2. Цінності ядро духовного світу людини. Проблема суб’єктивного вибору. Цінність як регулятор поведінки людини

 

Духовний світ людини складають думки, переживання, цінності, ідеали, погляди, уявлення, віра. Основою духовного світу людини є цінності. Цінності орієнтують людину у світі явищ і спрямовує її діяльність. Цінності є тими явищами природи чи суспільства, які корисні потрібні людям того чи іншого суспільства, як дійсність, цілі або ідеали. Таким чином, цінності є узагальнюючим поняттям для таких явищ духовного життя, як ідея чи ідеал, моральна норма, художній твір. Вони пов’язані з інтересами людей через систему розподілу праці; через особисті зв’язки, які виникають між тими, хто створює духовні цінності, й навколишнім середовищем, через визнання тієї чи іншої цінності з боку публіки, аудиторії, ідеології чи культури; через важелі фінансового, ідейного, соціально – політичного впливу на внутрішній світ творця цінностей та на засоби його діяльності. Цінності є предметом потреб людини. Такими предметами можуть бути річ чи ідея, внаслідок чого цінності поділяються на матеріальні і духовні. Матеріальними цінностями є знаряддя і засоби праці та речі безпосереднього споживання. Духовні цінності - це ідеї: політичні, правові, моральні, естетичні, філософські та релігійні. Але всі цінності є продуктом суспільного виробництва, призначеними для задоволення потреб, вони опосередковують взаємодію людей у їхньому житті. Тому предметні цінності є відображенням значення речей у людському житті, вони оцінюються людиною у таких поняттях, як «позитивне» і «негативне» (наприклад, як добре і зле, хороше і погане, прекрасне і потворне, істинне і хибне, дозволене чи недозволене, справедливе чи несправедливе, правда і неправда).

Способом та критерієм оцінки є суб’єктивні цінності – сукупність настанов і оцінок, наказів та заборон, ідеалів і принципів, цілей і проектів, які виконують функцію норм, усталених орієнтирів поведінки людини, її повсякденної діяльності. Здатність цінностей бути регулятором й орієнтирами людських відносин і поведінки людей обумовлена суспільним характером цих цінностей.

Духовна особистість – це повне поєднання окремих станів свідомості, конкретно взятих духовних здібностей і якостей. Пошук коренів духовності відбувається і в самій людині, особливостях її особистості і схильності до рефлексії, і в продуктах життєдіяльності: об’єктивації вищих проявів людського духу, творчості.

Важливим джерелом творчості суб’єкта є моральні норми, на які він орієнтується в своєму житті. Духовне Я розуміючого світ суб’єкта формується в процесах смислоутворення - породження смислу як конкретних ситуацій, так смислу життя в цілому.

Розподіл дійсності за допомогою цінностей на позитивно – значуще, негативно – значуще, та ціннісно – нейтральне полегшує нам вибір, допомагає бути впевненішими в різноманітних життєвих ситуаціях. Проте позитивно – значуще в одному відношенні може бути негативно – значущим. Краса може бути втіленням зла, героїчна дія може бути несправедливою, хибна думка – естетично привабливою. Категорії ціннісного вибору завжди відносні, зумовлені поточним моментом, історичними обставинами, тому що переводять проблему істини в маральну площину.