8. Техніка подолання осипних схилів
(2 години)
Пересування по осипам
Осипи можуть бути дрібними, середніми та великими. Можуть бути старими, добре злежані, або рухомі. Найбільш небезпечні середні, не злежані осипи. На таких набагато вища можливість зриву каменів і ураження людей, що рухаються по ним. Дрібна рухлива осип найбільш складна в подоланні. Дрібні уламки каміння відповзають із під ноги, і тут важко організувати тверду, надійну опору для ноги. Турист робить крок вгору, а сходинка разом з ногою відповзає вниз, і він практично залишається на місці, як би пробуксовує. На таких осипах необхідні плавні, рівномірні рухи, особливо неприпустимі різкі, рвучкі рухи та стрибки.
Середні осипи більш стійкі, але оскільки уламковий матеріал скель тут крупніше, то збільшується небезпека викликати падіння каменя або навіть каменепадів. Долати таку осип треба плавно, не поспішаючи, відшукуючи тверду точку опори для ноги. При русі по середній осипі зростає небезпека пошкодження ноги; недбала постановка ноги на камінь може призвести до того, що камінь, вислизнувши з-під неї, зміститься і на валиться на ногу. Небезпечно також попадання ноги або навіть руки в розколину між камінням.
Вельми своєрідно подолання великих осипів. Тут часом доводиться застосовувати елементи скелелазіння, щоб переміститися з одного блоку каменя на інший. Краще місце для льодоруба в цей момент – за лямкою рюкзака, так як при втраті рівноваги або при падінні турист може завдати собі травму.
При спуску дрібні рухливі осипи не тільки краще, але іноді можуть викликати і задоволення.
Вибираючи для спуску ділянки, покриті дрібним щебенем, можна легко ковзати разом з щебенем під дією власної ваги. Можливо навіть глісирування дрібними кроками.
При спуску по середній осипі прямо вниз можна також рухатися разом з рухомою масою каменів, зрівнюючи темп спуску зі швидкістю руху каменів, не боячись їх падіння і тільки час від часу роблячи 1-2 кроки в бік, щоб пропустити повз великі камені, які вже набрали значну швидкість.
Якщо по дрібній та середній осипі спуск здійснюється прямо вниз, то по великій осипі і скельним завалам доводиться спускатися лазінням. Підвищується ймовірність попадання ноги або руки в розколину між камінням, можливий зсув великих, не щільно лежачих каменів, можлива втрата рівноваги.
Пересування по моренні
Морена – нагромадження каменів, які льодовик тягне з собою в долину. По старим, зарослим травою моренам йти легко і безпечно. Бічні морени зазвичай протяжні, і саме по їх гребенях проходять основні шляхи і стежки вздовж льодовиків.
Морени, розташовані безпосередньо на льодовику, так звані серединні, постійно рухаються разом з льодовиком, перебуваючи у стані хиткої рівноваги. Опори для ноги тут нестійкі. Камені, що складають таку морену, в будь-яку хвилину можуть зірватися або зісковзнути в сторону, бо вони лежать безпосередньо на льоду.
Особливо небезпечні при проходженні тих які облямовують льодовик круті бічні морени. Вони складені з конгломерату – піску, зцементованого з окремими різнокаліберними каменями. У суху погоду в цій породі важко зробити сходинку, при дощі сходинка розкисає, камені вивільняються і вільно падають. Рухатися по таких ділянках слід акуратно, і льодоруб в якості основної точки опори тут необхідний. На пересування людини в горах впливають багато факторів. Дощ, вітер, різкі перепади температур постійно змінюють обстановку в горах. Уявно безпечний в гарну погоду, покритий травою і квітами схил при дощі стає слизьким і небезпечним. Морена, в якій в суху погоду важко зробити сходинку навіть за допомогою льодоруба, стає потужним джерелом селевих потоків і каменепадів при намоканні. Камені, що лежать на схилі тисячі років, підмиті водою, падають, викликаючи каменепади.
Рис.8.1. Прохід бокового схилу морени: а – правильно; б – неправильно.
При необхідності траверсу бічного схилу морени слід намітити шлях, вільний від ненадійно що лежать в гніздах каменів. При русі групи зигзагом ні в якому разі не збиратися один під одним (рис. 8.1.): будь який випадково скинутий камінь може викликати лавину каменів, обрушивши її на групу яка рухається внизу. А враховуючи складність рельєфу морени, швидко від них не піти і не втекти. Характерні для гірських районів сильні вітри, низькі температури, тумани, опади являють собою специфічні небезпеки, які слід добре знати і уникати.