СЕМІНАРСЬКИЙ МОДУЛЬ

Змістовий модуль 1.

Організація навчально-виховного процесу у

вищій школі України в контексті європейської інтеграції

Семінар №1. Система вищої освіти в Україні і Болонський процес.

План

1. Історія становлення та розвитку системи вищої освіти в Україні (Острозька та Києво-Могилянська академії, перші університети в Україні).

2. Особливості розвитку вищих навчальних закладів України в ХХ столітті.

3. Сучасна система ступеневої вищої освіти в Україні.

4. Болонський процес: мета, завдання, принципи організації та перспективи.

Література:

1. Бєляєв Ю.І., Мішуков О.В. Болонський процес. Хрестоматія – Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – 276с.

2. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316с.

Запитання та завдання для обговорення і самоконтролю

1. Опрацюйте текст Закону України “Про освіту”, зверніть увагу на сутність принципів освіти, завдання навчальних закладів.

2. Ознайомтеся із Законом України “Про вищу освіту”, зосередивши увагу на таких аспектах: розуміння основних педагогічних термінів, що стосуються вищої освіти (розділ І), структура вищої освіти (статті 6, 7, 8), стандарти вищої освіти (розділ ІІІ), права й обов’язки учасників навчально-виховного процесу статті 46-56).

3. Ознайомтеся із Статутом Херсонського державного університету, з’ясуйте, як у ньому відображені положення Закону України “Про вищу освіту”.

4. Охарактеризуйте основні напрями вдосконалення системи вищої освіти України. Опрацюйте тексти Болонської та Сорбоннської декларацій. Ознайомтесь з основними заходами щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України. //Бєляєв Ю.І., Мішуков О.В. Болонський процес. Хрестоматія – Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. – С.4-25, С.210-213.

Семінар №2. Дидактика вищої школи. Принципи та методи викладання і навчання у вищій школі.

План

1. Дидактика вищої школи. Основні категорії дидактики.

2. Закономірності та принципи процесу навчання у вищому навчальному закладі.

3. Зміст освіти у вищій школі. Складові освітньої підготовки. Навчальні плани.

4. Методи навчання у вищій школі.

5. Особливості кредитно-модульної системи організації навчання.

Література:

1. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України: Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998.

2. Болюбаш Я.Я. Організація навчального процесу у вищих закладах освіти. – К., 1997. – 63с.

3. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 316с.

4. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Основи педагогіки та психології вищої школи України. – К., 1995. – 168с.

5. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: Знання, 2005. – 486с. – (Вища освіта ХХІ століття).

6. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. /З.Н.Курлянд, Р.І.Хмелюк, А.В.Семенова та ін.; За ред З.Н.Курлянд. – 2-ге вид., - К.: Знання, 2005. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. /З.Н.Курлянд, Р.І.Хмелюк, А.В.Семенова та ін.; За ред З.Н.Курлянд. – 2-ге вид., - К.: Знання, 2005.

7. Слєпкань З.І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. – К.: Вища школа, - 239с.

Дидактика – галузь педагогіки, в якій розглядається теорія освіти і навчання.

Об’єктом дидактики вищої школи є навчальний процес у вищих навчальних закладах. Оскільки сучасний етап розвитку людства вимагає неперервної освіти людини впродовж життя, а вища освіта стає доступною для кожного, зона дії дидактики значно розширює й охоплює проблеми також навчання людей зрілого віку.

Предметом дидактики вищої школи є визначення мети і завдань навчання у ВНЗ, окреслення змісту освіти, виявлення закономірностей процесу навчання, обґрунтування принципів і правил навчання, розробка форм, методів і прийомів навчання у ВНЗ, визначення матеріальних засобів навчання у вищій школі.

Поняття “дидактика” введено в науковий обіг у ХУІІ ст. Його утвердження пов’язане з опублікуванням чеськиим педагогом Я.А.Коменськимґрунтовної праці “Велика дидактика” (1657р.), яка поклала початок широким дослідженням проблем навчання. З того часу дидактика виконувала дві функції – пізнавальну і навчальну.

У дидактиціаналізуються, обґрунтовуються, моделюються, узагальнюються та пояснюютьсяявищапізнавальноїдіяльності, які лежать в основінавчально-виховногопроцесу. Виконуючипізнавальнучиутилітарнуфункцію, дидактика формує теоретико-методичніпередумовиполіпшенняякостінавчання, підвищенняйогоефективності. У дидактицірозробляютьсяособливості та алгоритмидіяльності того, хтонавчається, і того, хтонавчає, у взаємозв’язку.

В основі дидактики вищої школи лежать загальнодидактичні принципи: науковості, систематичності й послідовності, свідомості навчання, активності і самостійності, наочності, ґрунтовності, принцип зв’язку навчання з практичною діяльністю, реаліями життя, принцип єдності освітніх, розвивальних і виховних функцій навчання.

В останній час висловлюються ідеї про виділення групи принципів навчання у вищій школі, які б синтезували всі існуючі принципи:

• орієнтація вищої освіти на розвиток особистості майбутнього фахівця;

• відповідність змісту вузівської освіти сучасним вимогам та тенденціям розвитку науки та виробництва, що прогнозуються;

• оптимальне поєднання загальних, групових та індивідуальних форм організації навчального процесу у візі;

• раціональне використання сучасних методів та засобів навчання на різних етапах підготовки спеціалістів;

• відповідність результатів підготовки спеціалістів вимогам, що висуваються конкретною сферою їх професійної діяльності, забезпечення їх конкурентоспроможності.

Зміст освіти – це науково обґрунтована система дидактично та методично сформованого навчального матеріалу для різних освітніх і освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Складовими змісту освіти є нормативний та вибірковий компоненти.

Зміст освіти визначається також освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого навчального закладу і відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах і дидактичних засобах.

Під методом навчання (у практичному аспекті) слід розуміти способи роботи викладача і студентів, за допомогою яких досягається оволодіння знаннями, навичками і вміннями, формується світогляд студентів, розвиваються їхні здібності.

Класифікая Ю.Бабанського, згідно з якою методи навчання поділено на три групи:

1.Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності.

2.Методи стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.

3.Методи контролю та самоконтролю за ефективністю навчально-пізнавальної діяльності.

У загальному плані можна говорити, що методи викладання і навчання є засобами учбової діяльності викладачів і студентів, з допомогою яких у вищій школі формується молодий спеціаліст.