Підсумок

Поняття «первісна культура» відбиває тривалий і суперечливий період становлення й розвитку людства. Тут важко відокремити власне культуру від способу існування людського суспільства. Тому в деяких випадках застосування терміна «культура» до перших кроків людства є досить умовним.

Основні чинники виникнення культури обумовлені життєвою необхідністю збереження й самовідтворення людського суспільства. У цій своїй якості вони переважно виступають як початки, пов’язані з біологічними потребами живої системи. Але саме ці чинники забезпечують процес адаптації до зміни умов середовища, підвищують рівень організації системи людського суспільства, поступово перетворюючись у надбіологічні механізми, що регулюють процес виживання й самозбереження. У цій своїй якості вони перетворюються на «першоцеглини» культури.

Основним засобом добування їжі протягом сотень тисяч років було збиральництво. Але справжній соціокультурний локомотив в історії ранніх людей — це полювання. Його результатом була не тільки м’ясна їжа, як стимулятор біологічного формування людини, але й прості форми кооперації учасників полювання, що сприяли вдосконаленню відносин і появі колективної власності. І те, й інше дозволило перейти від епізодичного до систематичного використання елементарних знарядь, а потім і до їх цілеспрямованого виробництва.

Особливістю архаїчної свідомості є її цілісність, синкретизм (нерозчленованість). При цьому слід звернути увагу на те, що чим складнішою стає діяльність людини, тим більше вона усвідомлює свою залежність від природи. На перших етапах вона не відокремлює себе від природи, і це породжує й анімізм, і тотемізм, і фетишизм, що поєднують людину й природу в одне ціле. В умовах пізнього родового суспільства людина вже обожнює природу, ставлячи себе в залежність від неї.

Первісне суспільство мало великий запас внутрішніх можливостей для розвитку. Воно, незважаючи на удаваний консерватизм і застійність, активно пристосовувалося до мінливих умов, породжуючи різноманіття суспільних форм, у чому полягала запорука його руху вперед. Основними формами спільності людей на цьому етапі були рід і плем’я.

Архаїчне мистецтво, як і архаїчна свідомість загалом, сприймається сучасною людиною як примітивне тільки за формою, але не за змістом. Цей зміст увібрав у себе всю сукупність уявлень людини про світ, синкретизм її мислення, оцінок і ідеалів. Художня культура біля своїх джерел не знає ще різниці між творцями і споживачами, між виконавцями й глядачами. Найдавніша форма художньої творчості — це не видовище, призначене для публіки, а самодіяльність колективу, в якій брав участь кожний.

Художня творчість із самого початку покликана була образно моделювати найважливіші процеси суспільної життєдіяльності. Праця, полювання, а потім землеробство, війна—кожний такий соціальне значущий акт вимагав художньо-образного «подвоєння», «супроводу» або «оформлення», позаяк у кожному випадку мистецтво здійснювало могутню духовну підтримку практичної життєдіяльності людей.

Література

Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества. — М., 1999. — 318 с.

Боас Ф. Ум первобытного человека. Пер. с англ. — М. — Л., 1926.

Васильев М.И. Основные черты и особенности культуры первобытного общества. — Новгород, 1997.

Доусон К.Г. Религия и культура: Пер. с англ. — СПб., 2000. — 281 с.

Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя. Австралія. — К.: Юніверс, 2002. — 424 с.

ЕвсюковВ.В. Мифы о мироздании // Мироздание и человек. — М., 1990.

Елинек Я. Большой иллюстрированный атлас первобытного человека. — Прага, 1982. — 560 с.

История первобытного общества. В 3-х кн. — М., 1983 -1988.

История человечества: Т. 1: Доисторические времена и начала цивилизации / Под ред. З.Я. Де Лаата / Перевод. ЮНЕСКО.— М., 2003. — 682 с.

КуиенковП.А. Начало. Очерки истории первобытного и традиционного искусства. — СПб.,- 264 с.

Ларичев В.Е. Прозрение: Рассказы археолога о первобытном искусстве и религиозных верованиях. — М., 1990. — 223 с.

Леви—Брюль Л. Первобытное мышление // Леви-Брюль Л. Сверхестественное в первобытном мышлении. Пер. с фр. — М.: Педагогика, 1994. — С.7 - 372.

Леві—СтросК. Первісне мислення: Пер. з фр. — К., 2000. — 321 с.

МиримановВ. Искусство и миф: Центральный образ картины мира. — М., 1997. — 327 с.

МиримановВ.Б. Первобытное и традиционное искусство. — М., 1973.— 319 с.

Семенов С.А. Происхождение земледелия. — Л., 1974. — 318 с.

Тайлор Э.Б. Первобытная культура. — М., 1989. — 572 с.

Токарев С.А. Ранние формы религии и их развитие // Токарев С.А. Ранние формы религии — М.: Политиздат, 1990. — С. 13 — 375 .

У истоков творчества. — Новосиб., 1978. — 213 с.

Франкфорт Г. и др. В преддверии философии: Духовные искания древнего человека. — М., 1984.

Фрейд З. Тотем и табу: Психология первобыт. культуры и религии.— СПб., 1997. — 221 с.

Фрэзер Дж. Золотая ветвь. Исследование магии и религии. — М., 1980; 1986. — 702 с.

Шейко В.М. та ін. !сторія художньої культури. Первісність. Стародавній світ: Підруч. / В.М. Шейко, О.А. Гаврюшенко, О.В. Кравченко; Харк. держ. акад. культури. — Х., 1999. — 209 с.

Шерстобитов В.Ф. У истоков искусства. — М., 1971. — 200 с.

Элиаде М. Миф и ритуал. — М., 1995.