1. Домашнє насильство як соціально-педагогічна проблема

1. Гендерний підхід у вивченні проблеми домашнього насилля

Багато теорій намагалися пояснити поведінку насильників. Існує теорія, що така природа чоловіків, що вони народжуються агресивними. Ми бачили раніше, самі по собі біологічні докази непереконливі. Хоча тестостерон і пов'язаний з агресивністю, він не спричиняє агресію, а лише сприяє виявленню тої агресивності, яка вже існує. (Він, приміром, не справляє жодного впливу на неагресивних представників чоловічої статі.) Крім того, ця каузальна залежність не завжди має направленість від гормону до поведінки. Переможці спортивних змагань переживають зростання рівня тестостерону після того, як вони виграли. Насильство викликає підвищення рівня тестостерону; гормональні підйоми спричиняють насильство. [18, с. 376]

«Справжній» чоловік спрямований на успіх, на подолання труднощів. Він повинен бути сильним, націленим на перемогу. Якщо він цього не бажає, то він - «баба». Тобто існує модель - «справжній мужчина». У рамках цієї моделі чоловік має прагнуги до успіху будь-якою ціною.

Щоб досягти перемоги, чоловікові необхідно стати жорстким, мужнім і ні в якому разі не показувати слабкість або страх. «Справжній мужчина» не плаче! Для чоловіка небезпечно, коли піддають сумніву його чоловічість. Тобто те, що ідентифікується з поняттям «мужчина», «чоловік». Проаналізуймо, які риси характеру чоловіки вважають позитивними в рамках цієї моделі, а які - негативними.

Самоідентифікація чоловіка:

«Позитивні» чоловічі якості	«Небажані» чоловічі якості
Амбіційний	Природний
Агресивний	Делікатний
Домінуючий	Боязкий
Сильний	Емоційний
Непоступливий	Вразливий
Рішучий	Ніжний
Ініціативний	Уважний

Аби відповідати ідеалу «справжнього мужчини», чоловік робить собі емоційне «харакірі», після чого стає психологічно нечутливим до болю і страждань (як своїх власних, так і оточуючих). Це не означає, що чоловік не має емоцій, просто вони не можуть проявитися. Він не тільки не здатен висловити своє співчуття, бути ніжним, уважним, але й не бажає демонструвати подібні почуття. Адже, з погляду «справжнього мужчини», це робить його доступним і вразливим.

Така самоідентифікація стає пасткою для сучасного чоловіка, формуючи з нього домашнього кривдника. При цьому рушійною силою його насильницької поведінки щодо дружини можна вважати традиційну чоловічу самоідентифікацію.

Традиційна чоловічу самоідентифікація виховується і підтримується суспільством, а чоловіки-кривдники відповідають суспільним контекстам, які розглядають чоловіка як жорстку, агресивну особистість, котра має право чинити насильство для досягнення своєї мети.

В родині хлопчик отримує визначені стандарти поведінки і стійкі погляди на свою майбутню сімейну роль. Його майбутня поведінка буде залежати від того, хто керував у його власній сім’ї, хто приймав рішення; чи вчили його дискутувати, розмовляти з близькими і шанувати їх. чи, навпаки, його вчили агресії та насильству. Чимало майбутніх кривдників встановлюють свої стандарти поведінки з дружиною, спираючись на дитячі спогади-спостереження, пам'ятаючи, що їхня мати постійно була підпорядкована батьку. В подальшому житті вони реалізують те, чому навчилися в дитинстві: якщо в сім'ї було не прийнято підтримувати один одного і задовольняти емоційні потреби, якщо члени сім'ї не відчували довіри одне до одного, то чоловік буде почувати невпевненість в собі й недовіру до інших людей. Від цього в нього буде розвиватися неповага до самого себе і агресія до оточуючих. Як бачимо, мова йде не лише про формування майбутнього сімейного насильника, але й майбутнього члена суспільства, схильного до агресії та жорстокості, які можуть штовхнути його на злочин. [6, с. 43-44]

Отже, підводячи підсумки варто зазначити, що насильницька поведінка чоловіка в сім'ї дуже пов'язана з його вихованням протягом всього життя. Простуючи визначеним суспільством традиційним шляхом, чоловіки стають емоційно байдужими.

Насильство в сім’ї, спрямоване проти чоловіків, існує. Треба мати на увазі, що насильницькі дії дружин проти своїх чоловіків менш поширені, аніж насильницькі дії проти чоловіків літнього віку з боку дітей, онуків, невісток.

Які причини та типові прояви такого насильства?

Як біологічні причини такого виду насильства можуть виступати фізичні вади, хвороби, інвалідність чоловіка. Матеріальна залежність від дружини, безробіття виступають економічними чинниками насильства в сім’ї проти чоловіків. Психологічними причинами такого насильства є насамперед психологічні особливості самих чоловіків, зокрема залежні, психастенічні риси характеру. Як правило, в таких випадках у чоловіка наявний негативний досвід батьківської сім’ї, де мати була головною, а батько приниженим та ображеним. Звідси – низький статус чоловіка у власній сім’ї, а інколи його роль – це такий собі «хлопчик для биття». Досить часто в чоловіків, які зазнають насильства в сім’ї, спостерігається інфантильність, недорозвиненість структури власного «Я», низька самооцінка, духовна криза, тощо. Процес набуття ролі жерви відбувається у них за тими ж механізмами, що і у жінок (набута безпорадність, самопрограмування «на поразку», формування комплексу невдахи). Типовими проявами насильства щодо чоловіків є насамперед психологічне насильство (пригнічення, тиск, образи, відмови у спілкуванні, контроль за сферами життя), економічне насильство і, набагато рідше, – фізичне насильство.

Чоловіки рідко звертаються по допомогу до міліції або спеціалізованих установ допомоги жертвам насильства через те, що вважають це «недостойною» для чоловіка поведінкою. Інколи вони довіряють свої проблеми близьким та друзям, частіше шукають «забуття» на дні пляшки, доходячи до зловживання алкоголем. [15, с. 60]

Насильство – це дії, які робить одна або кілька осіб і які:

• чиняться умисно та спрямовані на досягнення певної цілі;

• спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі;

• порушують права та свободи цієї особи;

• унеможливлюють ефективний самозахист потерпаючих від насильства (той, хто чинить насильство має значні переваги

(фізичні, психологічні, адміністративні, матеріальні тощо)).[13, с. 3]

Наразі саме поняття «насильство в сім’ї» потребує додаткового уточнення. У закордонній практиці соціальні працівники оперують поняттям «домашнє насильство», яке включає, зокрема, насильницькі дії між членами колишнього подружжя. Очевидно, що такий підхід є набагато ширшим, однак у вітчизняному досвіді регламентовано використання поняття «насильство в сім’ї». Так, згідно з Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» насильство в сім’ї розглядається як «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному та психічному здоров’ю» [1]

Домашнє насильство - це насильство, яке відбувається у сім'ї по відношенню:

• до дружини чи до чоловіка;

• до неповнолітніх дітей;

• до престарілих батьків;

• до немічних та інвалідів;

• між родичами, або усиновителями. [13, с. 4]