Розділ 1 гендерні особливості комунікації у віртуальному просторі

1.1. Дослідження гендерних особливостей

Стереотипне сприйняття чоловічої статі як сильної, а жіночої як слабкої формувалося протягом багатьох тисячоліть. Довгий час це сильно впливало на виконання необхідної регулятивної функції. Проте, з розвитком цивілізації з’явилося багато нових точок зору стосовно цього питання, які Бендас Т.В. поділяє на три категорії:

1) відсутність статевих розбіжностей;

2) перевага чоловічої статі;

3) перевага жіночої статі. На даний час, все більше психологів займаються гендерною проблематикою, розглядаючи гендер як соціальну категорію [17; 18].

Відмінності між чоловіками та жінками завжди цікавили мислителів. Одними із перших звернулися до цього питання древні греки, передусім Платон (427 – 347 до н.е.) і Арістотель (384 – 322 до н.е.), які дотримувалися протилежних поглядів на сутність чоловічого та жіночого. Платон, якого вважають автором поняття «андроген», що означає поєднання однаково сильних виражених фемінних та маскулінних рис в одній особистості, проповідував ідею рівноправності статей. Арістотель, ототожнюючи відносини між чоловіком та жінкою з відносинами пана та раба, співвідносив жіноче начало з пасивною, покірною матерією, чоловіче – з активною, панівною формою взаємодії. Нерівність статей він вважав природною, біологічно зумовленою, як і відмінності поведінки чоловіків та жінок. [50; 89]. 

У своїй книзі «Психологія гендеру» Бендас Т.В. зазначає, що жінки краще сприймають, але гірше спостерігають. Це пояснюється тим, що вони менш зацікавлені певними завданнями. Жінки демонструють тонку спостережливість тільки в тому, що їх цікавить. При порівнянні розумових здібностей чоловіків і жінок є певні критерії оцінки:

• Критерії здатності до здобуття вищої освіти. За даними Гейманса, в Нідерландах жінки відрізнялися більш високою академічною успішністю. Німецькі професори виділяли у студенток насамперед старанність, швидкість засвоєння матеріалу, але в той же час відсутність здатності до абстракції та зв’язок розумових здібностей з почуттями.

• Критерії високих досягнень у галузі науки, техніки та мистецтва. За даними Гейманса немає жодного великого відкриття, яке б зробили жінки.

• Критерій засвоєння знань. Дослідження декількох тисяч дітей в Берліні показало, що простий та поширений зміст краще запам’ятовують дівчатка, а важке, особливе та виключне – хлопчики. [17; 35]. 

Є дані про те, що досить чітко виражені статеві особливості поведінки у дітей. В онтогенезі у дівчаток швидше розвивається ліва півкуля і аналітичний стиль мислення, у хлопчиків – права півкуля і образне мислення [38; 775]. У хлопчиків уже до 6-річного віку права півкуля спеціалізується на формуванні просторової уяви, саме тому хлопчики краще за дівчат орієнтуються у просторі. У віці 7-8 років вони краще вирішують наочні завдання, а дівчатка – словесні. Що стосується дорослих, то тут думки розділилися, проте більшість авторів схильні визнавати меншу вираженість функціонально асиметрії мозку (ФАМ) у жінок. У дослідженнях Коновалова В.Ф. та Отмахової Н.А. вказано, що спеціалізація правої півкулі відрізняється чоловіків і жінок [37; 96]. Дослідження показують, що жінки перевершують чоловіків у тих сферах, де насамперед потрібне знання мови, а чоловіки перевершують жінок у вирішення завдань просторового характеру [9; 356]. 

Існують відмінності між чоловіками та жінками і у сприйнятті вербальної інформації. Вони проявляються у здатності правильно сприймати певного виду інформацію. Характер відмінностей в ФАМ при сприйнятті вербальної інформації з віком майже не змінюється – у чоловіків латералізація виражена більше, ніж у жінок. [43; 125]. 

Проаналізувавши велику кількість досліджень, Макглоун робить наступний висновок: «Існує надзвичайно багато даних, які дозволяють припустити, що мозок чоловіка може бути організований більш асиметрично, ніж мозок жінки, як за вербальними, так і невербальними функціями. Ця тенденція рідко спостерігається у дитинстві, але часто важлива для зрілого організму» [9; 215]. 

Гендерні розбіжності спостерігаються і в розвитку Суперего. З.Фрейд вважав, що голос совісті є чоловічим голосом, що виникає з ототожнення з батьком. Суперего жінки нижче, ніж у чоловіка, через рівень зв’язку з «Едиповим комплексом» у хлопців та дівчат [51; 37]. У своїй роботі «Жіночність» він зобразив жінок, які заздрять чоловічій анатомії. Вони також повинні бути пасивними, залежними підлеглими, схильними до мазохізму – саме ці риси, на думку Фрейда, були «фемінними». Чоловіки зображувалися інакше: активними, прагнучими до влади і контролю над світом, схильними до садизму. Будь-яке відхилення вважалося проявом нездорової гендерної ідентичності [51; 79]. Оскільки погляди Фрейда користувалися великою популярністю в усьому світі, досить довгий час жінки намагалися відповідати такому ідеалу, навіть відмовилися від певних видів діяльності і ролей (наприклад, від лідерства) для того, щоб не бути звинуваченими у втраті жіночності і в схожості з чоловіками. Чоловіки, в свою чергу, прагнули будь-що відповідати маскулінному ідеалу – прояви м’якості та співчуття вважалися ознакою слабкості.

При аналізі причини гендерних відмінностей зазвичай виділяють два підходи: біологічний та соціокультурний. Представники біологічного підходу виходять з природних і біологічних особливостей чоловіків та жінок і намагаються пояснити відмінності в досліджуваних явищах. До цього підходу можна віднести еволюційну концепцію диференціації статей В.А. Геодакяна (1992). Чоловіча стать відіграє основну роль у зміні популяції, а жіноча – у збереженні: чоловіча стать – це глина, з якої природа ліпить зразки, а те, що перевірено, стає мармуром – жіночою статтю. Ця концепція була підтверджена експериментами на тваринах [17; 102]. Проте реакція фахівців з гендерної психології на цю концепцію неоднозначна. І.С. Клеціна, наприклад, вважає, що неправомірно прямо переносити еволюційно-генетичні закономірності статевого диморфізму на людську психологію і поведінку, оскільки психіка людини не розвивається за законами біологічної еволюції, а людина сама створює собі середовище розвитку [28; 44].

Прихильники соціокультурного підходу бачать підстави для формування відмінностей в особливостях соціального та культурного середовища. У той же час багато хто відзначає, що практично всі висновки щодо гендерних відмінностей у когнітивній сфері зроблені на підставі даних, отриманих серед населення високорозвинених індустріальних держав. МакГіннес зазначає, що важко переоцінити важливість крос-культурних досліджень у цій області, а також робіт, що показують вплив культури, мови, етнічної приналежності, гендерних ролей та стереотипів для формування гендерних когнітивних здібностей [10; 94]. Найвідомішою концепцією цього підходу є теорія соціальних ролей Еліс Іглі. Вона полягає у тому, що для того, щоб бути прийнятим суспільством чоловіки і жінки повинні вести себе конгруентно своєї гендерної ролі, тобто сукупності стереотипних очікувань, які суспільство ставить перед індивідом як представником певної статі. Одні особистісні риси є прийнятними для чоловіків, інші – для жінок [2; 67]. Згідно з моделлю артефакту, яку розробив А. Фейнгольд, гендерні стереотипи змушують індивіда розглядати свої особистісні характеристики як більш-менш соціально бажані і прагнути до самозвіту [10; 86].

Американські психологи Сюзанна Крос та Лаура Медсон використали ідею Ш. Маркуса і С. Кітаями про «взаємозалежну» і «незалежну» я-концепціях у індивідів східної і західної культури [29; 761]. На основі цієї ідеї вони створили модель, яка пояснює гендерні відмінності в соціальній поведінці. На думку авторів, для американських жінок в цілому характерний зв’язок з іншими людьми, тобто концепція «взаємозалежності», а для чоловіків – «незалежності». Формування першої відбувається в тісному взаємозв’язку з уявленням про близьких людей, їх цілі та потреби.

Отже, для незалежної я-концепції головним принципом є автономія, відділення від інших. Взаємодія з іншими служить лише засобом для досягнення індивідуальних цілей. Щоб досягти влади та незалежності, чоловіки прагнуть отримати владу над іншими.