М’язи таза

М’язи таза поділяють на пристінкові та нутрощеві. До пристінкових відносять внутрішній затульний (m. obturatorius internus) ігрушоподібний (m. piriformis) м’яз (мал. 279).

Внутрішній затульний м’яз починається від затульної перетинки (membrana obturatoria) і внутрішніх країв затульного отвору тазової кістки, проходить по бічній стінці таза і виходить через малий сідничний отвір, вклинюється між верхнім (m. gemellus superior) і нижнім близнюковими (m.gemellus inferior) м’язами і разом з ними прикріплюється до внутрішньої поверхні великого вертлюга стегнової кістки. Між лобковою кісткою та затульними м’язами в верхній частині затульного отвору формується затульний канал, що містить однойменний судинно-нервовий пучок.

Грушоподібний м’яз починається від передньої поверхні S_ІІ—S_IV, проходить через великий сідничний отвір і також прикріплюється до внутрішньої поверхні великого вертлюга стегнової кістки вище місця фіксації внутрішнього затульного м’яза. Між грушоподібним м’язом і краями великого сідничного отвору утворюються дві щілини: над- і підгрушоподібний отвори. Через ці отвори виходять сідничні гілки внутрішньої клубової артерії та нерви крижового сплетення.

Розрізняють три нутрощеві м’язи: зовнішній м’яз — замикач відхідника (m. sphincter аnі externus), м’яз — підіймач відхідника (m. levator аnі),куприковий м’яз (m. coccygeus), які утворюють діафрагму таза.

М’яз — підіймач відхідника містить у своєму складі лобково-прямокишковий (m. puborectalis), лобково-куприковий (m. pubococcygeus) і клубово-куприковий (m. ileococcygeus) м’яз.

Лобково-прямокишковий м’яз починається від лобкової кістки, прямує назад, вплітається у верхню частину зовнішнього м’яза — замикача відхідника і частиною волокон продовжується в поздовжній шар м’язової оболонки відхідника. Присередні краї правого та лівого м’язів попереду прямої кишки не змикаються, внаслідок чого утворюється проміжок, у якому розташовані піхва та сечівник у жінок або сечівник у чоловіків.

Лобково-куприковий є бічним продовженням лобково-прямокишкового м’яза, що починається від низхідної гілки лобкової кістки і кріпиться до крижово-куприкової зв’язки.

Клубово-куприковий м’яз — задній відділ м’яза — підіймача відхідника, починається від бічної сухожилкової дуги таза, що є ущільненням пристінкового листка тазової фасції в напрямку від нижнього краю лобкової кістки до сідничної ості, і кріпиться до куприкової кістки та куприково-прямокишкової зв’язки.

Куприковий м’яз є заднім відділом діафрагми таза, тобто продовженням клубово-куприкового м’яза, розташованим над крижово-куприковою зв’язкою. Він починається від сідничної ості та кріпиться до бокової поверхні крижової кістки.

Фасції таза

У ділянці таза розрізняють дві фасції: пристінкову та нутрощеву (мал. 280). Пристінкова фасція вкриває стінки та м’язи таза, нутрощева — органи таза. За походженням фасції таза є ущільненою сполучною тканиною (вкриває стінки й органи), частково редукованим лобково-куприковим м’язом (вкриває м’яз — підіймач відхідника), зрощенням і редукцією листків первинної очеревини (черевно-промежинний апоневроз). Листки фасцій переходять один в один у місці прилягання анатомічних утворень, які вони вкривають, формуючи при цьому сухожилкові дуги та фасціальні вузли.

Нутрощева фасція таза є продовженням внутрішньочеревної фасції. Вона зростається з кістками в ділянці термінальної лінії таза і, спускаючись униз, вкриває його стінки. Спереду фасція вистеляє лобковий симфіз, кістки та м’язи в ділянці затульного отвору, в нижній частині, ущільнюючись, переходить у фасцію передміхурової залози у чоловіків і фасцію сечового міхура у жінок, утворюючи парні лобково-передміхурові або лобково-міхурові зв’язки. Між цими зв’язками міститься глибока ямка, на дні якої у фасції є отвори. Через них проходять вени, що з’єднують міхурове або передміхуровозалозове венозне сплетення з венами зовнішніх статевих органів. Фасція, продовжуючись на вени, утворює їх покрив. Таким чином формуються сполучення клітковинних просторів промежини та таза. Вистеляючи бокові стінки таза, пристінкова фасція від нижньої частини лобкового симфізу до сідничної ості ущільнюється, утворюючи сухожилкову дугу фасції таза (arcus tendineus fasciae pelvis). Після чого,розщеплюючись, переходить на м’яз — підіймач відхідника, вкриваючи його верхню та нижню поверхні, та на внутрішній затульний м’яз нижче сухожилкової дуги. Пристінкова фасція, вкриваючи судинно-нервові пучки, формує фіброзні канали. Вище діафрагми тазу утворюється затульний канал, по ходу якого сполучаються бічна клітковина таза та присередній м’язово-фасціальний футляр стегна. Нижче діафрагми таза формується соромітний канал (canal pudendalis), що містить однойменний судинно-нервовий пучок і сполучає клітковинні простори сідничної ділянки, сіднично-прямокишкової ямки та промежини.

По присередньому краю м’яза — підіймача відхідника верхній і нижній листки його фасції зростаються, формуючи присередню сухожилкову дугу таза, на рівні якої фасція зростається з нутрощевим листком.

Ззаду фасція вкриває передню поверхню крижа та куприка, переходить на діафрагму таза та куприково-відхідникову зв’язку і продовжується в пристінкову фасцію прямої кишки. Своїми відрогами вона формує фасціальні піхви судин і нервів пресакрального простору. В місці виходу судин і нервів через над- та підгрушоподібну щілини фасція зрощена з краями отворів. Це пояснює розриви цих судин у разі переломів кісток таза та виникнення гематом значного об’єму. По ходу цих піхв пристінкова клітковина таза сполучена з міжм’язовою клітковиною сідничної ділянки.

Нутрощева фасція таза. В підочеревинному поверсі таза внаслідок ущільнення клітковини навколо кожного органа формується нутрощевий фасціальний покрив. Фасція, що оточує орган, утворює замкнуті футляри, в яких завдяки проходженню судин і нервів виникають канали та щілини. Найвираженіший фасціальний футляр формується навколо передміхурової залози (капсула передміхурової залози (Пирогова — Ретціуса) та прямої кишки (капсула прямої кишки (Амюсса). У чоловіків фасції органів сечостатевої системи міцно зрощені з капсулою передміхурової залози. Фасціальний покрив сечового міхура формують передміхурова фасція та фасція облітерованих пупкових артерій. Передміхурова фасція починається від передміхурової капсули, вкриває передню та частково бокову стінку сечового міхура та піднімається до пупка по передній стінці облітерованої сечової протоки. Фасція пупкових артерій вище сечового міхура піднімається до пупка у вигляді трикутника, обмеженого артеріями. Перекидаючись над сечовим міхуром, вона вкриває його задню та верхню стінки, на боковій стінці зростається з передміхуровою фасцією та віддає бокову пластинку до пристінкової фасції, розмежовуючи передміхуровий і бічний клітковинні простори таза.

Черевно-промежинний апоневроз (Саліщева — Денонвільє) формується в період поділу клоаки на сечостатеву пазуху та пряму кишку завдяки зрощенню листків первинної очеревини, що вкривали її та зімкнулися унаслідок поділу. Апоневроз починається від прямокишково-міхурової заглибини (кишені Дугласа), проходить попереду прямої кишки та кріпиться до сухожилкового центру промежини. З боків він стоншується та переходить на бокову стінку прямої кишки, продовжуючись у нутрощеву фасцію. В боковій частині фасція прямої кишки віддає листки, що вкривають середні прямокишкові артерії та вени. Так формуються бокові зв’язки прямої кишки. Таким чином, черевно-промежинний апоневроз є задньою частиною капсули передміхурової залози та передньою частиною капсули прямої кишки. У жінок зазначений апоневроз, який називають прямокишково-вагінальною перегородкою, є менш вираженим.