Характеристика спадкових хвороб людини

Назва хвороби	Причини хвороби	Прояви хвороби	Тип успадкування	Доповнення

Хромосомні хвороби, пов’язані з порушенням числа хромосом

Синдром Дауна (трисомія 21). У людей, які страждають на це захворювання, відзначаються відсталість у розумовому розвитку, низький зріст, короткопалість, слабка пігментація шкіри, волосся, характерний розріз очей. У результаті вивчення каріотипу таких хворих було встановлено наявність додаткової хромосоми у 21-й парі (трисомія). Причина — нерозходження гомологічних хромосом у мейозі в жінок. Існує залежність між частотою народження дітей із хворобою Дауна та віком матері. Після 40 років частота народження таких дітей істотно зростає. Хвороба Дауна може бути наслідком не тільки трисомії, але й перенесенням (транслокацією) ділянки 21-ї хромосоми на 15-ю.

Синдром Патау (трисомія 13) — це хромосомне захворювання, що характеризується наявністю в клітинах додаткової хромосоми 13. При синдромі Патау відзначаються важкі вроджені вади. Діти із синдромом Патау народжуються із нижчою за норму (2500 г) масою тіла. Для них характерна помірна мікроцефалія, порушення розвитку різних відділів ЦНС, низьке скошене чоло, звужені очні щілини, відстань між якими зменшена, мікрофтальмія та колобома, помутніння рогівки, запале перенісся, широка основа носа, деформовані вушні раковини, незрощення верхньої губи та піднебіння, полідактилія, флексорне розташування кистей, коротка шия. У 80 % немовлят бувають вади розвитку серця: дефекти міжшлуночкової та міжпередсердної перетинок, транспозиції судин тощо. Можуть виникати фіброкістозні зміни підшлункової залози, додаткові селезінки, ембріональна пупкова грижа. Нирки збільшені, мають підвищену часточковість і кісти в кірковому шарі, проявляються вади розвитку статевих органів. Характерна затримка розумового розвитку.

Через вроджені вади розвитку більшість дітей із синдромом Патау помирають у перші тижні або місяці (95 % — до 1 року). Однак деякі хворі живуть протягом кількох років. Слід зазначити, що в розвинених країнах відзначається тенденція збільшення тривалості життя хворих, що мають синдром Патау, до 5 років (близько 15 % дітей) і навіть до 10 років (2–3 % дітей). Ті, хто виживає, страждають на глибоку ідіотію.

Синдром Едвардса (трисомія 18) — це хромосомне захворювання, що характеризується комплексом множинних вад розвитку та трисомією 18 хромосоми. Популяційна частота приблизно 1 : 7000. Діти із трисомією 18 частіше народжуються в жінок літнього віку, взаємозв’язок з віком матері менше виражений, ніж у випадках трисомії хромосоми 21 і 13. Для жінок, віком понад 45 років, ризик народити хвору дитину становить 0,7 %. Дівчатка із синдромом Едвардса народжуються втричі частіше, ніж хлопчики.

Діти із трисомією 18 народжуються з низькою, у середньому 2177 г, вагою. При цьому тривалість вагітності — нормальна або навіть перевищує норму. Фенотипічні прояви синдрому Едвардса різноманітні. Найчастіше виникають аномалії мозкового та лицьового черепа, мозковий череп має доліхоцефалічну форму. Нижня щелепа та ротовий отвір маленькі. Очні щілини вузькі й короткі. Вушні раковини деформовані й у більшості випадків розташовані низько, трохи витягнуті в горизонтальній площині. Мочка, а часто й козелок відсутні. Зовнішній слуховий прохід звужений, іноді його взагалі немає. Грудина коротка, унаслідок чого міжреберні проміжки зменшені й грудна клітка ширша та коротша порівняно з нормальною. У 80 % випадків наявний аномальний розвиток стопи: п’ята різко випинається, склепіння провисає (стопа-качалка), великий палець стовщений і вкорочений. З-поміж дефектів внутрішніх органів найчастіше бувають вади серця та великих судин: дефект міжшлуночкової перетинки, аплазії однієї стулки клапанів аорти та легеневої артерії. У всіх хворих спостерігається гіпоплазія мозочка та мозолистого тіла, зміни структур олив, виражена розумова відсталість, зниження м’язового тонусу, що переходить у підвищення зі спастикою.

Синдром Клайнфельтера. Люди, які страждають на це захворювання, фенотипічно є чоловіками високого зросту, худорлявої статури, з довгими руками й ногами, вузькими плечима та широким тазом. У них слабко виражені вторинні статеві ознаки, порушений сперматогенез. Вивчення каріотипу виявляє зайву X-хромосому (набір хромосом XXY).

Синдром Шерешевського – Тернера. Характеризується відсутністю X-хромосоми в каріотипі жінок (X0). Такі жінки мають невисокий зріст (120–140 см), коротку шию, крилоподібні складки шкіри на шиї та вигляд «сфінкса», порушення овогенезу та вторинних статевих ознак.

Хромосомні хвороби, пов’язані з порушенням структури хромосом

Делеція (від латин. deletio — знищення) — це втрата ділянки хромосоми. Делеція може бути наслідком розриву хромосоми або результатом нерівного кросинговеру. Делеції поділяють на інтерстиціальні (втрата внутрішньої ділянки) і термінальні (втрата кінцевої ділянки).

Синдром «котячого крику» (синдром Лежена). Цитологічно у всіх хворих виявляється зменшення (делеція) короткого плеча в одного з гомологів 5-ї пари хромосом. Це дуже тяжке захворювання, що супроводжується порушенням функції внутрішніх органів, нервової системи, ранньою дитячою смертністю й характерним плачем, який нагадує нявкання кота.

Дуплікація (від латин. duplicatio — подвоєння) — це зміна хромосоми, при якій одна з її ділянок лінійно представлена двічі або більше. Дуплікація виникає при розриві й обміні ділянками хромосом та при нерівному кросинговері. Дуплікації відіграють велику роль у виникненні нових генів.

Інверсії — хромосомні перебудови — наявні при розриві хромосом і пов’язані з поворотом окремих ділянок хромосоми на 180°. Відбуваються в результаті двох розривів в одній хромосомі. Призводять до того, що ділянка займає інвертоване положення.

Класифікують пара- і перицентричні інверсії.

У випадку парацентричної інверсії відбуваються два розриви хромосом, обидва з одного боку від центромери. Ділянка між точками розриву повертається на 180°.

При перицентричній інверсії точки розриву розташовані з обох боків від центромери.

Гамети, що містять дефектні хромосоми, зазвичай не розвиваються або гинуть на ранніх етапах онтогенезу. Але гамети з інвертованою хромосомою розвиваються в організми, 50 % гамет яких нежиттєздатні. Мутація зберігається в популяції.

У людини найпоширенішою є інверсія у 9-й хромосомі, яка не завдає шкоди носію, хоча відомо, що в жінок із цією мутацією існує тридцятивідсоткова імовірність викидня.

Рис. Інверсія. a — нормальна хромосома, b — парацентрична інверсія, c — перицентрична інверсія

Міжхромосомні аберації

Транслокація (від транс і латин. locatio — розміщення) — це тип хромосомної перебудови (мутації), що полягає в обміні ділянками негомологічних хромосом; але загальне число генів не змінюється. Такі перебудови часто призводять до зниження плодючості тварин і рослин. Різні транслокації спричинюють розвиток лімфом, сарком, захворювання лейкемією, шизофренією.

Обмін ділянок 4-ї і 20-ї хромосом.

Гермафродитизм (андрогінія, двостатевість) (від грец. Hermaphroditos — Гермафродит (син давньогрецьких богів Гермеса та Афродіти, двостатева істота) — це вроджене порушення статевого розвитку, при якому зовнішні статеві органи мають ознаки жіночої і чоловічої статі в роздільностатевих організмів.

1. Природний гермафродитизм

— Синхронний гермафродитизм

— Послідовний гермафродитизм (дихогамія)

2. Аномальний (патологічний) гермафродитизм

3. Причини спадкових захворювань

• Запис у зошиті

Факторами ризику спадкових захворювань можуть бути:

1) шкідливі звички матері (алкоголізм, тютюнокуріння). Алкогольна інтоксикація батьків при зачатті («алкогольний синдром плода»), як наслідок — порушення мейозу (синдроми Дауна, Клайнфельтера, Шерешевського – Тернера, Едвардса, «котячого крику»);

2) робота матері на шкідливому виробництві або постійний контакт з агресивними речовинами (лаки, фарби, клей тощо) та інші причини;

3) інфекційні захворювання, перенесені матір’ю ще до вагітності. Як правило, до генетичних мутацій, що можуть позначитися на потомстві, призводять вірусні інфекційні агенти;

4) йонізуюче або надмірне електромагнітне випромінювання;

5) шлюби з родичами.