Гепатит

Ураження печінки, обумовлене впливом інфекційних і токсичних факторів. Розрізняють гострий і хронічний гепатит. Найбільш частою причиною гострого гепатиту є вірус, що викликає хворобу Боткіна. Крім того, гострі гепатити можуть бути обумовлені впливом токсичних агентів, а також зловживанням алкоголем.

Для гострого гепатиту характерні збільшення печінки, поява жовтяниці, зниження апетиту, слабість, зміна лабораторних показників (збільшення вмісту білірубіну). У випадку інтоксикації ці прояви сполучаються з ураженням кісткового мозку, нервової системи, нирок тощо. Перебіг хвороби може бути різноманітним: від легкого, малосимптомного до важкого, швидко прогресуючого, аж до розвитку печіночної коми.

Лікування проводять диференційовано залежно від етіології ураження. Призначають напівпостільний режим, дієту, що містить достатню кількість вітамінів, білка, рідини (вливання глюкози, ізотонічного розчину хлориду натрію).

Хронічний гепатит частіше розвивається після гострого вірусного гепатиту. Має значення і порушення імунних процесів. Хвороба може довгостроково протікати приховано, виявляючись іноді лише при розвитку цирозу печінки.

Нерідко хворі скаржаться на болі в області печінки, звичайно тупі, зниження апетиту, гіркоту, сухість у роті, диспепсичні явища. При обстеженні виявляють збільшення печінки, іноді селезінки, у крові можливе підвищення рівня білірубіну.

Хворому необхідний раціональний режим, у період загострення він повинен бути більш суворим. Протягом деякого часу необхідне перебування в стаціонарі. Має значення дотримання повноцінної дієти з достатнім вмістом білків і вітамінів, особливо групи В, аскорбінової кислоти. Дуже важливе утримання від алкоголю і прийому ліків, що погіршують функцію печінки.

Усі захворювання інфекційної природи мають загальні симптоми на своєму початку. Захворювання має інкубаційний період, протягом якого інфекційний агент, потрапивши в організм людини, розвивається. Потім приходить так званий продромальний період: виникає загальне нездужання, млявість, слабкість. Після цього в хворого виявляється повна картина того або іншого інфекційного захворювання. Утім, багато які з захворювань інфекційної природи можуть починатися інакше, а також протікати в так званій стертій формі.

Контактний шлях, коли хворий витирає ніс чи сякається, інфі­кований слиз потрапляє йому на руки. Потім під час прямого кон­такту (потисканні рук) або через інші предмети (наприклад дверні ручки, посуд, спільні рушники, іграшки, телефон) вірус потрапляє на шкіру іншої людини.

Більшість вірусів мають певну спорідненість з тим чи іншим ор­ганом. Наприклад, віруси гепатиту розмножуються переважно у клітинах печінки. За типом органів-мішеней, які уражаються під час тієї чи іншої хвороби, розрізняються такі види вірусних захво­рювань: кишкові, респіраторні (дихальні), такі, що уражають цен­тральну і периферичну нервову систему, внутрішні органи, шкіру і слизові оболонки, судини, імунну систему та ін.

Первинне розмноження вірусу на місці його проникнення в ор­ганізм змінюється стадією проникнення вірусу в кров, з током якої він розноситься в різні органи, де спричиняє вторинні ушкоджен­ня. Для таких інфекцій характерний тривалий інкубаційний період, а імунітет, що залишається після перенесеного захворювання, як пра­вило, тривалий час захищає організм від повторного зараження цим самим вірусом.

Розділ ІІІ Організмовий рівень організації життя

Тема: Неклітинні форми життя і одноклітинні організми.

Мета: розглянути теоретичні основи та практичні способи профілактики бактеріальних інфекцій.

План