МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Ястремська О. М.

Тонєва К. В.

Моделювання інноваційних процесів

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

як підручник для студентів вищих навчальних закладів

Харків

Вид. ХНЕУ

2010

УДК 005.591.6 (075.8)

ББК 65.290я73

Я - 85

Затверджено Міністерством освіти і науки України як підручник для студентів вищих навчальних закладів (лист № 14/18-Г-2378 від 18.11.08)

Рецензенти:

Заруба В. Я ‑ д.е.н., проф. завідувач кафедри економічної кібернетики та маркетингового менеджменту, декан факультету управління бізнесу Національного Технічного Університету «Харківський політехнічний інститут»;

Бубенко П. Т. ‑ д.е.н., проф. директор Північно-східного Наукового центру НАН і МОМ України;

Тищенко О. М. ‑ д.е.н., проф. заступник директора з наукової роботи Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України.

Ястремська О. М. Моделювання інноваційних процесів: навчальний посібник / О. М. Ястремська, К. В. Тонєва. ─ Харків: Вид. ХНЕУ, 2010. ─ с. (Укр. мов.)

Навчальний посібник знайомить читача з основними поняттями моделювання інноваційних процесів, розкриває зміст та напрями використання методів моделювання, визначає моделі управління інноваційними процесами та показники ефективності інноваційного проекту. Приведено лабораторний практикум використання методів статистичної обробки даних із використанням комп’ютерних технологій.

Розраховано на студентів вищих навчальних закладів, аспірантів, викладачів вузів, підприємців і керівників-практиків, яких цікавлять проблеми моделювання інноваційних процесів.

 Харківський Національний

Економічний Університет, 2010

 Ястремська О.М., Тонєва К.В., 2010

Вступ

У наш час нововведення охоплюють усі сфери людської діяльності, радикально впливають на процес господарювання, змінюють соціально-економічні відносини в суспільстві. Неперервні і постійні інновації стають необхідною та природною формою існування будь-якої фірми, забезпечують їй конкурентоспроможність і виживання на ринку.

За умов орієнтації економіки України на підвищення конкурентоспроможності надзвичайно важливого значення набуває активація інноваційної діяльності, оскільки без цього неможливим є здійснення прогресивних структурних зрушень у країні, суттєве оновлення реального сектору й загалом забезпечення сталого соціально-економічного розвитку держави.

Подальший економічний розвиток України, перспектива посісти належне місце в європейському співтоваристві та світі залежать, насамперед, від опанування інноваційної моделі економічного розвитку.

Інноваційні процеси в економіці розглядаються як комплекс послідовних дій, унаслідок яких інновація розвивається від ідеї до конкретного продукту і поширюється під час практичного використання. Перебіг інноваційного процесу, як і будь-якого іншого, визначається складною взаємодією багатьох чинників. Успіх на цьому шляху залежить від управлінського механізму, який об’єднує в єдиний потік витоки наукової ідеї, її розроблення, упровадження результату у виробництво, реалізацію, поширення і споживання.

Ефективність інноваційного процесу визначається лише після впровадження потреби ринку. Важливе значення при цьому має інструмент моделювання. Модель інноваційного процесу дає змогу виділити в інноваційній діяльності окремі складові, відкриваючи тим самим можливість планування інновації за стадіями.

Вивчення навчальної дисципліни «Моделювання інноваційних процесів» необхідне майбутнім фахівцям, щоб опанувати механізм управління інноваційними процесами, які є передумовою суттєвих радикальних рішень у сфері господарського, політичного і в цілому суспільного життя нашої країни. Принципово нові рішення називаються проривом, що означає розв’язання проблем новим, нетрадиційним шляхом.

Мета даної дисципліни — усвідомлення, що управління нововведеннями є серцевиною підприємницької діяльності, необхідної умовою успішного бізнесу, оскільки саме нововведення сприяють підвищенню якості та зниженню собівартості продукції, забезпечують її конкурентоспроможність, а відтак — ефективну присутність підприємств та організацій на ринку товарів і послуг. Майбутні фахівці мають оволодіти теоретичними основами, методологією й практичними навичками інноваційного менеджменту, усвідомити принципи формування й реалізації державної інноваційної політики, основні напрями вдосконалення інноваційної діяльності в окремих галузях економіки, навчитися самостійно вирішувати інноваційні завдання — від прогнозування можливих нововведень до їхнього комерційного використання у підприємницьких структурах.

Необхідним елементом успішного засвоєння навчального матеріалу дисципліни є самостійна та індивідуальна робота студентів з економічною літературою, публікаціями в періодичних фахових виданнях, статистичними щорічниками України та інших країн, Інтернет – ресурсами, прикладними пакетами, що забезпечують ефективне моделювання інноваційних процесів.

Вивчення принципів моделювання інноваційних процесів є важливою складовою сучасної економічної освіти, що пов’язано з актуальністю статистико-аналітичних досліджень інноваційного менеджменту на промислових підприємствах. Вивчення даної навчальної дисципліни дозволить набути студентам таких компетенцій: проводити кількісний та якісний аналіз економічної ситуації; будувати економіко-математичні моделі розвитку економічних явищ та процесів; давати рекомендації щодо практичного використання результатів аналізу в оцінці майбутньої економічної ситуації.

Модуль 1. Сутність та основні поняття моделювання інноваційних процесів Тема 1. Сутність та зміст моделювання інноваційних процесів

1.1. Принципи моделювання інноваційних процесів

Суть системного моделювання полягає у поданні та аналізі деякого об’єкта реальності у вигляді системи. Під системою розуміють сукупність об’єктів, компонентів або елементів довільної природи, які утворюють деяку цілісність у тому чи іншому контексті. Кожна система має структуру (сукупність стійких у часі зв’язків між елементами, що утворює цілісність), стан (конкретні значення кількісних характеристик системи, які в кожний момент часу відображають суттєві характеристики системи), поведінку (послідовну зміну станів) та середовище (сукупність об’єктів, які не входять у склад системи, але впливають на її поведінку й описуються вектором).

Управління системою полягає у цілеспрямованому впливі на поведінку системи таким чином, аби вона за деякий час змогла змінити свій початковий стан на інший, який входить у множину допустимих цільових станів.

Тоді під системою управління будемо розуміти сукупність елементів, які наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Сукупність елементів системи управління

Системи управління (СУ) бувають розімкнуті (де відсутній зворотний зв'язок (рис 1.2 ‑ а), де для керування об’єктом (елементом) присутній спеціальний виконавчий пристрій, та замкнуті (де існує зворотний зв'язок (рис 1.2 ‑ б).

а)

б)

Рис. 1.2. а) розімкнута СУ (зворотний зв’язок відсутній);

Б) замкнута су (існує зворотний зв’язок)

Принцип зворотного зв’язку (ПЗЗ) полягає у виявленні різниці між бажаним і реальним значенням виходу й на основі цього приведенні в дію регулятора для компенсації.

Існує від’ємний зворотний зв'язок, коли в регуляторі два вхідні сигнали (бажане та реальне значення виходу) віднімаються один від одного, і позитивний (коли ці два сигнали додаються).

З точки зору системного аналізу під інновацією можна розуміти цілеспрямовану зміну значень параметрів математичної моделі системи управління які раніше розглядалися як константи. Інновація в системі є однією з найважливіших характеристик її функціонування, яка дозволяє системі зберігати свою цілісність в умовах постійних змін значень елементів середовища.

Автор слова «інновація» Й. Шумпетер розумів під ним комерціалізацію наукових відкриттів, комерціалізацію нової інформації.

Інноваційний процес становить послідовність дій з ініціації інновації, розробки нових продуктів і операцій, їхньої реалізації на ринку і подальшого поширенню результатів.

Інноваційний процес складається з таких основних кроків:

зародження ідеї інновації;

обґрунтування необхідності інноваційної зміни;

оцінка ефективності інновації;

розробка та технічна реалізація інноваційної ідеї;

реалізація інновації в поведінці системи;

просування інновації на ринку вимог.

Модель інноваційної діяльності в економіці можна подати у вигляді системи управління зі зворотним зв’язком, як показано на рис. 1.3.

Рис. 1.3. Функціональна послідовність інноваційного процесу