1. Поняття, предмет і метод конституційного права
Конституційне право займає особливе місце у правовій системі України. З одного боку, воно є самостійною галуззю права, існуючи поряд з іншими галузями, зокрема, цивільним, кримінальним, адміністративним, господарським тощо. З іншого боку, норми конституційного права закладають основи правового регулювання усіх існуючих у державі правовідносин, у тому числі і цивільних, кримінальних, адміністративних, господарських та ін. Виконуючи роль ядра системи національного права, інтегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується насамперед за допомогою Конституції України – основного джерела конституційного права, що, в свою чергу, є відправним для кожної з галузей національного права України. Отже, конституційне право є основоположною галуззю права, на якій ґрунтується уся правова система України.
Конституційне право – це сукупність правових інститутів і норм, що закріплюють засади державного ладу та територіальний устрій, визначають правовий статус особи та регулюють суспільні відносини, пов’язані з організацією та діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування
Різні галузі права відрізняються одна від одної за предметом та методом правового регулювання.
Предмет галузі права – це ті групи суспільних відносин, на врегулювання яких спрямовуються норми цієї галузі права
Предмет конституційного права становлять конституційно-правові відносини, до складу яких входять такі групи суспільних відносин:
відносини політичного характеру, що характеризують якісні риси держави – державний суверенітет, форму правління, форму державного устрою, державний режим, належність і суб’єкти державної влади, форми та механізми її здійснення, загальні засади організації та функціонування політичної системи;
найважливіші економічні відносини, що є основою економічної системи держави (економічною передумовою владарювання) і характеризують існуючі у суспільстві форми власності, ступінь гарантованості захисту власника, способи господарської діяльності, систему забезпечення соціальних потреб членів суспільства в галузях освіти, культури, охорони здоров’я тощо;
відносини, що характеризують принципові взаємозв’язки держави з особою і становлять основи правового статусу людини і громадянина. Зокрема, це відносини, що визначають:
належність особи до громадянства своєї держави;
характер становища особи в суспільстві та принципи її взаємозв’язків з державою;
основні права, свободи і обов’язки особи та ступінь їх гарантованості з боку держави тощо;
відносини з приводу організації та діяльності органів державної влади, взаємозв’язок найголовніших ланок державного апарату;
відносини, що складаються у процесі реалізації права народу на самовизначення, а також відносини, пов’язані з державно-територіальним і адміністративно-територіальним устроями;
відносини, що визначають засади і принципи організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні, діяльності органів місцевого самоврядування.