Тема: Різновид кислотних обробок.

План:

1. Кислотні ванни

2. Прості кислотні обробки

3. Кислотні обробки під тиском

4. Кислотно - струмені обробки

5. Пінокислотні обробки.

1. Кислотні ванни використовуються в свердловинах з відкритим стовбуром для очистки вибою і стінок від забруднюючих речовин – цементної і глинистої кірки, смолистих речовин, парафіну, продуктів корозії. Для свердловин, вибій яких обсаджений колоною і перфорований, кислотні ванни проводити не рекомендовано. Об’єм кислотного розчину приймають рівним об’єму свердловин від забою до покрівлі інтервалу який оброблюється. Час для витримки нейтралізації кислоти для даного родовища встановлюється дослідним шляхом по замірам концентрації кислоти; він складає 16-24 год.. При закінченні цього строку при зворотній промивці з допуском труб до вибою свердловину очищають від забруднюючих речовин і продуктів реакції.

2. Прості кислотні обробки являють більш розповсюдженим видом хімічного впливу і здійснюються з обов’язковою продавкою кислот в пласт. Вони призначені для хімічного впливу на порове середовище привибійної зони пласта і очистки його від забруднюючого матеріалу.

Прості кислотні обробки, як правило, проводяться в ретельно промитих і підготовлених свердловинах без використання збільшених температур і тисків. При відкритому вибої така обробка виконується тільки після кислотних ванн.

Весь процес оброки свердловини можна поділити на 3 етапи: промивка свердловин і заповнення її рідиною; закачка розрахункового об’єму продавочної рідини в об’ємі, який рівний об’єму насосно-компресорних труб і стовбуру свердловини від вибою до покрівлі інтервалу, який оброблюється.

Після протискування кислоти в пласт свердловину витримують в продовж 2 годин при пластовій температурі 15 – 30 ̊С.

3. При простих солянокислотних обробках кислота проникає переважно в високопроникні прошарки, збільшуючи і без того добру проникність. Низькопроникні прошарки залишаються не охвачені. Для усунення цього недоліку, обумовленого шаруватою неоднорідністю пласта, використовують кислотні обробки під тиском. Для цього чітко виражені високопроникні прошарки перед закачкою кислоти тимчасово ізолюються пакерами або блокуються високов’язкими емульсіями типу кислота в нафті. При наступній закачці кислотного розчину під тиском кислоти потрапляють в пласт і досягається більш повний обхват кислотним впливом низькопроникних прошарків і ділянок, збільшується, тим самим, ефективність обробки.

Для оберігання обсадної колони від впливу високого тиску у покрівлі розкритого пласта на насосно-компресорних трубах встановлюють пакер з якорем, а блокування високопроникних інтервалів здійснюється нагнітанням в них емульсій. Найкращий результат отриманий при закачці емульсії з вмістом в ній соляної кислоти до 70 -80 % (останнє нафта).

В залежності від способу і часу перемішування емульсії можливо регулювати їх в’язкість. Об’єм нафтокислотної емульсії для закачки в високопроникні прошарки встановлюють зазвичай рівним 1,5 -2,5м³ на 1м товщини пласта.

4 . Для дії на відкриті вибої свердловин з метою руйнування щільних цементних корок та інших забруднень, створення направлених каналів для наступного гідравлічного розриву пласта, інтенсифікації формування каналів розчина використовують кислотно-струменні обробки або обробки через гідромоніторні насадки з каналом профілю стиснутого струменя. Гідромонітором може слугувати піскоструйний перфоратор с попередньою заміною циліндричних або конічних насадок на насадки з каналами профілю стиснутого струменя, які забезпечують максимальну швидкість виходячого струменя.

5. При значній товщині пласта і низьких пластових тисках використовують пінокислотні обробки. При цьому в пласт закачують аерований розчин кислоти и ПАР у вигляді піни. Для отримання піни до розчину кислоти додають 0,1-0,5 %. При таких обробках використовують кислотний агрегат, пересувний компресор і аератор. Схема обв’язки устаткування гирла:

Для кислотних обробок свердловин, що розкрили теригенні колектора, які складаються переважно з силікатних речовин (кварц) і каолінів, використовують суміш соляної і фтористоводородної кислоти, яку називають глинокислотою.