7. Де літера?

Мета: формування навичок диференціації звуко–літерних відповідностей.

Хід гри : учитель пише на дошці декілька слів і пропонує учням знайти серед них три, у яких буква…читається як…Виграє той, хто найшвидше це зробить.

Вправи для навчання алфавіту

1. Напишіть букву, кількаразово повторюючи її в ізольованому положенні, у поєднанні з іншими літерами.

2. знайдіть серед поданих пари великих та рядкових літер, з’єднайте їх олівцем між собою.

3. Напишіть усі літери алфавіту.

4. Розташуйте усі літери в алфавітному порядку та запишіть їх у зошит.

5. Знайдіть подану букву в словах, випишіть ці слова.

6. Знайдіть звуко–літерні відповідності ( певний звук та відповідні йому літери )у поданих словах, за останньою літерою слова.

7. Згрупуйте подані слова за літерами алфавіту, з яких починаються слова, за другою літерою слова, за останньою літерою слова.

8. Запишіть літери алфавіту і знайдіть у списку слова з пропущеними літерами, заповніть пропуск потрібними літерами.

9. Виберіть зі списку слова, які містять задану літеру, розташуйте їх у алфавітному порядку.

Головне – особистість учня

Результативність педагогічного впливу, - залежить не тільки від психологічних якостей тих, хто навчається. Іноземної мови не можна навчити, її можна вчити тільки самому. А педагог повинен бути поруч з учнем, щоб направляти його діяльність, активізувати ті його внутрішні якості, від рівня яких залежить успіх в навчанні. Отже, необхідно знати внутрішній світ учнів, шукати шляхи і можливості для формування їх мотиваційної сфери, свідомого, зацікавленого ставлення до вивчення іноземної мови, потреби в ній. Ідеться також про знання вчителем психологічних якостей особистості : спрямованості, темпераменту, характеру і здібностей учня.

Тяжко уявити успішне навчання учня, який не пов’язує своє майбутнє з оволодінням мовою, з досягненням захоплюючої мети, наприклад, досконально вивчити англійську чи іншу мову, стати першокласним перекладачем .

Мета примушує учня вивчати мову настирливо, систематично.

Серед сильних спонукальних інтересів не останнє місце посідають і пізнавальні інтереси. Як часто можна почути від учнів, що вони з захопленням вивчають іноземну мову. Ознаками появи інтересу до вивчення іноземної мови є активна навчальна робота учня, його зосередженість на вирішені навчальних завдань, піднесений емоційний стан, уповільнене настання втоми, якість виконання домашніх завдань. Багаторазово повторюючись, інтерес може перерости ( і часто переростає ) в глибоку потребу в роботі над мовою. Важливим, є знання вчителем таких психологічних якостей особливості, як темперамент. Учителеві слід мати на увазі можливості співпраці учнів з різними темпераментами, щоб не зашкодити навчальному процесу.

Формування знань з іноземної мови

Оскільки в умовах школи, тобто за відсутності мовного оточення, оволодіння іноземною мовою базується на відповідних теоретичних знаннях, першу чергу, психологічні умови формування знань з іноземної мови і про мову. На думку автора, знання, якими оволодіває учень, повинні відповідати його потребам, інтересам, мати для нього життєвий смисл ( сенс ). Поки цього немає, педагогічні зусилля вчителя будуть безплідними. Очевидно, вчитель має турбуватися про виклад яскравих, незвичних прикладів з життя відомих людей і показати ту виняткову роль, яку відіграло знання іноземних мов в їх житті чи професійній діяльності. Треба розповідати про країну, мова якої вивчається, рекомендувати найбільш цікаві книжки й публікації про неї, організовувати екскурсії у вищі навчальні заклади, навчання в яких пов’язане з обов’язковим знанням мови, яку вивчають учні.

Якщо ці заходи не дадуть позитивних результатів, то без індивідуального впливу на несумлінного учня не обійтися. Автор визнає, що це – нелегка робота, але не тяжча за ту, яку вчителеві доведеться виконувати, працюючи з учнями байдужими, незахопленими, пасивними. Отже, свідоме ставлення учня до вивчення іноземної мови зумовлює появу інтересу до неї. Цей принцип набуває особливої ваги, коли йдеться про вивчення граматики іноземної мови, оволодіння її системою. Лише системні знання забезпечують оперативне й надійне їх

виживання, вони міцно утримуються в людській пам’яті. Надійне засвоєння граматичного курсу відкриває великі можливості для інтенсивнішого оволодіння в подальшому всіма видами мовної діяльності, розвитку комунікативних навичок. Виникає питання : коли краще розпочинати систематичне і системне вивчення граматики, чи зможуть учні молодших класів сприймати і засвоювати « дорослий » курс граматики, як реагувати на такий підхід в умовах діючих планів і програм?

Наукові дослідження і особистий досвід свідчать про те, що, починаючи з другого року вивчення іноземної мови ( перший рік – вступний, підготовчий ),з учнями можна працювати « по - дорослому » і викладати основні положення курсу граматики, підкріплюючи їх цікавими прикладами, навпаки, учням подобається такий підхід, бо він імпонує їх прагненню відчувати себе дорослішими. А відчуття просування вперед, інтенсивний розвиток навичок і вмінь породжують задоволення від практичного володіння мовою, що в свою чергу, є основним мотивом, який спонукає до ще більш активної роботи над мовою. Повний курс граматики має бути пройдений за 2 – 3 роки, в подальшому тільки повторюються при нагоді принципові граматичні явища.

Серйозну увагу потрібно акцентувати на фонетичних знаннях, оскільки, вони неминуче забуваються. Це відбувається завдяки тому, що у відповідних правилах з фонетики майже повністю відсутні логічні закономірності. Внаслідок забування правил допускаються численні помилки в написанні і читанні слів.

Щодо лексичного матеріалу, кількість слів, які учень має засвоїти протягом року, на думку автора, неприпустимо знижена, що не відповідає реальним розумовим можливостям дітей. Основна причина цього – вимога обов’язкового введення і закріплення нових слів безпосередньо на заняттях.

Досвід індивідуальної роботи з дітьми 9 – 10 років переконливо свідчить, що навіть учні молодших класів у змозі самостійно працювати з малим словником обсягом 5 – 7 тисяч слів, завчаючи до кожного наступного заняття з учителем 20 – 30 слів за власним вибором.