Тазова частина сечоводу

Голотопія. Тазова частина сечоводу розміщена в бічних і позадуміхуровому клітковинних просторах таза у чоловіків і бічних та приматкових клітковинних просторах у жінок. Вона оточена власною фасцією, довжина її становить 15—16 см.

Синтопія. У сечоводі розрізняють пристінкову (прилягає до бокової стінки таза) та нутрощеву (до органів таза) частини. Тазова частина сечоводу починається від верхньої межі малого таза — пограничної лінії. У цьому місці сечовід перетинає клубові судини, причому ліворуч —загальну клубову артерію, праворуч — зовнішню клубову біля місця її виникнення, одержуючи від них сечовідні гілки. Просвіт сечоводу в цьому місці становить 4—6 мм (друге, або середнє, звуження). У початковому відділі тазової частини спереду від сечоводу розміщений корінь брижі сигмоподібної ободової кишки (ліворуч) і сліпа кишка (праворуч). Нижче сечовід прилягає до бічної стінки таза, проходячи по передній або передньовнутрішній стінці внутрішньої клубової артерії, досередини від її гілок, і перетинаючи початок пупкової артерії, затульні судини та нерви, а також маткову артерію. Тут сечовід проходить під очеревиною, контуруючись у вигляді тяжа. Слід зазначити, що фасція сечоводу зрощена сполучнотканинними перетинками з пристінковою очеревиною, тому під час її відпрепаровування він відділяється також. Досередини і назад від сечоводу, на відстані 2—2,5 см, лежать бокова, а за нею — передня стінки прямої кишки.

У жінок сечовід проходить в основі широкої зв’язки матки. На рівні шийки матки, на відстані 1—2 см від неї, він перехрещується з матковою артерією. У цьому місці сечовід, який прямує до сечового міхура, розташований позаду маткової артерії в оточенні маткових вен.

Прямуючи після цього вперед, вниз і досередини, сечовід проходить біля передньобокової стінки піхви, досягаючи задньобокової стінки дна сечового міхура.

Очеревина не доходить до кінцевого відділу сечоводу на 1—1,5 см. У чоловіків сечоводи вступають у взаємозв’язок з сім’явиносними протоками і їх ампулами, а також з сім’яними пухирцями. Поблизу стінки сечового міхура сечовід проходить збоку від сім’яних пухирців і перехрещується з сім’явиносними протоками, розташованими перпендикулярно до нього та попереду. Після цього протоки повертають вниз і проходять медільно від сім’яних пухирців. Входячи в інтрамуральний відділ (у стінці сечового міхура) сечовід утворює згин, переходячи з фронтальної площини в сагітальну. Приміхурова частина сечоводу (portio juxtavesicalis) є найвужчою (2—4 мм). Це третє звуження сечоводу.

Кровопостачання тазової частини сечоводу здійснюють гілки клубової та нижньої міхурової артерій. Крім того, до сечоводу відходять гілкисередніх прямокишкових артерій, а у жінок — маткової артерії. Венозна кров відтікає в міхурове венозне сплетення.

Лімфа від нижнього відділу сечоводу прямує в систему внутрішніх клубових лімфатичних вузлів.

Іннервацію тазової частини сечоводу забезпечують гілки підчеревного та міхурового нервових сплетень.

Внутрішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculina interna) Передміхурова залоза

Голотопія. Передміхурова залоза є непарним м’язово-залозистим органом, який за формою нагадує плід кінського каштана. Розміри залози —3х4 см, розташована вона в передній частині малого таза між сечо-статевою діафрагмою і дном сечового міхура.

Будова передміхурової залози. У залозі розрізняють основу, верхівку, передню, задню та нижньобічну поверхні. Вона містить у своєму складідві частки (праву та ліву) і перешийок, який їх з’єднує. На задній поверхні залози між частками пролягає добре виражена вертикальна борозна, або вирізка (incisura prostatica), яку можна легко пропальпувати під час ректального дослідження. Вона є інформативною щодо патологічних змін у передміхуровій залозі. Основа органа обернена догори і зрощена із шийкою сечового міхура (м’язова частина передміхурової залози бере участь у формуванні внутрішнього м’яза — замикача сечового міхура), верхівка обернена вниз до сечо-статевої діафрагми. На основі залози позаду сечівника є заглибина — лійка передміхурової залози, на дні якої в орган входять сім’явиносні протоки. Між лійкою і сечівником розташований перешийок залози, або середня частка, гіпертрофія якого призводить до перекриття сечівника. Залоза містить 30—40 часточок, вивідні протоки яких відкриваються в передміхуровий відділ сечівника збоку від сім’яного горбика. Передміхурова залоза оточена щільним фасціальним листком,який утворює передміхурову капсулу (capsula prostatica, Пирогова — Ретціуса), з’єднану з лобковими кістками за допомогою лобково-передміхурових зв’язок (lig. puboprostaticum). Задня частина капсули утворена черевно-промежинним апоневрозом, нижня зрощена з верхнім листком фасції діафрагми таза, верхня — з фасцією сечового міхура. Простір між фасціальною капсулою і залозою називають “ложе передміхурової залози”. В ньому міститься венозне сплетення органа.

Синтопія передміхурової залози. Передня поверхня залози відділена передміхуровою клітковиною від лобкового симфізу, задня оберненадо прямої кишки та відмежована від неї черевно-промежинним апоневрозом і шаром клітковини. Основа передміхурової залози зрощена з шийкою сечового міхура. До задньої ділянки основи залози прилягають нижні відділи сім’яних пухирців. Через товщу залози проходять сечівник і сім’явиносні протоки.

Кровопостачання передміхурової залози здійснюють нижні міхурові, а також середні прямокишкові артерії. Відтік венозної крові відбувається в міхурове та прямокишкове венозні сплетення.

Лімфа від залози відтікає в двох напрямках: у крижові лімфатичні вузли та у вузли за ходом клубових артерій.

Іннервацію забезпечують гілки підчеревного нервового сплетення, що утворюють нервове сплетення передміхурової залози.