Яєчник (ovarium)

Це парний орган розміром 2,5х1,5х1 см.

Будова. Яєчник має два краї: передній, фіксований до широкої зв’язки матки, і задній — вільний, обернений у бік прямої кишки. В ньому розрізняють дві поверхні: присередню, що обернена в порожнину таза та торкається тазових органів, і бічну, обернену до стінки таза. До маткового кінця яєчника кріпиться власна зв’язка яєчника, що фіксує його до кута матки. До трубного кінця яєчника фіксована підвішувальна зв’язка яєчника.

Зовнішній покрив яєчника утворений зародковим епітелієм, що зумовлює його матовість. Очеревина вкриває яєчник лише в місці його фіксації до широкої зв’язки матки. Тут утворюється кільцеподібна біла смужка очеревини, зрощеної з яєчником, — кільце Фарра — Вальдеєра. Допереду від цього кільця передній край яєчника заходить між листки широкої зв’язки матки. У зазначеному місці в нього входять кровоносні судини, нерви та лімфатичні судини. Місце входження судинно-нервових утворень називають воротами яєчника.

Синтопія. Яєчник прилягає до бокової стінки таза дещо нижче входу в малий таз. Тут, поблизу біфуркації спільної клубової артерії, утворюється заглибина — яєчникова ямка (fossa ovarica). Вона обмежена спереду зовнішніми клубовими судинами, ззаду — внутрішніми клубовими судинами, знизу — матковою артерією, дно її утворене внутрішнім затульним м’язом, вкритим очеревиною.

Кровопостачання яєчника забезпечують яєчникова артерією, що починається від черевної частини аорти на рівні L_І, та яєчникова гілка маткової артерії. Судини яєчника з’єднуються між собою. Відтік венозної крові відбувається яєчниковими венами в нижню порожнисту вену з правого боку, та ниркову вену — з лівого, а також в матково-піхвове сплетення.

Лімфа від яєчника відтікає в аортальні та клубові лімфатичні вузли.

Іннервацію органа забезпечують гілки матково-піхвового сплетення.

Піхва (vagina)

Піхва є продовженням матки у вигляді труби завдовжки 8—10 см.

Будова. З порожниною матки піхва сполучається через канал шийки матки. Внизу, в жіночій соромітній ділянці вона відкривається соромітноющілиною між малими соромітними губами. Між піхвою та тілом матки утворюється тупий кут. На розрізі просвіт піхви має вигляд Н-подібної щілини, оскільки орган містить лише дві стінки: передню та задню, причому перша на 1,5—2 см коротша (мал. 293).

Синтопія. Шийка матки неначе вступає в порожнину піхви, утворюючи її склепіння.

Передня стінка піхви прилягає до задньої стінки сечового міхура та сечівника, з якими вона пов’язана настільки міцно, що при розривах матки (або сечівника) тут можуть утворюватися міхурово-піхвові нориці. З’єднання передньої стінки піхви з цими органами відбувається за допомогою міхурово-піхвової та піхвово-сечівникової перегородок. Задня стінка піхви в межах підочеревинного відділу таза прилягає до прямої кишки, відділяючись від неї прямокишково-піхвовою перегородкою, а також клітковиною. В межах промежини ці органи розташовані на певній відстані один від одного.

З боків піхви розташована клітковина основи широкої зв’язки матки (parametrium), в якій лежать матково-піхвове нервове сплетення, венозне сплетення, сечоводи, маткова артерія та її гілки і лімфатичні судини.

Фіксацію піхви забезпечено міцним з’єднанням із сечівником і сечо-статевою діафрагмою і відносно міцним — із сечовим міхуром. Укріплюють піхву також кардинальні зв’язки, прилеглі клітковина та фасції.

Кровопостачання піхви здійснюють піхвові артерії (аа. vaginales), що відходять від маткових судин, з яких найбільше значення мають низхідні артерії. Крім того, орган одержує кров від нижньої міхурової, середньої прямокишкової, а в нижньому відділі — від соромітної артерії. Венозний відтік відбувається в добре розвинене маткове та піхвове сплетення, розташовані з боків піхви, звідки — в маткові вени.

Лімфовідтік від піхви відбувається в клубові, а від нижніх її відділів — у пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервацію піхви забезпечує матково-піхвове сплетення, від якого відходять піхвові нерви (nn. vaginales).