
- •Лекція № _____
- •Характеристика лікарської форми
- •Вимоги дф до ін. Розчинів:
- •3. Стерильність
- •Лекція № _____
- •Стабільність ін’єкційних ліків.
- •2. Відсутність механічних домішок.
- •3. Апірогенність.
- •Лекція № _____
- •Ізотонічність ін’єкційних розчинів
- •Розчинники для ін’єкційних розчинів
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
- •Стерильність.
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
- •Лекція № _____
Розчинники для ін’єкційних розчинів
Aqua pro snjectionibus – одержання та зберігання наказ № 275 від 15.05.2006 року МОЗ України. Жирні олії – використовують абрикосову, мигдалеву і персикову олії, які мають незначну в’язкість, що особливо важливо для проходження їх через канал голки. Олії використовують у тих випадках, коли лік. речовина не розчинна у воді або для пролонгованої дії. Стерилізують по ДФ-ХІ.
Етиловий спирт застосовується у вигляді слабких водно-спиртових розчинів. Входять до складу проти порошкових речовин. Для приготування ін’єкційних розчинів дозують за масою (наказ № 197 МОЗ України).
Лекція № _____
Тема: «Тара та матеріали пакування ін’єкційних розчинів»
План лекції:
Тара та матеріали укупорки.
Миття і дезінфекція посуду матеріалів укупорки.
Загальна технологія розчинів для ін’єкцій.
1. Ін’єкційні розчини, які приготовлені в аптеках необхідно відпускати в флаконах з нейтрального скла марки НС-1 – для медпрепаратів, антибіотиків і НС-2 – посудини для крові. Як виняток після звільнення від лужності використовують флакони зі скла марки АВ-1 і МТО. Для закупорювання флаконів з ін.. речовинами використовують пробки спец. сортів гуми ІР-21 – силіконова – 0,25-П – натуральний каучук ІР-199, 119-А – бутиловий каучук – сірого, червоного та бежевого кольорів. Найдосконаліша упаковка – скляні пробки зі шліфтом. Посуд та матеріали для їх закупорювання повинні бути чистими та стерильними.
2. Миття і дезінфекція посуду і матеріалів для закупорювання – наказ № 139 МОЗ України.
Розчини натрію гідрокарбонату, водно-спиртові, кислоти аскорбінової і лактату натрію повинні закупорюватися тільки новими пробками. Розчини Паску, водно-спиртові та олійні можна закупорювати тільки чорними пробками, бо при застосуванні красних пробок вони набувають жовтуватого кольору і сильного запаху гуми. Під красну пробку слід підкладати спеціально оброблений пергамент, або нелакований целофан.
3. Технологія розчинів та ін’єкцій.
Розчини для ін’єкцій готують згідно з вимогами ДФ Х і ХІ, наказів МОЗ (№ 96), інструкцій.
Технологічний процес складається з таких стадій:
Підготовчі роботи.
Приготування розчинів.
Фільтрування і пакування.
Стерилізація.
Контроль готової продукції.
Оформлення до відпуску.
Підготовчі роботи – це організація роботи а асептичних умовах, підготовка посуду і допоміжних матеріалів, розчинників і препаратів.
Приготування розчинів:
Готують ін’єкційні розчини масо-об’ємним способом.
Не допускається одночасного приготування кількох ін’єкційних розчинів, що включають різні інгредієнти, або одні і ті ж, але в різних концентраціях.
На робочому місці не повинні бути штангласи з лік. препаратами, які не мають відношення до цих розчинів.
Лік. речовини, необхідні для приготування ліків в асептичних умовах, зберігаються в шафах і штангласах. що щільно закриваються, в умовах, що викликають їх забруднення. Штангласи перед кожним заповненням миються і стерилізуються. Лік. речовини повинні відповідати вимогам ДФ, а деякі з них використовуються лише з відмітвою «Придатні для ін’єкцій». Це такі лік. речовини, як: глюкоза, гексаметилен-тетрамін, еуфілін, кофеїн-бензоат натрію, магнію сульфат, натрію бензоат, натрію гідро хлорид, тіаміну хлорид бромід та ін..
Готують ін’єкційні речовини у стерильних мірних колбах. Спочатку речовини розчиняють у невеликій кількості розчинника, додають, якщо треба ізотонуючі речовини, стабілізатори, а потім доводять розчинником до певного об’єму.
Негайно після приготування розчину проводять опитувальний і первинний хім.. контроль на визначення справжності і кількісний вміст діючих речовин, ізотонуючих і стабілізаторів, РН середовища.
Після задовільного результату контролю розчин фільтрують і, якщо треба, фасують у відпускні флакони до повної відсутності механічних домішок.
Чисті розчини закупорюють під обкатку, або під обов’язку. перевіряють герметичність – при перевернені флакона горлом донизу рідина не повинна витікати, а ковпачок не повинен прокручуватись.
Маркірують флакони шляхом надпису або штамповки на кришці.
Стерилізують за режимом негайно або не пізніше 1 – 1,5 год. ДФ-ХІ.
Після стерилізації проводять вторинний контроль на прозорість, колір, відсутність механічних домішок, якісний і кількісний аналіз (один флакон від кожної серії). Одночасно проводиться перевірка якості закупорювання і об’єм наповнення флаконів. Таким чином контроль якості розчинів для ін’єкцій охоплює всі стадії приготування і результати контролю реєструються в спец. журналах. Перестерилізації розчини для ін’єкцій не підлягають.
Оформляються етикеткою синього кольору «Для ін’єкцій», на який указують: № аптеки, склад, спосіб застосування, дата приготування, № рецепта, додатковими етикетками «Стерильно» або «Приготовлено асептично», «Зберігати в прохолодному і захищеному від світла місці», «Берегти від дітей». Не етикетках розчинів для лікувально-профілактичних установ вказують також строк придатності, № аналізу, приготував, перевірив, відпустив.
Розчини,закупорені «Під обкатку» в склянках н.с. зберігають протягом 30 дн. за винятком к-ти аскорбінової, кальцію глюконату, Паску і фурагіну, які зберігають 7 діб. Розчини, закупорені «Під обв’язку», або в склянках лужного скла – 2 доби. Розчини, приготовлені асептично – 2 доби.