Відділи малого таза. Хід очеревини

У порожнині малого таза умовно виділяють три відділи (поверхи): очеревинний, підочеревинний і підшкірний (мал. 282).

Очеревинний відділ таза (cavum pelvis peritoneale) фактично є нижнім поверхом черевної порожнини, де розміщуються органи або частини органів, вкриті очеревиною (пряма кишка, матка, верхня та задньобокові стінки сечового міхура). У порожнині чоловічого таза очеревина переходить з передньобокової стінки живота на передню стінку сечового міхура, утворюючи поперечну перехідну складку, вкриває верхню, задню та частину бокових стінок сечового міхура, верхню частину сім’яних міхурців і переходить на передню стінку прямої кишки. Між сечовим міхуром і прямою кишкою формується прямокишково-міхурова заглибина (мал. 283). З боків вона обмежена прямокишково-міхуровими складками очеревини, що в передньозадньому напрямку йдуть від сечового міхура до прямої кишки. В прямокишково-міхуровій заглибині може розміщуватися частина петель тонкої кишки та сигмоподібна ободова кишка.

У жінок очеревина переходить із сечового міхура на дно матки, ззаду — на всю кишкову поверхню матки, верхню частину піхви (1—2 см) та на передню стінку прямої кишки. Таким чином, у порожнині жіночого таза утворюються дві заглибини: міхурово-маткова (excavatio vesicouterina) і прямокишково-маткова (excavatio rectouterіnа; мал. 284). Переходячи з матки на пряму кишку очеревина утворює дві бокові складки (plicaerectouterinae), які простягаються в передньозадньому напрямку, досягаючи крижової кістки, і містять матково-крижові зв’язки. В міхурово-матковій заглибині може розміщуватися великий чепець, в прямокишково-матковій — петлі тонкої кишки, сигмоподібна кишка, червоподібний відросток. Це — місце накопичення патологічної рідини в разі травм, порушеної позаматкової вагітності, запалення очеревини.

Підочеревинний відділ таза (cavum pelvis subperitoneale) розташований між очеревиною та пристінковою фасцією таза, що вкриває м’яз — підіймач відхідника (m. levator ani). В цьому відділі у чоловіків розташовані передміхурова залоза, тазові частини сечоводів, позаочеревинні відділи сечового міхура, прямої кишки, сім’яних міхурців, тазових частин сім’явиносних проток і їх ампули, артерії, нерви, венозні сплетення, лімфатичні вузли та судини органів таза й клітковинні простори, в яких вони розміщені. У жінок тут розташовані ті самі ділянки сечоводів, сечового міхура та прямої кишки, що й у чоловіків, а також шийка матки та тазовий відділ піхви.

Підшкірний поверх — це відділ промежини, розміщений між нижньою поверхнею діафрагми таза та шкірою. В ньому виділяють сіднично-прямокишкову ямку.

Кровопостачання малого таза та венозний відтік

Артерії. Основною артерією малого таза є внутрішня клубова, що починається від загальної клубової артерії, проходить медіально від великого поперекового м’яза вниз назад і латерально. Вкрита судина відрогами пристінкової фасції таза. Довжина її стовбура становить 3—4 см. Внутрішня клубова артерія віддає пристінкові та нутрощеві гілки (мал. 285).

До пристінкових гілок внутрішньої клубової артерії належать клубово-поперекова (а. іlіоlumbalis), бічні крижові (аа. sacrales laterales), затульна(a. obturatoria), верхня (a. glutea superior) і нижня (a. glutea inferior) сідничні, внутрішня соромітна артерії (a. pudenda interna).

Нутрощевими гілками внутрішньої клубової артерії є пупкова (a. umbilicalis), яка віддає верхні міхурові артерії, нижня міхурова (a. vesicalisinferior), маткова (a. uterina), середня прямокишкова артерії (a. rectalis media).

Нутрощеві гілки постачають кров’ю внутрішні органи таза, пристінкові — стінки таза, тканини сідничної ділянки та промежини.

Вени. Пристінкові гілки внутрішньої клубової артерії супроводжують одна, частіше дві однойменні вени.

Нутрощеві гілки утворюють навколо органів добре виражені венозні сплетення. Розрізняють венозні сплетення сечового міхура (plexus venosusvesicalis), передміхурової залози (plexus venosus prostaticus), матки (plexus venosus uterinus), піхви (plexus venosus vaginalis) і прямої кишки (plexusvenosus rectalis). У стінці прямої кишки вени утворюють портокавальні анастомози. Зокрема верхня прямокишкова вена (v. rectalis superior) впадаєв нижню брижову (басейн ворітної вени), нижня та середня прямокишкові вени (vv. rectales mediae et inferiors) — у внутрішню клубову вену (система нижньої порожнистої вени). У разі порушення венозного відтоку в одному з басейнів виникає варикозне розширення вен стінки прямої кишки, а за виражених сполучень між сплетеннями — вен інших органів. У цих умовах часто виникають ректальні кровотечі. В патологічних умовах, що призводять до застою венозної крові в малому тазу, внаслідок розширення судин венозні сплетення стають значно розвинутими, що визначає кривавість оперативних втручань на органах таза. Інші венозні сплетення, формуючи відвідні вени, вливаються у внутрішню клубову вену, розташовану на бічній стінці таза глибше те латеральніше від однойменної артерії.