклад: педучилище ← педагогічне училище, ВНЗ ← вищий навчальний заклад.

Цим способом творяться тільки іменники. Абревіатури утворюються головним чином на основі словосполучень прикметника з іменником (дитбудинок, спецкор) або, рідше, від словосполучень двох іменників чи іменника з прикметником (начдив, комбат).

Джерела абревіації: науково-технічний прогрес, поява політичних партій, розвиток ділового спілкування, реклами тощо.

Розрізняють три типи абревіатур:

а) часткові – це складноскорочені слова, утворені усіченням основ кількох слів: фінвідділ, літредактор. Залежно від поєднання частин виділяється по- складова: Донбас, виконком;

б) ініціальні, в яких враховуються то букви, то звуки: ДАІ, АТС, ЦДІА;

в) комбіновані, в яких комбінуються частковий та ініціальний типи: райуно, соцзабез, ТУ-134.

Размещено на Allbest.ru