Топографічна анатомія таза

Таз — це частина тіла людини, що проекційно відповідає кістковому тазу. В ній розташовані такі топографо-анатомічні ділянки: малий таз, сіднична ділянка нижньої кінцівки (тканини, що ззовні вкривають кісткову основу таза), ділянка промежини, частина ділянки черевної порожнини (м’які тканини й органи, розміщені всередині великого таза), частина ділянки хребта (крижова кістка та тканини, що вкривають її ззовні).

Кістковий таз — це сукупність двох тазових, крижової та куприкової кісток, з’єднаних суглобами та зв’язками.

Акушерський таз — кістковий таз дорослої жінки. Його будова та форма визначають можливості фізіологічного перебігу пологів.

Малий таз (pelvis minor) — це ділянка, ззовні обмежена кістковим тазом, проксимально — площиною, проведеною через термінальну лінію таза, дистально — тазовою та сечостатевою діафрагмою.

Ділянка промежини — сукупність м’яких тканин, які ззовні вкривають вихід із малого таза до рівня тазової діафрагми.

Кістковий таз

Загальна будова. Кісткову основу таза утворюють дві тазові, крижова та куприкова кістки. Своєю чергою, кожна тазова кістка сформованазрощенням клубової, лобкової та сідничної кісток. З’єднання V поперекового та I крижового хребців випинається в порожнину малого таза й утворює мис. Спереду від нього лобкові кістки формують лобковий симфіз (symphisis pubica), укріплений зверху верхньою лобковою, а знизу — дугоподібною зв’язкою. Ззаду розташовані лівий і правий клубові суглоби крижово-клубовий суглоб (articulatio sacroilliaca), які укріплюють міцні крижово-клубові, крижово-горбова (lig. sacrotuberale) і крижово-остьова (lig. sacrospinale) зв’язки. Дві останні зв’язки замикають велику та малу сідничні вирізки й утворюють великий і малий сідничі отвори. Куприкова кістка кріпиться до крижової за допомогою крижово-куприкового сифіза (simphysissacrococcygea). Це — малорухливі з’єднання, які забезпечують лише незначні переміщення кісток відносно одна одної. Загальна рухливість кісток таза становить 4—10°. Коли людина стоїть, таз нахилений вперед, а між площиною входу і горизонтальною площиною утворюється кут, який у жінок становить 55—60°, у чоловіків — 50-55° і має назву кута нахилу таза (inclinatio pelvis).

Статеві відмінності. У жінок таз ширший і коротший, у чоловіків – вужчий і довший. Форма порожнини малого таза жінок ближча до циліндричної, у чоловіків — до конічної. Крила клубових кісток у жінок розміщені більш горизонтально, у чоловіків — більш вертикально. У жінок гілки лобкових кісток утворюють дугу (arcus pubis) у 90—100°, у чоловіків — лобковий кут (angulus pubis) у 70—75°. У жінок форма входу в малий таз округла, у чоловіків нагадує “карткове серце”.

Кісткова основа малого таза має вхід — верхній отвір таза (apertura pelvis superior), широку та вузьку площини, і вихід з малого таза — нижнійотвір таза (apertura pelvis inferior). Вхід у малий таз обмежений пограничною лінією, що утворена мисом, крижовою частиною пограничної лінії, дугоподібною лінією клубової кістки, лобковим гребенем і верхнім краєм лобкового симфізу. Межова лінія відділяє великий таз від малого. Верхній отвір таза утворений куприком, крижово-горбовою зв’язкою, гілкою сідничої та лобкової кістки, що формують підлобковий кут (angulus subpubicus).

Розміри акушерського таза (мал. 277). Прямий розмір входу в малий таз (conjugata recta) — від мису до верхнього краю лобкового симфізу — становить 11 см, косий діаметр (diameter obliqua) — від лобкового горбка до протилежного крижово-клубового суглоба — 12 см.Поперечний діаметр входу в малий таз (diameter transversa), що з’єднує найвіддаленіші точки пограничної лінії, становить 13 см. Зазвичай акушери визначають діагональну кон’югату — відстань від нижнього краю лобкового зрощення до мису (вимірюють під час піхвового дослідження. Вона становить 12,5—13 см) і зовнішній прямий розмір — відстань від лобкового симфізу до закутка між останнім поперековим і першим крижовим хребцями, який становить 20—21 см. Щоб визначити анатомічний прямий розмір (який зазвичай становить 11 см), від зовнішнього прямого розміру віднімають 8—10 см залежно від товщини кісток, а від діагональної кон’югати — 1,5—2 см залежно від товщини м’яких тканин.

Прямий розмір широкої частини таза — від нижнього краю лонного зрощення до з’єднання між І і ІІ крижовими хребцями — становить 12—12,5 см, поперечний розмір широкої частини таза — між внутрішніми поверхнями пластинок кульшових западин — 12,5 см, прямий розмір вузької частини таза — від нижнього краю лобкового симфізу до крижово-куприкового з’єднання — 11,5 см, поперечний розмір вузької частини таза — між сідничними остями — 10,5—11 см.

Прямий розмір виходу з малого таза — відстань від куприка до лобкового симфізу — становить 9,5 см. Він є недостатнім для проходження голівки плода під час народження, однак у період вагітності тазові сполучення розм’якшуються. Під час пологів куприк відходить назад на 1,5—2 см, завдяки чому прямий розмір виходу збільшується до 11—11,5 см, тобто прямий розмір виходу стає рівним прямому розміру входу. Поперечний розмір виходу з малого таза — відстань між сідничними горбами — становить 11 см.

Лінію, що з’єднує середину прямих розмірів малого таза, називають віссю (axis pelvis), або провідною лінією таза (мал. 278).

Збільшення розмірів таза кваліфікують як анатомічно широкий таз. У більшості випадків він сприяє фізіологічному перебігу пологів, але може бути причиною патологічного вставляння голівки плода або стрімких пологів з розривами м’яких тканин промежини. Зменшення розмірів тазасвідчить про наявність анатомічно звуженого таза (рівномірно звужений, плоско звужений таз, лійкоподібний таз), що є акушерською патологією. У жінок з анатомічно звуженим тазом як родопомічний засіб застосовують кесарів розтин.