Зовнішні чоловічі статеві органи (organa genitalia masculinа externa)

Чоловіча соромітна ділянка (pudendum masculinum)

Це частина ділянки промежини, яку завдяки певним особливостям розглядають окремо. До соромітної ділянки у чоловіків відносять статевий член, сечівник, калитку та її органи.

Межі ділянки відповідають розташуванню статевого члена й основи калитки.

Статевий член

Голотопія та скелетотопія. Корінь статевого члена (radix penis), розташований під шкірою основи калитки, зрощений з гілками сідничних і лобкових кісток, з лобковим симфізом і сечо-статевою діафрагмою. Від цих кісток починаються ніжки статевого члена, які сходяться в ділянці лобкового симфізу та продовжуються в тіло статевого члена.

Будова. Статевий член складається з кореня, тіла (corpus penis) і головки (glans penis). Основа члена утворена двома печеристими тілами(corpus cavernosus penis) і губчастим тілом (corpus spongiosus penis), які ззовні вкриті шкірою, підшкірною жировою клітковиною з поверхневою фасцією, глибокою фасцією та білковою оболонкою, від якої вглиб відходять відростки — перекладки. Між останніми формуються простори, що зумовлюють печеристу будову. Печеристі тіла розділені поздовжньою перегородкою статевого члена.

Губчасте тіло статевого члена менше печеристих. В ньому розташований сечівник. У задній частині губчасте тіло має розширення — цибулину статевого члена, а передній його кінець продовжується в головку статевого члена. Печеристі тіла закінчуються біля основи головки, зростаючись з губчастим тілом статевого члена. На нижньому краю дистальної частини головки члена відкривається сечівник. Головка статевого члена відділена від тіла вінцем головки (corona glandis). У ділянці головки шкіра утворює дублікатуру — передню шкірочку (preputium), що може зміщуватися. На нижній поверхні статевого члена передня шкірочка переходить у вуздечку, що кріпиться до головки. У разі патологічного звуження отвору передньої шкірочки головку оголити не вдається. Цей стан має назву фімоз (phymosis). Якщо із зусиллям змістити шкірочку та відкрити головку, вузький отвір передньої шкірочки стисне її. Виникає “удавка” — парафімоз, унаслідок якого може некротизуватися головка. Внутрішня поверхня передньої шкірочки має велику кількість сальних залоз (glandulae preputiales), які виділяють особливий секрет (smegma preputialis), що накопичується в просторі між шкірочкою та головкою. У разі недотримання гігієнічних норм накопичення смегми призводить до запалення головки та передньої шкірочки — баланопоститу.

Кровопостачання статевого члена відбувається з внутрішньої соромітної артерії, від якої беруть початок артерія цибулини, артерія сечівника та кінцеві парні гілки: дорсальну та глибоку артерії статевого члена (a. profunda penis). Глибока артерія заходить у ніжку печеристого тіла та проходить поздовжньо в його товщі. Артерія спинки статевого члена — кінцева гілка внутрішньої соромітної артерії — переходить на спинку статевого члена і йде в борозні між печеристими тілами під глибокою фасцією. Від зазначених артерій відходить багато гілочок, які постачають кров у печери печеристих тіл. Венозний відтік відбувається через поверхневі та глибокі дорсальні вени статевого члена. Поверхневі дорсальні вени розташовані під поверхневою фасцією в підшкірній жировій клітковині і добре контуруються, глибока спинкова вена — під глибокою фасцією між однойменними артеріями (v. dorsalis profunda penis). Із поверхневих вен кров прямує в зовнішні статеві вени. Основна частина крові відтікає по глибокій дорсальній вені статевого члена в передміхуровозалозово-міхурове сплетення.

Лімфа від статевого члена, який має поверхневу та глибоку сітки лімфатичних судин, відтікає в двох напрямках: із поверхневих судин — у внутрішню групу пахвинних лімфатичних вузлів, із глибоких — у зовнішні клубові лімфатичні вузли.

Іннервацію статевого члена забезпечують гілки підчеревного сплетення. Чутливу іннервацію здійснюють соматичні волокна від S2—S4_.Парасимпатичні волокна розслабляють стінки кровоносних судин, збільшують кровообіг, унаслідок чого виникає ерекція, симпатичні (L1—L2), навпаки, скорочують стінки кровоносних судин, зменшуючи тим самим кровообіг.

Сечівник чоловічий (urethra masculinа)

Виділяють три основні частини чоловічого сечівника: передміхурову (pars prostatica), перетинчасту (pars membranacea) і губчасту (parsspongiosa). Остання містить цибулинну, печеристу та головчасту частини. Довжина сечівника у дорослого чоловіка становить 16—18 см. На передміхурову частину припадає 3—4 см, на перетинчасту — 1,5 см і на губчасту — 14—15 см. Просвіт сечівника неоднаковий на всьому протязі: в ньому визначаються три звуження та три розширення. Звуження розташовані в початковій частині сечівника — біля шийки сечового міхура, в місці переходу через сечо-статеву діафрагму і на виході з головки статевого члена, розширення — в передміхуровій частині сечівника, ділянці цибулини статевого члена та біля його кінця (в ділянці човноподібної ямки). На передній стінці човноподібної ямки є складка слизової оболонки, що утворює заслінку човноподібної ямки (Герена), куди може впиратися катетер під час катетеризації сечового міхура.

Завдяки наявності двох згинів сечівник має S-подібну фрому. Перший згин утворений передміхуровою та перетинчастою частинами. У передміхуровій частині сечівник опускається вниз, огинає лонне зрощення та піднімається вгору. Вершина його випуклості розташована в перетинчастійчастині, угнутість спрямована вперед і догори. Друга кривина розташована в губчастій частині. Вона утворюється внаслідок звисання вільної частини статевого члена. Під час ерекції згин зникає. Це потрібно враховувати під час катетеризації сечівника.

У практичній урології розрізняють передній і задній сечівник, розуміючи під першим ділянку від м’яза — замикача перетинчастої частини до зовнішнього отвору, під другим — ділянку між шийкою сечового міхура та зазначеним м’язом.

У верхньому відділі передміхурової частини сечівника розташований мимовільний м’яз — замикач шийки сечового міхура. На задній стінці передміхурової частини сечівника виділяють поздовжній валик — гребінь сечівника (crista urethralis), посередині якого є сім’яний горбик (colliculus seminalis), по обидва боки якого відкриваються дві сім’явипорскувальні протоки, а також численні протоки передміхурової залози. В центрі сім’яного горбика розташована заглибина — чоловіча маточка (недорозвинуті мюллерові протоки). Перетинчаста частина сечівника найвужча і міцно кріпиться до сечо-статевої діафрагми. Саме тут орган оточений зовнішнім м’язом — замикачем сечівника, утвореним посмугованими м’язовими волокнами.

На слизовій оболонці сечівника є невеликі заглибини — ямки сечівника (lacunae urethrales, Morgagnii) та ямки, утворені в місці відкриття вивідних проток сечівникових залоз (glandulae urethrales, Littre). В них створюються сприятливі умови для переживання гонококової та іншої інфекції.

У задній відділ цибулинної частини сечівника відкриваються вивідні протоки цибулинно-сечівникових залоз.

Кровопостачання, іннервація та лімфовідтік відбуваються так само, як в органах, в яких розташований сечівник.

Калитка

Калитка — це шкірний мішок, розділений перегородкою на два відділи, в яких розташовані чоловічі статеві залози (яєчки; testis) і калиткова частина сім’яних канатиків.

Пошарова будова. Стінка калитка утворена тканинами, гомологічними шарам передньої стінки живота: шкірою, м’ясистою оболонкою (tunicadartos), зовнішньою та внутрішньою сім’яними фасціями і піхвовою оболонкою яєчка (мал. 291).

Шкіра калитки тонка й еластична, надзвичайно чутлива до подразнень. По середній лінії розташований сагітальний шов, який утворився внаслідок зрощення двох закладок і є продовженням аналогічного шва промежини та статевого члена. Підшкірна жирова клітковина міститься лише біля кореня калитки.

М’ясиста оболонка є продовженням підшкірної сполучної тканини з пахвинної ділянки і промежини. За походженням це — типовий підшкірний м’яз. Оболонка позбавлена жиру і містить елементи непосмугованої м’язової тканини, що під час скорочення зморщує шкіру. Продовження цієї оболонки вглиб утворює перегородку калитки (septum scroti). Надзвичайна еластичність шкіри та м’ясистої оболонки дає змогу висікати значні ділянки. Через скорочення м’язів краї рани ввертаються всередину, що утруднює загоєння.

Зовнішня сім’яна фасція (fascia spermatica externa) — продовження поверхневої фасції живота.

М’яз — підіймач яєчка (m. сrеmaster) є похідним внутрішнього косого (в основному) і поперечного м’язів живота. Він має сполучнотканинні пучки,що вкривають волокна (fascia cremasterica).

Внутрішня сім’яна фасція (fascia spermatica interna) — сполучнотканинна оболонка, що є продовження поперечної фасції (fascia transversalis).Вона вкриває яєчко, сім’явиносну протоку, судини та нерви яєчка.

Піхвова оболонка яєчка (tunica vaginalis testis) утворена очеревиною, що в процесі розвитку проникла в калитку. Вона утворена пристінковою(lamina parietalis) і нутрощевою пластинками (lamina visceralis). Пристінкова пластинка прилягає до внутрішньої сім’яної фасції, нутрощева вкриває яєчко і зростається з його білковою оболонкою. Між цими листками розташована щілиноподібна порожнина, яка має значення при розвитку такого патологічного стану, як водянка яєчка.

Незважаючи на багатошаровість стінки калитки, практично розрізняють два шари: шкіру з м’ясистою оболонкою та решту.

Кровопостачання калитки здійснюють задні та передні калиткові гілки (rr. scrotales posteriores et anteriores), які виникають відповідно з внутрішньої соромітної, промежинної і зовнішніх соромітних артерій (аа. pudendae externae). Венозний відтік відбувається через однойменні вени.

Лімфа від стінок калитки відтікає в пахвинні лімфатичні вузли.

Іннервацію калитки забезпечують гілки соромітного нерва, які віддають задні калиткові нерви, і клубово-пахвинного нерва (n. ilioinguinalis), який віддає передні калиткові нерви.

Яєчко (testis)

Голотопія. Яєчо — парний орган, який належить до внутрішніх статевих органів чоловіка. Кожне яєчко розташоване у відповідній половині калитки і відділене одне від одного перегородкою. Ліве яєчко лежить нижче правого. Верхні кінці яєчок спрямовані вперед і латерально.

Будова. Яєчко має яйцеподібну форму, сплюснуте з боків. Його розміри (довжина — 4,5 см, ширина — 2,5 см, товщина — 3 см) не відповідають функціональним можливостям. Пружність яєчка під час пальпації залежить від наповнення сім’яною рідиною, з віком вона зменшується. Спереду і з боків яєчко вкрите нутрощевим листком піхвової (серозної) оболонки, під яким розташована білкова оболонка – щільна фіброзна пластинка, не здатна розтягуватися, тому при набряках яєчко стискається, що супроводжується сильним болем. Зсередини вона багата на судини — судинна оболонка. По задньому краю яєчка, позбавленому серозного покриву, білкова оболонка потовщена внаслідок входження кровоносних судин і виходу сім’яних канальців — це середостіння яєчка (mediastinum testis). Від середостіння всередину паренхіми яєчка відходять радіальні перегородки, що ділять її на часточки. Паренхіма часточок яєчка утворена звивистими сім’яними трубочками, від яких в ділянці верхівки часточки відходять прямі сім’яні трубочки, що проходять через середостіння та потрапляють у над’яєчко (epididymis), де об’єднуються в виносні протоки.

Над’яєчко розташоване вздовж заднього краю яєчка, має головку, тіло та хвіст. Головка над’яєчка розміщена вгорі, хвіст обернений вниз і переходить у сім’явиносну протоку. Яєчко та над’яєчко містять залишки ембріональних закладок: у місці з’єднання пристінкового та нутрощевого листків піхвової оболонки яєчка, біля його нижнього кінця, а також на 1 см вище верхнього кінця розташовані зв’язки, що йдуть до стінки калитки — залишки тяжа яєчка, на передньому кінці придатка є пухирець із серозною рідиною — привісок над’яєчка, що є залишком парамезонефричного (мюллерового) ходу, на верхньому кінці яєчка розташований його привісок (apрendix testis) — утворення, гомологічне лійці маткової труби. Ці утворення можуть бути причиною розвитку кісти яєчка.

Кровопостачання яєчка здійснює яєчкова артерія (a. testicularis), яка починається від черевної частини аорти. Відтік венозної кровівідбувається в нижню порожнисту вену через праву яєчкову вену, ліворуч — у ліву ниркову вену. Проходячи в сім’яному канатику, вени яєчка утворюють лозоподібне сплетення (plexus pampiniformis), яке має анастомози із зовнішньою соромітною веною та венами черевної стінки.

Лімфа від яєчка відтікає в поперекові вузли, розташовані поблизу місця формування цистерни грудної протоки (cisterna chyli) біля аорти, та в нижні клубові лімфовузли, розміщені по ходу зовнішньої клубової вени, звідти — в приаортальні лімфовузли. Через це видалення регіонарних лімфовузлів при злоякісному новоутворенні яєчка утруднене, а завдяки близькості цистерни метастазування є генералізованим.

Іннервацію яєчка забезпечують аортальне та ниркове симпатичні сплетення, нижнє підчеревне сплетення, що підходять до нього разом з яєчковою артерією, та статева гілка від статево-стегнового нерва. В яєчку міститься велика кількість нервових закінчень, тому його забої надзвичайно болючі і нерідко супроводжуються втратою свідомості.